Розглядаючи виконання Україною зобов’язань за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Українська Гельсінська спілка з прав людини підготувала альтернативну доповідь, що бере до уваги виклики правам людини зумовлені збройним конфліктом.

8-9 червня 2013 року Комітет ООН з прав людини розглянув 7-му періодичну доповідь України щодо виконання положень Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 рік), а 23 липня 2013 року на 3002-му засіданні (CCPR/C/SR.3002) він прийняв заключні зауваження. За результатами розгляду Україні було надано близько 23 рекомендацій, що стосувалися таких напрямків як боротьба з дискримінацією та расизмом, забезпечення гендерної рівності та свободи слова, запобігання жорстокому поводженню та домашньому насильству, викорінення торгівлі людьми.

Ознайомитись із доповіддю можна за посиланням

Англійська версія доступна тут.

Також пропонуємо ознайомитись із основними тезами цього альтернативного звіту.

Експертами було виокремлено наступні спостереження:

• Брак правової обізнаності працівників правоохоронних органів та суддів про ключові положення Пакту та, як слід, їх недостатнє широке практичне застосування.
• Відсутність можливості перегляду судових рішень Верховним судом України на підставі актів відповідного органу міжнародної організації, а не тільки рішень міжнародної судової установи.
• Наявність реальних загроз для незалежності інституції Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, зумовлених нелегітимним процесом обрання її нового керівника, а також потенційний негативний вплив зміни структури офісу Уповноваженого на спроможність Національного превентивного механізму та інших напрямків.
• Невідповідність антидискримінаційного законодавства України положенням Пакту через вузький перелік підстав для заборони дискримінації та відсутність ефективних засобів правового захисту для жертв дискримінації. Поява внаслідок збройного конфлікту нових категорій осіб (ВПО та мешканці тимчасово окупованих та непідконтрольних територій), що особливо потерпають від дискримінації, зокрема, через їх невиокремлення у антидискримінаційному законодавстві.
• Недостатнє забезпечення рівності прав, зокрема, у контексті збройного конфлікту (так, жінки з числа внутрішньо переміщених осіб більше потерпають від множинної дискримінації, ніж чоловіки-ВПО).
• Зростання кількості летальних випадків у місцях позбавлення волі та необхідність ефективного розслідування таких випадків.
• Втрати цивільного населення внаслідок обстрілів та замінування території (включаючи через невибіркові обстріли цивільних об’єктів на лінії розмежування та пенітенціарних закладів на непідконтрольній території), а також відсутність механізму евакуації населення із зони бойових дій.
• Недостатня ефективність розслідування фактів торгівлі людьми (зокрема, в контексті збройного конфлікту та окупації) та притягнення винних до відповідальності.
• Наступ агентів української держави на громадянські права і свободи, зокрема, шляхом кримінального переслідування громадських активістів.
• Системні та масштабні переслідування Росією активістів в окупованому Криму, напади на громадські організації на непідконтрольній території Донбасу, що призвело до масового відтоку активістів з півострова та призупинення діяльності громадських об’єднань на Донбасі.
• Значне обмеження свободи мирних зібрань російською окупаційною владою Криму.
• Збільшення кількості жертв тортур і жорстокого поводження з боку працівників правоохоронних органів та безкарність винних осіб.
• Недостатня протидія з боку уповноважених органів державної влади різним формам насильства в сім’ї та його попередженню (зокрема, обумовлених збройним конфліктом).
• Низька ефективність розслідувань правоохоронними органами злочинів, скоєних на ґрунті ненависті (зокрема, за мотивами расизму, гомо- або трансфобії).

Для виправлення ситуації розроблено низку рекомендацій, зокрема:

• Включити у навчальні програми з підготовки суддів та працівників правоохоронних органів вивчення Пакту про громадянські і політичні права, практики його застосування та тлумачення внутрішнього законодавство через його призму
• Внести зміни до законодавства і включити до підстав перегляду судових рішень Верховним судом України рішення відповідного органу міжнародної організації, яким встановлено порушення країною міжнародних зобов’язань під час вирішення справи судом.
• Усунути недостатню відповідність національного законодавства нормам міжнародного гуманітарного права шляхом розробки відповідного законопроекту.
• Звернути увагу на процедури порядку обрання Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, скасувати останні зміни до цієї процедури та, відповідно, повернутись до попереднього механізму.
• Гармонізувати національне законодавство (закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», Кримінальний Кодекс України, виборче законодавство тощо), зокрема, щодо визначення терміну «дискримінація» та в частині ознак, за якими її заборонено; а також закріпити у цивільному та адміністративному кодексах відповідальність за фактами дискримінації. Заборонити на законодавчому рівні дискримінацію за «станом здоров’я», «сексуальною орієнтацією», «гендерною ідентичністю».
• Переглянути національне законодавство в частині положень, які призводять до дискримінації ВПО та мешканців тимчасово окупованих та непідконтрольних територій, зокрема щодо прав, визначених Пактом.
• Забезпечення рівних прав жінок та чоловіків (включаючи тих, що постраждали від конфлікту) через ефективне впровадження Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року.
• Прийняти міри щодо запровадження механізму громадського контролю за пенітенціарними установами, належного медичного забезпечення та створення системи запобігання самогубствам.
• Виконати заходи, передбачені Національною стратегією у сфері прав людини, щодо забезпечення права на життя у зв’язку зі збройним конфліктом (зокрема, розробка механізму евакуації населення із зони бойових дій, інформування громадян з непідконтрольної території про безпечні умови для добровільного переселення в інші регіони України тощо).
• Вжити дії для протидії торгівлі людьми на тимчасово окупованих та непідконтрольних Україні територіях, а також запобіганню втягненню українських громадян у злочинну діяльність із перевезення наркотичних речовин на території інших країн (зокрема, Російської Федерації).
• Припинити переслідування громадських активістів, зокрема, шляхом скасування норми Закону України «Про запобігання корупції» щодо е-декларування антикорупційних активістів.
• Забезпечити фіксацію та облік усіх порушень прав людини, які допускають органи окупаційної адміністрації на тимчасово окупованій та непідконтрольній території, застосування міжнародних механізмів для припинення цих порушень та відповідальності держави-окупанта.
• Врегулювати кримінальну відповідальність за катування й неналежне поводження, створити механізм розгляду скарг щодо випадків катування або жорстокого поводження, створити незалежний орган для ефективного розслідування випадків смерті у місцях позбавлення волі.
• Приділити особливу увагу та забезпечити належне реагування на нові виклики що стосуються випадків домашнього насильства у сім’ях внутрішньо переміщених осіб та ветеранів АТО.
• Внесення змін до законодавства щодо злочинів, вчинених на ґрунті ненависті (зокрема, визначення їх за такими ознаками як «сексуальна орієнтація» та «гендерна ідентичність»), організація навчання представників правоохоронних органів з метою покращення розслідування, а також розробка комплексного національного порядку денного із примирення та подолання конфліктів.