За інформацією Міністерства охорони здоров’я України кількість постраждалих від російських атак медичних об’єктів сягає 1874 (дані на серпень 2024 року). З них 216 – зруйновано, 1658 пошкоджені. Тим часом у Всесвітній організації охорони здоров’я (ВООЗ) зафіксували 1969 нападів на ці об’єкти. Як армія Росії знищує медичну інфраструктуру України після 24 лютого 2022 року – розповіли під час конференції ОБСЄ з людського виміруаналітикині УГСПЛ Аксана Філіпішина та Владлена Падун.
Учасники сайд-івенту «Документування систематичних атак на медичну інфраструктуру України»
В рамках Warsaw Human Dimension Conference 2024 відбувся сайд-івент «Документування систематичних атак на медичну інфраструктуру України». У заході взяли участь аналітикині Української Гельсінської спілки з прав людини Аксана Філіпішина та Владлена Падун, а також директорка Харківської міської лікарні №3, лікарка-терапевт Вікторія Барабашова. Модерувала зустріч старша менеджерка з напрямку подолання наслідків війни Центру громадянських свобод Наталія Ящук.
Аналітикині УГСПЛ розповіли учасникам сайд-івенту про те, як з перших днів повномасштабного вторгнення РФ в Україну заклади медичної інфраструктури опинились під вогнем російської армії. Як під обстріл потрапив заклад, яким керує, детально розповіла Вікторія Барабашова.
Харків з перших днів повномасштабного вторгнення потерпає від жорстокого прицільного вогню з території РФ. Заклад знаходиться у спальному районі міста, який оточений житловими будинками, а військових обʼєктів поблизу немає. Однак незважаючи на це, лікарня стала ціллю ворожого обстрілу. На жаль, ми і досі фіксуємо системні напади на медичні установи в місті, – підкреслила Барабашова.
Наслідки удару армією РФ по Харківській міській лікарні №3
Об’єкти медичної інфраструктури підпадають під особливий захист Міжнародного гуманітарного права, оскільки задовольняють базові потреби цивільного населення.
Норми, які прямо передбачають захист медичних об’єктів або забороняють напади на них, містяться у низці міжнародних актів, сторонами яких є як Україна, так і РФ: Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни, 1949 року; Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), 1977 року та інші, – зауважила Аксана Філіпішина.
Після повномасштабного вторгнення українські неурядові організації документують наслідки атак росіян, зокрема і на інфраструктуру охорони здоров’я. Дані акумулюються в рамках глобальної ініціативи «Трибунал для Путіна».
Свою статистику надають МОЗ України та ВООЗ. За даними Всесвітньої організації найгіршим для України був 2022 рік. У 2023 атак поменшало, ймовірно, через збільшення систем ППО та активну оборону ЗСУ. Але, ймовірніше, говорять аналітики, у 2024 році статистика погіршиться.
«На даний момент ми маємо цифри за 8 місяців. Вони показують, що кількість атак вже майже така сама, як загалом за весь попередній, 2023-й, рік. Тож найпевніше, що до кінця року ми побачимо, як кількість руйнувань медичних закладів внаслідок обстрілів збільшиться,» – резюмує аналітикиня Владлена Падун.
За її словами, армія РФ знищує міста, які опиняються на лінії вогню, використовуючи так звану тактику випаленої землі. Але страждає і інфраструктура міст, які знаходяться в наближених до прифронтових регіонів і глибоко у тилу.
Нині спостерігається тенденція, що внутрішньо переміщені особи під час евакуації часто обирають наближені населені пункти з так званої другої лінії. І там російська армія б’є по цивільній інфраструктурі, зокрема медичній. Тобто вони залишають звичайних українців без можливості оперативно отримати медичну допомогу. Якщо взяти статистику руйнувань, то левова частка їх припала на заклади первинної медичної допомоги (756), а також лікарні та диспансери (695).
Наслідки удару армією РФ по Харківській міській лікарні №3
Дії російської армії підпадають під кваліфікацію статей 7 та 8 Римського Статуту Міжнародного кримінального суду, як злочини проти людяності та воєнні злочини. До них не застосовуються будь-які строки давності, а кримінальна відповідальність настає як для самих військових, які це вчинили, так і для командирів та політичного керівництва, які надали наказ.
Відповідальність за порушення норм передбачена також національним кримінальним правом України – статтею 438 Кримінального кодексу України. Україна проводить ефективну роботу з розслідування цих злочинів і на кінець 2023 року повідомлено про підозру у вчиненні воєнних злочинів 473 особам, направлено обвинувальні акти до суду стосовно 318 осіб, засуджено 73 особи.
Аксана Філіпішина звернулась до міжнародних організацій з проханням об’єднати зусилля для ефективної боротьби з цими воєнними злочинами та посилити захист медичних установ.
