Іноді до УГСПЛ приходять дивні листи з дивними проханнями. Люди по-різному уявляють собі чим займаються правозахисники. Шукають допомоги. І ми намагаємось допомогти, якщо не всім бажаючим, то, принаймні, більшості. Хоча б порадою. Та лист, який нещодавно прийшов мені на електронну пошту, відверто здивував.

Ось його зміст: «Біля Даринку м.Лісова лежить чоловік просто на пішохідній дорозі в сторону Дарницького вокзалу, скоріш за все інвалід. Допоможіть йому. З розмови видно, що він адекватний, нормально розмовляє і розказав що родичі викинули його на вулицю та вимагають оформити документи на найближчих родичів (з його слів)».

Якщо чоловік говорить правду, то ситуація дійсно жахлива. Проте вражає мене і реакція людини, яка цей лист написала. Якщо почута історія настільки вразила, чому ж ви не спробували допомогти самостійно, принаймні викликати міліцію? Мабуть тому, що легше проблему перекинути ще на когось, наприклад на правозахисну організацію, і з чистим сумлінням піти далі.

Нажаль, правозахисники не є службою на кшталт «911». Ми не маємо ні технічних, ні фінансових можливостей допомогти постраждалим в подібній ситуації, доки вони самі не звернуться до нас. Не можемо надати медичної допомоги, чи надати тимчасове житло.
Проте, допомогти можуть громадяни, що стали свідками ситуації. Якщо мають бажання. Якщо не відвернуться від свого ближнього. Не пройдуть повз, відвертаючи очі.

Не всі проблеми можуть вирішити правозахисники. Вони не в змозі примусити людей стати добрішими, гуманнішими, людянішими. Не в змозі навчити всіх допомагати одне одному та підтримувати. Проте, сподіваюсь, хоч хтось, прочитавши цю статтю, наступного разу не відвернеться від людини, яка потребує допомоги. Адже колись допомоги потребуватимете ви…