Українська Гельсінська спілка з прав людини з сумом сповіщає про смерть одного із засновників УГСПЛ Миколи Кузьмича Козирєва. Правозахисник, філософ, інтелігент, вірний товариш і непересічна особистість. Це кілька рис, які ескізно характеризують Миколу Кузьмича.

Ми всі знаємо цю людину як палкого борця за справедливість і права людини. Микола Кузьмич жив в непрості часи воєн і лихоліть. Народився він Білорусі, невдовзі батько загинув на радянсько-фінській війні. Дитинство припало на часи другої світової війни, з усіма її незгодами, голодом. Закінчив філософський факультет Ростовського університету, і вже на початку своєї кар’єри висловив свою незгоду із догмами комуністичної ідеології, через що на довгі роки опинився в немилості радянської влади. Але це була не тільки незгода. Після розстрілу шахтарів в Новочеркаську в 1962 році він розклеїв антирадянські листівки на будівлі КГБ. Микола Кузьмич працював на шахті, пізніше вихователем виховував важких підлітків. З початком перебудови заринув в суспільне життя. Був обраний депутатом останнього скликання Верховної Ради СРСР. Після розпаду СРСР активно займався правозахисною діяльністю в Україні. Микола Кузьмич був серед засновників Української Гельсінської спілки з прав людини, очолював її роботу в 2014-2016 роках, будучи головою правління організації.

Микола Кузьмич намагався допомогти всім, хто опинився в важкій ситуації.

Боротьба за ідеали справедливості і за права кожної окремої людини була сенсом його життя.

Більш того,  Микола Кузьмич був вкрай цікавим співрозмовником, його думки вражали з одного боку неординарністю, з іншого боку влучністю.

Сьогодні ми втратили не тільки яскраву людину, а і в якійсь мірі і частину епохи.

Світла пам’ять.