Круглий стіл «Механізми правосуддя перехідного періоду та освітні практики як інструменти постконфліктного регулювання в Україні», організований УГСПЛ 19 листопада, об’єднав більше 30 правозахисників та освітян. Метою цього онлайн заходу стала необхідність розпочати дискусію в суспільстві щодо значущої ролі освіти для подолання наслідків війни, зокрема, під час реалізації двох елементів перехідного правосуддя – встановлення правди про конфлікт та інституційних реформ задля неповторення конфлікту та порушень прав людини в майбутньому.

Розпочав першу панель дискусії «Роль суспільного діалогу на засадах правосуддя перехідного періоду  у постконфліктному врегулюванні в України» Олег Мартиненко, експерт УГСПЛ, співавтор законопроєкту щодо імплементації перехідного правосуддя в Україні.

Він зауважив, що аналіз досвіду країн, які пережили конфлікти, показав, що чим раніше починається діалог в суспільстві на болючі теми, тим легше буде в перспективі перейти до сталого миру. «Цей перехід є завжди тривалим, тому Україні вже сьогодні необхідно починати такі дискусії, і саме освіта має стати центральною ланкою роботи з минулим, щоб саме молоді, в першу чергу, ми передали правду про збройну агресію РФ проти України», – наголосив експерт УГСПЛ.

Наступним взяв слово Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим Антон Кориневич. Основною ідеєю його виступу стало твердження про те, що альтернативи перехідному правосуддю у питанні переходу від війни до миру для України нема, адже воно містить всі необхідні елементи для подолання наслідків конфлікту та запобігання йому в майбутньому: справедливе покарання винних у злочинах, відшкодування шкоди жертвам, встановлення істини про війну та інституційні реформи, які стануть запобіжниками повторної агресії північного сусіда. Тому так важливо через суспільний діалог розповісти про можливості перехідного правосуддя і значущість цієї концепції для сучасної України.

Модераторка заходу Валентина Потапова, керівниця освітнього напрямку УГСПЛ, погодилася зі спікером щодо важливості роз’яснення суспільству мало знайомого в Україні поняття «перехідне правосуддя». Вона зазначила: «Під час діалогів в країні щодо цієї концепції важливо робити наголос на тому, що її головна мета – це відновлення справедливості по відношення до жертв конфлікту під час масових порушень прав людини, які завжди супроводжують війни». Надаючи слово координатору Центру документування УГСПЛ та проєкту «Історія одного міста» Олексію Біді, вона запитала: що відбудеться якщо суспільство не зрозуміє важливості відновлення справедливості щодо жертв конфлікту?

Відповідаючи на питання, координатор Центру документування зазначив, що війна – це велика травмуюча подія і важливо визначитися суспільству, яке пережило її, як передати історичну пам’ять наступним поколінням про трагічні події. «Деякі країни йдуть за принципом «можемо повторити», коли відбувається надмірна героїзація війни. Цей підхід провокує в молоді агресію та готовність захищати або нападати на будь – кого, перетворюючи зростаюче покоління по суті на гарматне м’ясо. Для суспільства це означає сумну перспективу бути вкинутим в чергову війну в майбутньому. Другий підхід «ніколи знову» має на меті показати правду про війну через розповідь про її згубні наслідки та страждання людей. Цінність такого підходу полягає в тому, що він сприяє взаєморозумінню та взаємоповазі у суспільстві, формує толерантне ставлення один до одного, сприяє розвитку навичок щодо розв’язання конфліктів на різних рівнях ненасильницькими методами».

