Кадрова недоукомплектованість суддями Васильківського міськрайонного суду (Київська область) у розмірі 50-70% унеможливила своєчасний розгляд та вирішення справи про визначення місця проживання неповнолітніх дітей з батьком чи матір’ю. Юристка Української Гельсінської спілки з прав людини звернулася до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) через ймовірне порушення державою Україна статей 6, 8 та 13 Європейської конвенції з прав людини. ЄСПЛ прийняв скаргу до розгляду та провів комунікацію.

Наталія Петренко з 02.09.2014 року перебуває за кордоном. Спочатку в Польщі, а з 14.11.2014 року у Німеччині. Разом з нею якийсь час проживали троє неповнолітніх дітей – Тетяна, Сергій та Ольга. Невдовзі після цього (31.12.2014 року) закінчився термін дії довіреності, наданої чоловіком на виїзд дітей за кордон.

29 квітня 2015 року заявниця розлучилась, а більше ніж через рік Верховний суд землі м. Росток (Республіка Польща) за позовом батька виніс рішення про повернення дітей до України, через закінчення строку дії довіреності.

11.10.2016 року діти Ольга та Сергій повернулися в Україну. Друга донька, Тетяна, відмовилася їхати із батьком до України. З того часу Н. Петренко не бачилась із дітьми.

15.12.2016 року пані Наталія звернулась із позовною заявою до Васильківського міськрайонного суду Київської області про визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів на їх утримання та надання тимчасового дозволу на виїзд дітей за кордон без згоди батька.

З того часу розгляд справи постійно переносився: через самовідвід судді, наявність недоліків у заяві (двічі), перебування судді на лікарняному чи досягнення пенсійного віку (двічі), у зв’язку з неявкою судді (двічі) та відповідача. При цьому, засідання суду переносилися 8 разів на великі строки (від 2 до 5 місяців) без очевидних підстав.

Зауважимо, що згідно з практикою Суду, розумність тривалості розгляду провадження повинна оцінюватися залежно від складності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів, а також важливості предмета спору для заявника.

За словами Вікторії Петрук, адвокатки Н. Петренко, згідно з національним законодавством України, яка представляє інтереси пані Наталії в ЄСПЛ, на розгляд та вирішення питання про місце проживання дітей надається 2 місяці. Зі свого боку, заявниця надала всі необхідні докази для розгляду та вчасного вирішення справи.

Проте, держава Україна не забезпечила можливість ефективного юридичного захисту у Васильківському міськрайонному суді. Основна причина – постійний некомплект суддів відповідно до штатного розкладу протягом розгляду справи складав від 50 до 70% (за попередніми оцінками). Це спричиняло значне навантаження на суддів і зробило неможливим вчасний розгляд та вирішення справи.  Заявниця була змушена тричі заново подавати  позовну заяву для її швидшого розгляду.

Суд виніс рішення лише 11.12.2019 року. Наталії Петренко було відмовлено у основній позовній вимозі – визначенні місця проживання дітей. Таким чином, на думку В. Петрук, тривалість судових процедур щодо вирішення питання про місце проживання її неповнолітніх дітей несумісна з вимогою розумного строку, що гарантується статтею 6 (право на справедливий суд) Європейської конвенції з прав людини.

 Сама заявниця вважає, що такий тривалий розгляд справи вплинув і на її право на приватне життя, що є порушенням статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Європейської конвенції з прав людини. Адже чим довше розглядалася справа, тим довше мати не могла проживати разом та вільно спілкуватись зі своїми дітьми. Тому суд мав би надати пріоритет питанню возз’єднання Н. Петренко з дітьми.

Справа так довго розглядалася, що середній дитині (Сергію) уже виповнилося 14 років, що згідно положень статті 160 Сімейного кодексу України, дає йому право самостійно визначати, з ким з батьків проживати.Отже, позов у частині визначення місця перебування неповнолітніх дітей втрачав сенс. 

Крім цього, в українському законодавстві відсутня можливість оскарження строку тривалості судового розгляду справи. В такому разі це може бути порушенням статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Європейської конвенції з прав людини.

Беручи до уваги усі викладені обставини, Наталія Петренко за допомогою юристів Української Гельсінської спілки з прав людини звернулася 05.03.2020 року до Європейського суду з прав людини. ЄСПЛ прийняв до розгляду справу і вже навіть поставив запитання уряду. На даний час очікуються коментарі уряду у зв’язку зі справою.  В перспективі пані Наталія може отримати констатацію порушення її прав, гарантованих Конвенцією, та розраховувати на матеріальну компенсацію з боку України. Також позитивне для пані Наталі рішення у справі вчергове нагадає державі, що проблему неукомплектованості судів та повільного розгляду справ слід нарешті вирішити. 

За словами Вікторії Петрук, проблема тривалості розгляду справ – типова і нею вже нікого не здивуєш. ЄСПЛ неодноразово висловлювався на цю тему. Але випадок заявниці обурливий, оскільки  тривалий час вона перебувала у стані невизначеності щодо свого подальшого сімейного життя і можливості спілкуватися з дітьми.

Ця публікація підготовлена в рамках проекту з інституційного розвитку Української Гельсінської спілки з прав людини за фінансової підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта . Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають офіційну позицію Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори статті.