З появою у світовому інформаційному просторі Інтернету життя людства стало набагато простішим. Але поряд зі зручністю пошуку різноманітної інформації постала проблема правового врегулювання діяльності у глобальній інформаційній мережі.

Сам по собі Інтернет не є шкідливим. Основним призначенням його є швидкий пошук інформації з будь-якої точки земної кулі у будь-який час. Але саме через простоту доступу і використання дуже часто він стає надійним знаряддям для тих, хто розповсюджує недостовірну інформацію, часто таку, що принижує честь та гідність особи.

Так склалося у пострадянському суспільстві, що друковане слово має досить високий авторитет і вплив на громадян. Саме йому звикли довіряти найбільше.

Сьогодні все більше місце серед друкованих засобів масової інформації почали посідати інтернет-видання. Можливість оперативної подачі матеріалів у них порівняно з іншими друкованими ЗМІ важко переоцінити. Та не можна забути про те, що на сьогоднішній день левова частка цих видань незареєстровані у встановленому порядку. Користуючись такою можливістю і публікуючи часто неперевірену інформацію, або просто чутки та плітки, саме вони порушують одні з основних прав громадян – на отримання достовірної інформації, повагу честі та гідності особи. А відповідальності за це ніхто не несе – через ту саму недолугість (точніше сказати відсутність) законодавчого регулювання такого виду діяльності.

В Росії подібна ситуація скоро може бути виправлена, чи, принаймні, змінена на краще. Днями заступник голови Ради Федерації Дмитро Мезенцев, що курує у верхній палаті парламенту питання інформаційної політики, заявив, що інтернет-видання в Росії вже скоро можуть бути зрівняні у правах з друкованими засобами масової інформації. За його словами, відповідні поправки до закону про ЗМІ будуть обнародувані вже у вересні.

Раніше член Ради Федерації Людмила Нарусова, що брала участь у створенні „інтернет-законодавства”, дала зрозуміти, що „зрівнювання у правах” передбачає те, що держава за участю громадськості зможе реально призначати покарання інтернет-виданням, що розповсюджують неперевірену часто скандальну інформацію. За її словами, через невизначений статус великої кількості інтернет-видань сьогодні притягти їх до відповідальності неможливо.

Однак експерти дуже обережно ставляться до подібних законодавчих ініціатив. У Раді Федерації кажуть, що діяльність російських Інтернет видань на даний момент дуже погано виписана законодавчо і це дуже негативно відображається на якості інформації, що розповсюджується в Російському Інтернеті. „Інтернет перетворився на помийну яму, куди можна злити все, що завгодно, без ніякої аргументації, без найменшої експертизи на достовірність. Це все розповсюджується як епідемія холери, тому питання більш ніж актуальне. В Інтернеті легко знайти найнеймовірніші плітки, в тому числі такі, що заплямовують чиюсь репутацію. І якщо газеті можна пред’явити позов, притягти до відповідальності, то в Мережі це практично нереально”, – зазначила Людмила Нарусова.

В російському комітеті Програми ЮНЕСКО „Інформація для всіх” додають, що сьогодні в Рунеті дійсно спостерігається парадоксальна ситуація. „Якщо сайт офіційно зареєстрований уповноваженим на те органом як електронний ЗМІ, то вимоги до нього одні (до речі, таких сайтів меншість). Якщо ж не зареєстрований, то він знаходиться практично поза зоною правового впливу”, – сказав Олексій Демидов, заступник голови комітету, одному з російських інтернет-видань.

Тому Рада Федерації хоче доповнити закон про ЗМІ поправками, що пов’язані з інтернет-виданнями. Зокрема, Людмила Нарусова виступила за введення обов’язкового ліцензування інтернет-видань, яке буде здійснюватися певною „професійною радою” і в інтересах держави. З деякими обмовками з цим згодні і в комітеті ЮНЕСКО. „Що стосується питань етики, то держава повинна брати участь дуже обережно, і без участі експертів (інтернет-журналістів, що користуються авторитетом) у цій справі не обійтися”, – зазначив Олексій Демидов.

На думку деяких інших спеціалістів законодавчо виписувати діяльність інтернет-видань якщо і потрібно, то вибірково. „У питанні зрівняння прав інтернет-видань із друкованими ЗМІ дійсно існує проблема визначення, чи є певний ресурс в Інтернеті ЗМІ чи ні. Якщо друковане видання визнається або не визнається законом масової інформації в залежності від тиражу, то поки що не зрозуміло, що вважати одиницею виміру для Інтернет-видання, – коментує ситуацію Дмитро Огородов, директор з розвитку групи компаній „Технологія права”, кандидат юридичних наук, експерт комітету Держдуми з безпеки. – Отримавши статус ЗМІ, інтернет-видання на правах з друкованими газетами і журналами отримує право подавати інформаційні запити в органи влади, компанії тощо. Тобто якщо якийсь ресурс хоче отримати статус повноцінного інтернет-ЗМІ, така реєстрація необхідна”.

Тим не менше галас навколо законодавчого регулювання Інтернету, за словами експерта Держдуми, підняли штучно. „Адже особливих правових проблем, що торкаються Інтернету, насправді немає. Заяви ж про необхідність нового закону „Про Інтернет” (ініціатором прийняття якого виступила Рада Федерації) з’являються від нерозуміння деяких законодавців, що порушення закону, скажімо розпалювання міжнаціональної ворожнечі, і так вже виписано в тому самому Кримінальному кодексі, незалежно від того, де воно відбувається – в Інтернеті, по телевізору чи на вулиці”, – відзначає Дмитро Огородов. Тому, за його словами, штучно нічого вигадувати не потрібно. Інша справа, що в дійсному законодавстві потрібно виписати деякі незначні моменти, наприклад чіткий механізм визнання Інтернет видання ЗМІ”, – підсумовує Огородов.

Можна не погодитися з паном Огородовим, що чіткий механізм визнання та існування інтернет-ЗМІ є тким вже незначним моментом. Адже саме від цього у значній мірі залежатиме рівень довіри до таких видань. А прийняття відповідних нормативно-правових актів (як на теренах Росії, так і в Україні), які б регулювали їх діяльність, дозволило б до мінімуму звести вірогідність порушень, насамперед інформаційних, прав громадян електронними засобами масової інформації та прав самих ЗМІ органами державної влади.

Олена Голюк

РУПОР

за матеріалами RBCdaily