Верховний суд погодився з юристом УГСПЛ у питанні стягнення аліментів

Ваш чоловік живе на дивіденди, а на дитину сплачує близько ста гривень на місяць? Несправедливо! Юрист УГСПЛ Олексій Кінебас спробував змінити судову практику в цьому питанні, і йому це вдалося! Верховний суд виніс ухвалу, якою прямо вказав, що дивіденди є видом доходів з якого мають утримуватися аліменти.

Коментує Олексій Кінебас:
Питання того, що слід вважати доходом з якого утримуються аліменти, в Україні, регулюється «Переліком видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків інших осіб», у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 1 липня 2002 року №869. В цьому переліку дивіденди прямо не вказані, тому деякі українські суди посилаючись на нього відмовляли в утриманні аліментів з дивідендів.

В зв’язку з чим, наприклад у випадку з нашою клієнткою, склалася абсурдна ситуація коли її колишній чоловік отримуючи досить великі доходи від володіння корпоративними правами сплачував на утримання дитини суму близько ста гривень на місяць.

Ситуація, яка на нашу думку, вступала у протиріччя зі статтею 27 Конвенції ООН «Про права дитини» та статтею 51 Конституції України. Які зобов’язують батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей. А також статтею 3 Конвенції ООН «Про права дитини» та частиною 7 статі 7 Сімейного Кодексу України, які говорять про приділення усіма державними чи приватними установами включаючи й суди першочергової уваги якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Тому значення цієї ухвали, як мені здається досить велике, адже Верховний суд України, який раніше не висловлювався з цього приводу, прямо вказав, що дивіденди є видом доходів з якого мають утримуватися аліменти. Він також погодився з нашими аргументами стосовно того, що Перелік вказаний в постанові КМУ №869 не є вичерпним і при визначенні того з чого мають утримуватися аліменти треба використовувати статті 1.2, 1.3 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб». Це є підтвердженням того, що аліменти мають утримуватися також і з інших видів доходів не вказаних у переліку, таких наприклад як виплата учаснику ТОВ його частини у зв’язку з його виходом з товариства.

Звичайно в нас немає судового прецеденту та все ж таки рішення ВСУ можна використовувати як вагомий аргумент під час судового розгляду, окрім того якщо й уявити, що у майбутньому з’явиться інше рішення ВСУ протилежне від цього це відкриє нам шлях до Конституційно суду України.

> Проте крапку у цій справі, ще не поставлено, Верховний суд передав її на новий розгляд до суду першої інстанції, тепер ми маємо намір довести до логічного завершення наступний її етап – стягнути з відповідача пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення зі сплати аліментів, що передбачено статтею 196 Сімейного кодексу України. Це також сприятиме утвердженню обов’язку батьків утримувати свою неповнолітню дитину, обов’язку який закріплений у Конституції України та Конвенції ООН «Про права дитини».

Проте, навіть в цій справі не все так гарно як того хотілося б, під час її розгляду черговий раз нагадали про себе недоліки вітчизняної системи виконання судових рішень. Поки справа розглядалася у Верховному суді, ТОВ учасником якого був відповідач здійснило виплату коштів належних йому у зв’язку з його виходом зі складу учасників. І це незважаючи на наявність ухвали суду першої інстанції про заборону здійснення такої виплати. Так, ухвала про вжиття заходів забезпечення позову була згодом скасована рішенням того ж самого суду першої інстанції, проте це рішення не набуло законної сили спочатку в зв’язку з його апеляційним оскарженням а потім коли апеляційний суд залишив його в силі, через ухвалу Верховного суду України яка призупиняла дію ухвали апеляційного суду, а отже на момент здійснення виплати ухвала про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони такої виплати була чинною, чинна вона й зараз проте через те, що державна виконавча служба відмовилась виконувати ухвалу суду виплату вже проведено. Тому ми знову звернулися до суду першої інстанції, де зараз розглядається справа, з заявою про зміну способу забезпечення позову, спосіб було змінено і на рахунок відповідача наклала арешт державна виконавча служба. Але мабуть в нашій державі її слухати не звикли. Як нам стало відомо кілька днів назад кошти з рахунку зникли у невідомому напрямку.

Та ми все ще сподіваємось на те що, держава виконає свої обов’язки і рішення суду постановлене на користь нашої клієнтки буде виконане, адже кількість програних Україною справ у Європейському суді з прав людини і так досить велика.

Справа була підтримана Фондом стратегічних справ УГСПЛ, що працює за фінансової підтримки МФ "Відродження".

Додаток: Ухвала Верховного суду

УГСПЛ