Минулого тижня Верховна Рада України прийняла закон про встановлення кримінальної відповідальності за фінансування судів не з Державного бюджету України. На думку розробника цього закону народного депутата Л.Черновецького: „Прийняття цього Закону покращить стан справ у судовій системі України. Тому що суди або загинуть, і, на сміх всьому світу, правосуддя в Україні будуть відправляти нечисленні рабини-хасиди, або судова влада стане дійсно незалежною гілкою влади, як того вимагає Конституція.” Але це рішення також безпосередньо стосується правозахисних організацій.

Прийняти закон передбачає внесення зміни до Кримінального кодексу України, до якого вноситься стаття 376-1 такого змісту:

„Стаття 376-1. Протизаконне фінансування судових органів.

Протизаконне фінансування судових органів поза Державним бюджетом України посадовою особою органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від  форми власності, або фізичною особою, у будь-якій формі, –

карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п`яти років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років”.

При обговоренні проекту закону депутати наголошували на існуючій залежності судів від місцевих державних адміністрацій, до яких вони ходять з проханням покращити їхній фінансово-матеріальний стан (полагодити дах, будинок тощо).

При цьому народний депутат Ю.Кармазін зазначив: „Ситуація, коли в цей бюджет закладено всього 43 відсотки на фінансування судів  від потреби ставить  судові органи в матеріальну залежність. Якщо є матеріальна залежність, виникає й інша залежність.” Він також додав, що даний закон повинен стосуватися також й усіх правоохоронних органів (податкових органів, СБУ, міліції, прокуратури), хоча ця слушна думка потонула в залі засідання парламенту.

Згадали й Дарницький суд, що постраждав від вибуху. Його до сих пір не полагоджено і судді відправляють правосуддя в шестиметровій кімнаті по двоє. Депутати довго обговорювали різні історії про фінансові зловживання в судах чи їхнє жалюгідне становище. Хоча краще би обговорювали сам закон.

Бо якщо, його проаналізувати, то виходить багато незрозумілостей та тавтологія. Кримінальне право вирізняється особливою прискіпливістю до термінів, оскільки для засудження особи необхідна наявність усіх відповідних кваліфікуючих ознак. Наприклад, використання терміну „протизаконне” насправді зіпсувало повністю мету закону, оскільки тепер залишається не злочином „законне фінансування поза бюджетом”.

Цікаво, що Міністерство юстиції виступило проти цього закону. „Чинний Кримінальний кодекс України вже містить цілу низку статей, відповідно до яких особи, винні в здійсненні такого фінансування, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності: стаття 376 – “Втручання в діяльність судових органів”, розділ 17 – “Злочини у сфері службової діяльності”, стаття 210 – “Використання службовою особою бюджетних коштів всупереч їх цільовому призначенню”; у зв’язку з цим, на нашу думку, прийняття законопроекту в нинішньому вигляді створить труднощі для застосування на практиці норм Кримінального кодексу і тому немає потреби виділення в спеціальну норму такого складу злочину,” – зазначив представник Мін’юсту. Але депутати не погодилися з цією думкою.

 У поясненні до закону зазначено, що „реалізація норм Закону України “Про внесення доповнення до Кримінального кодексу України” не потребує додаткових матеріальних та інших витрат державного бюджету.”

Поряд з достатньо зрозумілою мотивацією народних депутатів проглядається й недалекоглядність цього рішення. Виникає багато питань у формулюваннях закону.

Наприклад, як буде фінансуватися реформа судової системи (створення нових судів, нове обладнання, комп’ютеризовані системи, створення модельних судів тощо), що здійснюється за рахунок міжнародної допомоги (Європейського Союзу, Ради Європи та інших міжнародних організацій). Діяльність фінансових благодійних організацій та правозахисників тепер значно обмежиться. Це ж явно не кошти Державного бюджету. Міжнародна технічна допомога НІКОЛИ не включалася до Державного бюджету.

Що робитимуть судді, коли їхні потреба профінансовані лише на 40 відсотків від потреби?

Очевидно й збільшиться залежність судів від Державної судової адміністрації, оскільки саме вона здійснює фінансово-господарське забезпечення судів і є органом виконавчої влади. Тобто обмеження фінансування на неї не поширюється. І таке рішення є надзвичайно вигідним для цього органу. Оскільки, Державна судова адміністрація є органом виконавчої гілки влади, то практично повністю контролюється президентом.

Тепер уявімо ситуацію, коли суд забажає прийняти рішення не на користь інтересів „Банкової”. Однозначно, це значно вплине на його фінансування. І якщо на сьогодні, суди ще якось викручувалися з такої нелегкої ситуації, то тепер „краник перекрито”. А Президент фактично встановлює повну фінансову залежність судів від його політики та лояльності щодо фінансування. І альтернативи цьому немає.

Тобто, як бачимо, цим законом не зменшується, а навіть збільшується залежність судів, тепер правда виключно від виконавчої гілки влади. Зрозуміло, це залежить від прискіпливості у застосуванні нової статті Кримінального кодексу. А якщо врахувати ще й певну неточність у самій статті, то здається, що дане законодавче нововведення все ж таки претендує залишитися декларативною нормою, як і багато інших у Кримінальному кодексі, що ніколи не застосовувалася.

Закон набуває чинності після його підписанням Президентом та опублікування.

Володимир Яворський,

РУПОР