«Україна та Нідерланди проти Росії». ЄСПЛ ухвалив рішення у міждержавній справі щодо війни

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав прийнятною до розгляду міждержавну справу «Україна та Нідерланди проти Росії». Це означатиме, що суд перейде до розгляду справи по суті, повідомляє Укрінформ. 

Суддя зачитала коротку версію рішення суду щодо спільної скарги урядів України та Нідерландів проти Російської Федерації.

«Суд одностайно вирішив, що з 11 травня 2014 року події підпадають під юрисдикцію суду», оскільки «території, захоплені сепаратистами, перебували під контролем Російської Федерації», наголосила суддя.

Оголошення рішення відбулося 25 січня і тривало 20 хвилин. Представники Росії не з’явилися в Європейському суді з прав людини, наголошує видання «Європейська правда». 

Незадовго до слухань у цій справі уряд РФ відсторонив від ведення процесів у ЄСПЛ команду свого міністерства юстиції, хоча зазвичай у державах-членах Ради Європи саме мін’юсти є відповідальними за захист держави у Страсбурзі. 

«Україна та Нідерланди проти Росії»

Дана міждержавна справа стосується системних порушень прав людини на Сході України (окупована Росією територія України) з 2014 року, включаючи також збиття Малайзійського літака рейсу MH17 17 липня 2014 року, а також викрадення трьох груп в дітей на сході України в період з червня по серпень 2014 року та їх тимчасове переміщення до Росії.

У 2020 році  три міждержавні справи об’єднали в одну, а саме: «Україна проти Росії (щодо Східної України)» за заявою № 8019/16, яка стосується масових та систематичних порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей; «Україна проти росії» за заявою № 43800/14 щодо викрадення та спроб незаконного вивезення дітей-сиріт з Донецької та Луганської областей на територію Російської Федерації у 2014 році; «Нідерланди проти росії» за заявою № 28525/20 щодо збиття літака рейсу Малайзійських авіаліній MH17.

Держави-заявники стверджували про наступні порушення Росією:

• статті 2 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ)  – право на життя
• статті 3 ЄКПЛ – заборона катувань, нелюдського і такого, що принижує гідність поводження)
• статті 4 ЄКПЛ – заборона примусової праці
• статті  5 ЄКПЛ – право на свободу
• статті 8 ЄКПЛ – право на повагу до приватного та сімейного життя
• статті 9 ЄКПЛ – свобода думки, совісті та релігії
• статті 10 ЄКПЛ – свобода вираження поглядів
• статті 11 ЄКПЛ – свобода зібрань і асоціацій 
• статті 13 ЄКПЛ – право на ефективний засіб правового захисту
• статті 14 ЄКПЛ – заборона дискримінації
• статті 1 Протоколу № 1 – захист власності
• статті 2 Протоколу № 1 – право на освіту
• статті 3 Протоколу № 1 – право на вільні вибори
• статті 2 Протоколу №4 – свобода пересування.

26 січня 2022 відбулися усні слухання Великою Палатою щодо прийнятності даної справи.

Позиція Уряду Російської Федерації зводилась до наступного:

1. Уряд РФ не погоджується з відмовою ЄСПЛ об’єднати міждержавну справу «Росія проти України» зі справою «Україна та Нідерланди проти Росії».
2. РФ не визнає жодні із заявлених у міждержавних заявах скарги. Росія також не є стороною конфлікту в Україні.
3. Справа має бути відхилена як неприйнятна, оскільки заявлені у ній скарги не підпадають під юрисдикцію РФ.
4. Події, яких стосується справа «Україна та Нідерланди проти Росії», мають місце на території Донецької та Луганської областей, які перебувають поза суверенітетом РФ.
5. Міждержавна справа сфабрикована та не містить жодних надійних доказів. Натомість на підтримку заяв надано фальсифіковані докази.
6. Збиття літака МН-17 у липні 2014 року – це трагедія для всього світу. Але заява Уряду Нідерландів базується на сфабрикованих доказах і обвинуваченнях РФ щодо її відповідальності за трагедію. Збиття літака мало місце в період активних бойових дій у повітряному просторі України. Росія не має відношення до збиття літака.

Позиція України:

• Одразу після встановлення Росією ефективного контролю над Кримським півостровом, у квітні 2014 року розпочалася окупація східних областей України.
• Російська Федерація має екстратериторіальну юрисдикцію у розумінні статті 1 Конвенції найпізніше – з кінця квітня 2014 року, що підтверджується наступним: ефективним контролем над територією (присутність російських військових та озброєння); військовим, політичним та економічним впливом на керівництво так званих «Д/ЛНР»; фізичним контролем, що здійснюється представниками РФ над постраждалими від порушень прав людини.
• На заперечення позиції РФ стосовно її непричетності до дій «сепаратистів», перехоплені розмови та заяви ватажків бойовиків доводять, що вони контролювалися Росією. Також докази свідчать, що з моменту початку Україною антитерористичної операції, Росія надавала логістичну та військову підтримку сепаратистам.
• Одночасно з військовою присутністю та підтримкою, РФ здійснювала контроль над ключовими політичними та економічними сферами діяльності так званих республік, що підтверджувалося керівниками цих об’єднань.
• Окрім того, з 2019 року всі мешканці так званих «Д/ЛНР» можуть стати громадянами РФ, що є необхідним для отримання пенсій та соціальних виплат мешканцями цих республік.
• Уряд РФ не надав переконливих і достатніх доказів та аргументів у відповідь на надані Україною докази присутності російських військових та озброєння на території східної України.
• Російська Федерація має нести відповідальність за систематичні та триваючі порушення прав людини на території східної України, у тому числі – за збиття літака рейсу Малайзійських авіаліній MH17, а Європейський суд має компетенцію розглядати цю справу.
• Існування адміністративної практики порушень РФ прав людини підтверджується двома основними типами доказів: доповідями міжнародних організацій та свідченнями свідків, які підтверджують інформацію, викладену в доповідях.
• Як і у справі щодо Криму, Уряд України стверджує, що правило вичерпання ефективних засобів національного правового захисту не застосовується у цій справі у зв’язку з існуванням адміністративної практики порушень прав людини.
• Основною метою України у цій справі є припинення порушення прав людини та запобігання їх у майбутньому на непідконтрольній їй території.

Юристи Української Гельсінської спілки з прав людини невдовзі  представлять детальний розбір даного рішення ЄСПЛ.