Говорячи про те, чи готове українське суспільство будувати суспільний діалог щодо подолання наслідків війни через перехідне правосуддя в умовах, коли вона ще триває, Голова ради Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко зазначила: «Щоб розпочати такий непростий діалог, який дозволяє прояснити різні позиції в суспільстві, має бути певний рівень довіри. На мій погляд, для обговорення різних аспектів перехідного правосуддя такий рівень сьогодні є. Отже можна розпочинати і освіту, і просвіту суспільства з цього питання. Чим більше людей буде розуміти про що мова, тим менше буде рівень соціального невдоволення під час впровадження окремих заходів правосуддя перехідного періоду. Приклад того, як робити не треба, – це рішення щодо полегшення вступу дітей з ТОТ до наших закладів вищої освіти. Через те, що людям не пояснили навіщо впроваджуються такі зміни, багато українців негативно поставилися до цього рішення, що призвело до зростання напруги у суспільстві».

Друга панель дискусії була присвячена сучасній гібридній війні і важливості коректної суспільної лексики у процесі постконфліктного врегулювання. Перший спікер панелі – завідувач кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Національного авіаційного університету Тимур Короткий акцентував увагу присутніх на трьох тезах:

• вже сьогодні необхідно говорити про важливість процесу переходу від міжнародного збройного конфлікту до миробудування та миру для кожного українця та суспільства в цілому;
• необхідно виходити з темою перехідного правосуддя за рамки вузьких експертних дискусій, оскільки вони не охоплюють все суспільство і не включають різноманіття думок і практик;
• роль освіти вкрай важлива для поширення знань про перехідне правосуддя: від тренінгів про міжнародне гуманітарне право (МГП) і його співвідношення з перехідним правосуддям для практикуючих юристів до освітніх заходів у школах та спеціальних програм з перехідного правосуддя для юридичних закладів вищої освіти.

У продовження дискусії координаторка програм миротворчої освіти Східно-європейської мережі міжнародного «Глобального партнерства із запобігання збройним конфліктам», 2008-2019 рр., Ірина Ейхельсон зазначила: «Рано чи пізно суспільству доведеться домовлятися з громадянами територій, які згодом будуть реінтегровані. Необхідно врахувати, що мова війни та мова примирення оперують різними поняттями. Відповідно для встановлення сталого миру в країні фахівці мають заздалегідь напрацювати понятійний апарат, з яким виходити на широкі громадські обговорення чутливих тем». Також спікерка застерегла, що говорячи про болючу тему війни, треба уникати такої мови, яка б породжувала реваншизм.

Представник Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Міністерства юстиції Єгор Разогрєєв під час свого виступу підкреслив, що юристи, як і освітяни, мають активно долучитися до роз’яснення суспільству важливості перехідного правосуддя та МГП. На його думку, розпочати необхідно з пояснення базового поняття – що таке «перехідне правосуддя» і чому це не тільки про правосуддя під час постконфліктного періоду (як часто помилково вважать), а це, перш за все, про відстоювання справедливості відносно жертв конфлікту.

Підбиваючи підсумки другої панелі, спікери дійшли висновку – спільна позиція фахівців та влади щодо термінології, принципів та підходів у питанні перехідного правосуддя має бути викладена законодавчо, і тільки після цього можна рухати це питання у суспільстві.

Темою заключної панелі круглого столу стало значення освіти у впровадженні практик правосуддя перехідного періоду та постконфліктному врегулюванні. Першою слово взяла Ірина Костюк, представниця Львівського Інституту післядипломної педагогічної освіти, Амбасадор Європейської асоціації історичної освіти EUROCLIO. Розповідаючи про досвід викладання в освітніх практиках України теми сучасної війни, розв’язаної Росією, спікерка презентувала посібник «Історія одного міста: як викладати окремі питання щодо збройної агресії РФ на Сході України». Розроблено його було Іриною Костюк у співавторстві з Олександрою Козорог, експерткою Всеукраїнської освітньої програми «Розуміємо права людини», та координатором Центру документування УГСПЛ Олексієм Бідою. Цільовою групою цих методичних матеріалів є вчителі історії середніх загальноосвітніх шкіл, яким надається інформація щодо:

• освітніх можливостей для вивчення теми сучасного російсько-українського конфлікту;
• гібридної війни та правових норм, якими регулюється проблеми, пов’язані зі збройним конфліктом на Сході України;
• психолого-педагогічних аспектів вивчення збройних конфліктів.

Щоб ознайомитися з посібником натисніть ТУТ.

Олександра Козорог, співавторка методичного посібника «Історія одного міста: як викладати окремі питання щодо збройної агресії РФ на Сході України», наголосила про надважливу роль вчителів у миробудуванні України: «Вчителі безпосередньо впливають на формування світогляду учнів – тих, хто є майбутнім України. Також вчителі можуть опосередковано впливати на близьке оточення учнів. Отже, це сила, що сприятиме поширенню цінностей, здатних зменшити наслідки збройної агресії РФ. Натомість, держава пропонує своїм освітянам вкрай мало матеріалів, які б допомогли їм в цій суспільно значущій місії».

Також спікерка звернула увагу, що тема збройного конфлікту за своєю природою є складною у викладанні, що в свою чергу призводить до того, що вчителі уникають її обговорення або спрощують її виклад. Серед основних причин, через які вчителям важко долучатися до теми:

• відсторонення від травматичних подій;
• суперечливість інформації (гібридний характер війни, не має усталеної академічно-історичної дослідницької основи);
• триваючий характер війни;
• різний досвід як самих учнів та їх сімей, так і педагогів.Закінчився захід виступом начальника головного управління шкільної освіти Міністерства освіти і науки України Юрія Кононенка. Він наголосив, що для викладання теми війни необхідно йти шляхом впровадження різних підходів та різних практик, враховуючи ставлення до непростої теми мешканців різних регіонів країни. «У викладенні цієї складної теми треба покластися на вчителя, але підготовленого вчителя. А підготуватися йому як раз і допоможуть матеріали на кшталт посібника ««Історія одного міста: як викладати окремі питання щодо збройної агресії РФ на Сході України», – підсумував свою думку посадовець.

На завершення заходу модераторкою було озвучено рекомендації фахової спільноти для державних інституцій та громадських організацій, дотичних до теми:

1. Поєднати зусилля державних інституцій та громадських організацій для привернення суспільної уваги до необхідності формування освітніх політик держави з урахуванням права на правду та вивчення уроків збройного конфлікту, дискусійних аспектів примирення та неповторення збройного конфлікту.
2. Розпочати діяльність щодо розробки Програми популяризації принципів «правосуддя перехідного періоду» та впровадження принципів в освітні практики, а саме:

• просування знань про права людини та МГП;
• підвищення кваліфікації та підготовки осіб, долучених до сфери освіти;
• створення дидактичних матеріалів для викладання прав людини та МГП;
• підтримка дослідницьких проектів з цих питань;
• підтримка створення місць для «дискусійних майданчиків» та заходів, спрямованих на просування прав людини.

3. Визначити роль, яку освіта відігравала у створенні або розвитку попереднього конфлікту, щоб уникнути зроблених помилок.
4. Включити інформування про конфлікт, його причини та наслідки у школах та вузах таким чином, щоб формувати у молоді здатність до побудови демократичного громадянського суспільства та повагу до прав людини.
5. Запровадити заходи щодо популяризації принципів правосуддя перехідного періоду, які повинні мати навчальне забезпечення та включати експертів як у галузі освіти, так і експертів з правосуддя перехідного періоду, які можуть створювати навчальні матеріали та встановлювати зв’язки з освітнім сектором.
6. Перетворити на навчальні матеріали аналітичні звіти Центру Документування УГСПЛ засновані на правдивих історіях та свідченнях.
7. Розробити просвітницькі програми, котрі співпрацюють з владою у сфері освіти, школами, університетами та проектами громадянського суспільства чи громад.
8. Сприяти під час модернізації змісту освіти викладанню минулого таким чином, щоб воно було чутливим до конфлікту.

Відеозапис круглого столу «Механізми правосуддя перехідного періоду та освітні практики як інструменти постконфліктного регулювання в Україні»

Захід проводиться за підтримки програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Діяльність УГСПЛ зі створення національної моделі перехідного правосуддя впроваджується в рамках цієї програми.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.