Публікація

В Україні державна мораль стане суспільною

Минулого четверга парламент усупереч Регламенту Верховної ради України повернувся до розгляду законопроекту про захист суспільної моралі і прийняв закон у третьому читанні. Телерадіомовники та експерти просять Президента України накласти вето на безглуздий закон.

Неодноразово ми звертали увагу на можливість прийняття цього закону.

Верховна Рада несподівано повернулася до проекту закону „Про суспільну мораль” та, незважаючи на заперечення Миколи Томенка – голови профільного комітету з питань свободи слова та інформації, ухвалила його в третьому читанні та в цілому („за” – 278). Не голосувала тільки майже у повному складі фракція „Нашої України”.

Несподіванка полягає в тому, що цього вівторка Верховна Рада вже голосувала цей проект і не підтримала його – „за” проголосувало лише 178 депутатів. Перед голосуванням сьогодні Микола Томенко закликав колег не порушувати Регламент, відповідно до якого не підтриманий проект вважається відхиленим і може потрапити на нове голосування лише за процедурою першого читання, якщо його знову хтось зареєструє. Але – більшість депутатів розсудила по-іншому.

Асоціація мережевих телерадіомовників України та Індустріальний Телевізійний Комітет, що об’єднують майже всі загальнонаціональні телеканали звернулися до Президента України з проханням накласти вето на прийнятий закон. Також із таким зверненням виступила Асоціація зовнішньої реклами України

Зокрема, вони наголошують, що даний закон містить правові норми, що не можуть існувати у демократичному суспільстві.

1) Законопроектом установлено обов’язковий попередній контроль із боку держави за певною категорією інформації.

Таке положення грубо суперечить загальноприйнятим у міжнародній практиці, особливо в Європейській, принципам, на яких базується система заходів з охорони суспільної моралі. За кордоном державні органи, аналогічній Національній експертній комісії, наприклад Австралія, Литва, Білорусь, дають висновки по окремих творах, за заявами зацікавлених в їх, розповсюдженні осіб. Наявність позитивного рішення експертного органу звільняє особу від відповідальності за поширення такого матеріалу.

Закордоном і в Україні не лише не застосовується, але й прямо забороняється, обов’язковий попередній контроль за змістом інформації й накладення санкцій за ухилення від цього контролю, така діяльність охоплюється поняттям цензури. Встановлення обов’язкового попереднього контролю суперечить положення частини 3 статті 15 Конституції України в якій указано “Цензура заборонена.”

Відповідно до загальновизнаних в світі гарантій свободи слова, до міжнародних зобов’язань України, та положень Конституції України закон не повинен установлювати обов’язкового попереднього контролю за поширенням інформації.

2) Проект вимагає від телерадіоорганізацій отримання ще однієї ліцензії.

Законопроектом передбачено необхідність отримання ліцензії для здійснення всіх видів діяльності пов’язаних з обігом продукції сексуального характеру. Закон не подає визначення продукції сексуального характеру. Запровадження другого обов’язкового ліцензування для телерадіоорганізацій суперечить положенням пункту 6 статті 3 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, яким установлено, що “ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню”. Придбання, ввезення, зберігання з метою розповсюдження телевізійної продукції є невід’ємним та необхідними етапами, що передують її телевізійній трансляції.

На кожен вид господарської діяльності і на всі його частини та невід’ємні технологічні етапи, повинна видаватись лише одна ліцензія.

 3) Не визначено мінімально чітких визначень понять, які в ньому використовуються.

Зокрема, в законопроекті у визначенні продукції еротичного характеру вживається, поняття “низькі інстинкти”. Це поняття є суто оціночним і не базується на жодних критеріях наукової класифікації. Такий низький ступінь визначеності правової норми не дає можливості ефективного її застосування.

4) Необхідність отримання додаткової ліцензії для здійснення всіх видів діяльності пов’язаних з обігом продукції сексуального характеру. Закон не подає визначення продукції сексуального характеру. Уведенням такої норми створюється ситуація подвійного ліцензування телерадіомовлення. Існуючий на сьогодні механізм контролю за дотриманням законності телерадіоорганізаціями є достатнім для того, щоб його силами забезпечити захист суспільної моралі, не покладаючи на телерадіоорганізації тягар нового ліцензування.

5) Скасування ліцензії телерадіокомпанії у визначеному законом порядку. Застосування лише одного виду санкцій звужує можливість вжити адекватних заходів для того, щоб запобігти заподіянню шкоди суспільній моралі, при цьому, не створивши невиправданої загрози інтересам телерадіомовників. Перелік санкцій потрібно розширити і привести його у відповідність до статті 32 Закону України “Про Національну раду України з питань телебаченні й радіомовлення”, передбачивши можливість застосування попередження, штрафу, тимчасового зупинення дії ліцензії, позбавлення ліцензії.

Також інтернет-видання „Телекритика” опублікувала цікавий огляд цього закону, який можна знайти тут:

http://www.telekritika.kiev.ua/law/?id=12120

            Секретаріат Ради українських правозахисних організацій

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування