„До яких пір в Україні будуть існувати пародії на релігійні служби, які нагадують цирк?”  – запитала одна з журналісток на прес-конференції…

З 26 по 31  в готелі „Русь” у Києві відбулася міжнародна конференція „Свобода релігії і глобальні трансформації в сучасному світі” організована Міжнародною асоціацією релігійної свободи, Міжнародною Академією свободи релігії та віросповідання, Державним Комітетом у справах релігій, Українською Асоціацією релігіознавців та Національною Академією Наук України. Конференція зібрала біля 70 осіб, які переймаються проблематикою свободи совісті, глобалізму та права з 23 країн.

На відкритті конференції Голова Державного комітету у справах релігій Віктор Бондаренко зазначив, що Україні мабуть найкраще з усіх пострадянських країн вдалося забезпечити як на законодавчому рівні, так і на рівні практики застосування законів свободу віросповідання та рівність релігій. Також привітати учасників приїхали Лесь Танюк та Леонід Черновецький, народні депутати відомі своїм інтересом до духовно-законотворчих сфер.   

Найбільш цікавою, на нашу думку була секція „Українське законодавство стосовно релігійної свободи: проблеми застосування та методи вдосконалення”. Виступ Миколи Маломужа, заступника Голови Державного Комітету перетворився на прес-конференцію, всім було цікаво почути про перипетії творення та прийняття нового релігійного Закону про свободу совісті та релігійні організації.

Остання спроба прийняти новий Закон про свободу совісті, який би передбачав нові правовідносини у сфері реалізації права на свободу совісті, відбулася восени – тоді депутати не підтримали ані проект внесений Кабінетом Міністрів (тобто Держкомрелігії), ані законопроект внесений народним депутатом Лілією Григорович. До речі, пан Маломуж зазначив, що до останнього моменту існували домовленості про підтримку проекту Кабінету Міністрів, але в останній момент певні народні депутати його порушили. 

Основними моментами розмови були:

Релігійна освіта – тут всі зійшлися на тому, що необхідні зміни, щоб духовні навчальні заклади могли давати диплом державного зразка та щоб вони мали статус світських. На даний момент норма закону дискримінаційна.

Інший пункт – дозвільна система проведення релігійних заходів передбачена законом, в той час коли Конституція України передбачає лише повідомлення про проведення заходу. В цьому виступаючі були єдині – необхідно міняти цю норму закону. 

Певні положення нинішнього закону є декларативними, наприклад щодо підприємств релігійних організацій, і в новому законопроекті їх планують наповнити реальним змістом.

Говорили також і про повернення майна релігійним організаціям і про проблеми з цим пов’язані, коли, в певних випадках, майно вже передано місцевій владі, воно стає комунальним і механізм передачі не спрацьовує. 

Говорили також щодо гарячого питання надання статусу юридичної особи церкві та контрольних функцій Держкомрелігії та співпраці Комітету з релігійними та громадськими організаціями в сфері творення пропозицій до законопроекту.

На жаль, запитати пана Маломужа про його думку щодо широкого використання релігійної символіки як елементу декору у кабінетах чиновників різних рівнів не вдалося з-за браку часу. Втішає, що це не останній шанс, оскільки представники Держкомрелігії демонструють відвертість та готовність до діалогу.

А як щодо того запитання з прес-конференції? Віктор Бондаренко відповів, що нам потрібно міняти свої стереотипи і не міряти всіх однією міркою…   

Секретаріат Ради українських правозахисних організацій