Відомий принцип “Богу – боже, а кесарю – кесареве” інколи, хоча мова йде про певних представників православ’я, підміняється принципом „Мета виправдовує засоби”.

Ми вже не раз писали про те, що відкрита чи прихована політична агітація не додає будь-якій релігійній організації поваги в суспільстві, а крім того суперечить законодавству України. На жаль, звернення правозахисних організацій до правоохоронних органів з проханням дати належну оцінку участі певних релігійних організацій у виборчій кампанії залишилися без уваги.

Самі представники релігійних організацій розділилися – одні з них чи то добровільно, чи під тиском агітували за певного кандидата, інші або ж саботували такий підхід своєї церковної влади, або ж навіть виступали відкрито проти. За що і поплатилися…

3 грудня 2004 року Єпископ Чернігівський та Ніжинський Амбросій Української Православної Церкви Московського Патріархату своїм указом довів до відома протоієрея Сергія Іваненка рішення Чернігівської Єпархіальної ради про заборону священнослужіння останнього. Підстава – публічний виступ з наклепом та образа “священноначалія” Церкви, тобто порушення Апостольських правил.

Наразі трудова угода зі священиком храму св. Феодосія в Чернігові не розірвана, відповідно трудова книжка на руки не видана – тому говорити про юридичні підстави можливого звільнення важко.

Що ж зробив цей священик з 16-ти літнім стажем, який, крім звільнення, також отримує натяки-погрози телефоном аж з Києва?

Просто розповів певні “корпоративні” таємниці. Зокрема виступив зі статтею в газеті “Сіверщина”, де описав збори всіх настоятелів в храмі Чернігівської області напередодні виборів „на яких Чернігівський Архієрей Амвросій з „довіреними особами” Януковича в наказовому порядку „переконував” духовенство агітувати своїх прихожан за „православного кандидата” при цьому кожному батюшці вручався конверт з 200 гривнами”.

24 листопада Сергій Іваненко виступив на мітингу в Чернігові з заявою про те, що священників примушували брати участь у передвиборчій кампанії на стороні Віктора Януковича. Багато священників робили це прямо в церкві, а деякі під час виконання обрядів, зокрема цілування хреста.

Спочатку церковне керівництво викликало отця Сергія для пояснень і лише через 10 днів, після того як владика відмовився публічно відмовитися від своїх слів, його відсторонили від священнослужіння.

Отож, комусь 200 гривен, а комусь втрата роботи та переслідування за вільне вираження поглядів. Можливо краще і не було би цих виборів? Все ж так чудово було… а так – суцільні спокуси – то гроші взяти, то закон порушити…

Ярослав Гордієвич,

РУПОР