Публікація

Український суд зобов’язав виправну колонію та Центр охорони здоров`я ДКВС надати ВІЛ-інфікованому засудженому медичну допомогу за клінічним протоколом МОЗ

Таке нечасто трапляється: український суд зобов’язав виправну колонію та Центр охорони здоров`я ДКВС надати засудженому медичну допомогу за клінічним протоколом МОЗ. Щоправда, хворого вже вилікували за вимогою ЄСПЛ, що застосував Правило 39.

Олександр К. потрапив за ґрати навесні 2017 року. На той час він давно хворів на сечокам’яну хворобу і гідронефроз. Крім того, в нього виявили вірусний гепатит С та ВІЛ. За рік до ув’язнення Олександру вже проводили операцію із стентування правої нирки. Але необхідно було ще видалити каміння з правого сечовода. У виправній колонії належного обстеження та лікування чоловік не отримав, тож стан його погіршився: через нестерпні болі в нирці він ледь міг пересуватися.

У червні 2018 року Олександра шпиталізували до лікарні для засуджених при Бучанській лікарні №85, але для повноцінного лікування там не було можливостей. У липні адвокат Харківської правозахисної групи Василь Мельничук звернувся до Бучанської виправна колонія №85 та Центру охорони здоров`я ДКВС України із заявами, в яких просив надати засудженому Олександру К. медичну допомогу у відповідності до клінічних протоколів, затверджених Наказом МОЗ України. Згідно з консультативним висновком лікаря-уролога, Олександру була необхідна шпиталізація до урологічного відділення, УЗД сечостатевої системи, оглядова та екскреторна урографія, вилучення стенту правого сечоводу, а також операція – треба було терміново видаляти каміння та стент. Час ішов, людина страждала без дієвої допомоги.

У серпні Василь Мельничук подав до суду позов щодо незаконної бездіяльності адміністрації колонії та Центру охорони здоров’я ДКВС. У вересні Олександра повернули з тюремної лікарні до колонії. Там йому стало настільки погано, що довелося везти вже на обстеження до Кривого Рогу – в автозаку, без нош та амортизаторів. Олександр, що страждав на больовий синдром, важко переніс дорогу.

Василь Мельничук вимушений був звернутися до Європейського суду з прав людини, і 7 грудня ЄСПЛ застосував правило 39, процедуру яка дозволяє вдатися до екстрених заходів захисту людини у випадку, коли її життю загрожує небезпека. Вже 18 грудня Олександра було прооперовано.

Тим часом українська судова система ворушилася не дуже швидко: Київський окружний суд передав справу до Ірпінського міського, той відклав розгляд більше ніж на місяць. Тим часом постановою Шостого апеляційного адміністративного суду справу знову повернули до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Тільки зараз, майже через рік від дня подання позову і через півроку після операції, суд постановив:

  1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
  2. Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Бучанська виправна колонія №85» та Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби» щодо ненадання засудженому… медичної допомоги у відповідності до протоколу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 06.12.2004 №604 «Про затвердження клінічних протоколів за спеціальністю «Урологія».
  3. Зобов`язати Державну установу «Бучанська виправна колонія №85» та Державну установу «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби» надати засудженому медичну допомогу у відповідності до наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України… «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі» та наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження клінічних протоколів за спеціальністю «Урологія».

На питання, які наслідки може мати таке рішення, враховуючи, що хворому вже давно надано допомогу, адвокат Василь Мельничук відповів: «Ніяких. Це буде лише додатковим доказом в ЄСПЛ щодо неадекватності його лікування».

Підготувала Ірина Скачко для порталу ХПГ

Джерело www.khpg.org

Українська Гельсінська спілка з прав людини виконує проект «Розвиток правової мережі для захисту прав людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, представників ключових спільнот ЛЖВ та осіб, хворих на туберкульоз» за фінансової підтримки Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» в рамках реалізації  проекту «Зменшення тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції через створення загального доступу до своєчасної та якісної діагностики та лікування туберкульозу і його резистентних форм, розширення доказової профілактики, діагностики та лікування ВІЛ-інфекції, та створення стійких та життєздатних систем охорони здоров’я», що реалізується за фінансової підтримки Глобального фонду для боротьби з СНІДом, туберкульозом та малярією.

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Практика українських судів щодо стягнення грошової компенсації за нерухоме майно, пошкоджене або зруйноване в ході проведення АТО/Операції об’єднаних сил

Інтерв’ю з Юлією Науменко — юристкою Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини....

05 Липня 2019

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: