Цивільний кодекс чи Житловий кодекс Української РСР у справах про захист приватної власності: рішення ЄСПЛ

27 березня 2025 року, ЄСПЛ встановив порушення статті 8 Конвенції та статті 1 Протоколу 1 до Конвенції у справі Bilyavska v. Ukraine, 84568/17. За невиконання Державою своїх позитивних обов’язків по захисту власності, заявниці присуджено компенсацію в розмірі 5 900 євро. Досягти справедливості у цій справі допомогала юристки Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини Анна Козьменко і Наталя Войнова.

У 2004 році заявниця дозволила своїм дорослим дітям та їх родинам тимчасово переїхати до її будинку у Бучі, без реєстрації у ньому. Згодом, коли вона виявила бажання жити у вказаному будинку, її родичі чинили перешкоди та робили її перебування у будинку нестерпним. Внаслідок цього вона була змушена переїхати до іншого житла, але продовжувала намагатися отримати доступ до своєї власності. 

Впродовж 12 років заявниця 12 разів зверталась до поліції, народних депутатів. Її позов до Ірпінського міськрайонного суду Київської області про виселення родичів з будинку не був задоволений, оскільки заявниця не довела передбачені ст. 116 ЖК УРСР дві одночасні умови: що її родичі (1) систематично порушують правила соціалістичного співжиття, та що (2) заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними. 

Суд дійшов наступних висновків: 

• Попри те, що заявниця посилалася і на норми ЦК України, і на норми ЖК УРСР, національні суди застосували лише норми ЖК УРСР, без пояснення причин надання такої переваги, без роз’яснення, чи слід один з цих кодексів вважати lex specialis* щодо іншого або таким, що не застосовується в даній справі з якихось причин. 
• Положення ЖК УРСР були прийняті — і залишилися практично незмінними після цього — у 1983 році, коли Україна була частиною Радянського Союзу і перебувала під політичним і соціальним режимом, який не визнавав право на мирне володіння майном, що захищається Конвенцією. Як більш сучасний і кодифікований акт законодавства, повинен застосовуватися саме Цивільний кодекс.
• Навіть у світлі ст. 116 ЖК УРСР, незрозуміло, чому численні звернення заявниці до поліції не вважалися судами ознакою «систематичного» порушення правил співжиття, а попередження поліції та ініціація провадження про адміністративне правопорушення — свідченням неефективності цих заходів. Незважаючи на безспірність її права власності, своїми рішеннями національні суди поклали на заявницю «дуже важкий тягар».

* lex specialis — норми спеціального характеру; у випадку конкуренції норм загального (generalis) і спеціального (specialis) характеру перевага при тлумаченні і застосуванні повинна надаватися спеціальним нормам.

Рішення доступне за посиланням: CASE OF BILYAVSKA v. UKRAINE

Головне фото: depositphotos.com

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber