Від неба в клітинку до берега Дніпра
Адвокат Сєвєродонецької приймальні УГСПЛ Катерина Сєрікова є захисником Романа Ельмеса, бійця батальйону “Айдар”, звинуваченого у подвійному вбивсті. Наразі воїнові змінено запобіжний засіб – його віддали на поруки народного депутата. Суди щодо справи продовжуються, адвокат вірить у реальність виправдувального вироку. У цьому тексті, залишеному майже без правок, читач може познайомитись з невідредагованими думками захисника бійця АТО.
Кожен адвокат хоч трошки, але письменник. Письменник-документаліст. Ми не пишемо неправди, ми немов дали присягу говорити правду, нічого окрім правди, нічого не приховуючи та не спотворюючи.
Розповім одну реальну історію зі своєї адвокатської практики. Навмисно буду називати прізвища, оскільки на це мені було надано дозвіл мого підзахисного. Тільки публічність, і тільки свобода слова. Інакше у наші смутні часи «війни якої нема» – не можна.
Розпочнемо. Ельмес Роман Романович народився у 1973 році, сирота. Позивний Лінза. Ще з часів подій на Майдані Рома одним із перших вступив до визвольного рух за нашу з вами державу. На початку 2014 року записався у ряди добровольчого, на той момент, батальйону «Айдар», пройшов не одне пекло війни, ховав своїх побратимів, рятував життя друзям, 5 разів отримував контузії. На його долю прийшлись найстрашніші військові події 2014 року. Коли батальйон Айдар підпорядкували Збройним силам України – Роман став військовослужбовцем. А далі його життя перетворилося на справжнє пекло…
Я навмисно опускаю обставини кримінального провадження. На сьогодні Романа звинувачують у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.4 ст.407 Кримінального кодексу України. Найстрашніша санкція, яка загрожує Ромі – це довічне ув’язнення.
13 червня 2015 року він перебував в місті Києві разом із своєю дружиною, проте все було би чудово, якби його не викрали співробітники на той момент ще міліції та не привезли до Сєвєродонецьку. По дорозі його завезли до лісу, прив’язали до дерева руками назад, роздягнули, спустивши з нього брюки та труси (про такі методи правоохоронців нам відомо ще за часів подій на Майдані, коли роздягали догола козака Гаврилюка). Потім його повідомили, що будуть вчиняти відносно нього статеві зношення та знімати це дійство на відео, яке надалі буде оприлюднено в інтернеті та доведено до відома спецконтингенту слідчого ізолятора. Це було сказано для залякування. Дослівно йому сказали, що після цього відео він «заїде на петушачу хату». Проте це була не тільки погроза. Це був прямий ультиматум. Його примусили визнати свою провину у скоєнні подвійного вбивства. Так так, він зламався. Війна його не зламала, а наші представники закону – таки зламали. Людина, яка не винна ані в чому – взяла на себе страшенний злочин. Проте цього гріха на ньому не має.
Ви можете мені заперечити: «Звідки ти знаєш, чи ти була там?!». Я відповім просто – це не тільки інтуїція, але й внутрішнє переконання, яке ґрунтується на детальному вивченні матеріалів справи. Він цього не робив. Проте щодо нього із самого початку – з моменту викрадення – здійснювались протиправні дії, на нього здійснювався психологічний тиск, його били, йому погрожували і так далі. Із самого 13 червня 2015 року він був позбавлений волі. Я не буду загострювати увагу на тому, що у справі багато фальсифікацій доказів, багато процесуальних порушень, є і посадові злочини, і явні зловживання з боку владних суб’єктів. Я хочу лише сказати, що тримався під вартою він один рік і два місяці. Захисники встигли подати багато скарг.
Звільнений Роман був 12 серпня 2016 року шляхом зміни запобіжного заходу із тримання під вартою на особисту поруку народного депутата Юрія Тимошенка та громадської діячки Лади Сичової (псевдо Лада Соколова). Велике їм спасибі!
І дякувати Богові, що все так склалося. А якщо б цього не відбулося, то я би не змогла попередити те, що задумав мій підзахисний. У його подумках – навіть не у подумках – а у планах, було скоєння суїциду. Він казав: «Тошно мені, погано мені… Рік не бачу дерев, не бачу птахів, не чую аромату трави та квітів… Тільки небо у кліточку…» На чиїй совісті було б його життя? Питання риторичне.
Проте зараз про позитивне. Окрім звільнення Ельмеса з-під варти, того ж дня, 12 серпня 2016 року в тому ж самому Білокуракінському районному суді Луганської області відбулася ще одна, не менш значна перемога. Моє клопотання про повернення обвинувального акту із помилками було задоволено, обвинувальний акт повернутий прокурору для усунення недоліків. У рішенні, яке набрало чинності, суд вказав, що прокурором було істотно порушено право на захист. Це рішення приймали професійні судді Баранов Сергій Борисович, Полєно Віктор Степанович та Третяк Олександр Григорович. Я вважаю, що це рішення – найсправедливіше, найзаконніше та «найправосудніше» за всі, які я бачила за останній час. Вважаю це поштовхом, імпульсом для виправдувального вироку. Я відчуваю це.
Зараз все добре. Ну майже добре, враховуючи що кримінальне провадження ще фізично існує. У цій справі два захисника – Олена Ножовнік також є адвокатом Романа.
За весь цей час Лінзочка став нам справжнім другом, вірним та чесним. Таких відкритих та відвертих людей як він – дуже мало. Вчора він дзвонив мені, каже: «Сиджу на березі Дніпра, який же він могучий та широкий, ніколи не помічав його краси, його сили… Тепер я все витримаю. Разом ми – сила!»
Ось такий тернистий шлях від «неба у кліточку» до берега широкого Дніпра.