За час дії Державної програми Кабінетом Міністрів України не було створено умов для забезпечення виконання завдань у сферах освіти, охорони здоров’я, культури.

При формуванні проектів Законів України про державний бюджет на 2003-2005 роки кошти на виконання окремих завдань у сфері освіти, охорони здоров’я і культури виділялися, відповідно, Міністерству освіти і науки (далі – МОН), Міністерству охорони здоров’я (далі – МОЗ) та Міністерству культури і туризму.

Так, для надання якісних освітніх послуг у загальноосвітніх навчальних закладах сільської місцевості, Державною програмою передбачалося забезпечити регулярне підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів і педагогічних працівників.

З метою виконання зазначеного завдання Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 16.01.2003 № 31, якою затверджено програму “Шкільний автобус”. Координацію робіт, пов’язаних з виконанням Програми, покладено на МОН.

У 2003 році зазначена Програма не діяла і кошти з державного бюджету на вказану мету не виділялися.

Стан фінансового забезпечення завдань програми “Шкільний автобус” у 2004-2005 роках наведено в таблиці 5.

Таблиця 5

Стан фінансового забезпечення завдань програми
“Шкільний автобус” у 2004-2005 роках

тис. грн.

Роки	Бюджетний запит МОН	Видатки, затверджені Законом України “Про державний бюджет” (зі змінами і доповненнями)	Касові видатки	Відсоток виконання
2004	33450	63450	27370	43,1
2005	83450	68000	65528,2*	96,4
Разом	116900	131450	92898,2	70,7

^* касові видатки склали 65528,2 тис. грн., з яких 9856 тис. грн. – на погашення кредиторської заборгованості за 2004 рік, на початок 2006 року дебіторська заборгованість становила 28553,2 тис. грн. (попередня оплата в розмірі 50 відс., що передбачено Порядком здійснення видатків з державного бюджету в 2005 році на придбання шкільних автобусів для сільських загальноосвітніх шкіл, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2005 р. № 372).

З наведеного видно, що у 2004 році зазначена програма була профінансована лише на 43 відс., це дало змогу придбати лише 294 автобуси із 500 запланованих і забезпечити організоване підвезення до місць навчання та додому 164 тис. учнів.

У 2005 році було придбано 342 автобуси, з яких, в результаті пізнього проведення процедури закупівлі згідно з Законом України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” (авансовий платіж на придбання цих автобусів було здійснено в грудні місяці), 161 автобус поставлено у 2006 році. При цьому 63 автобуси загальною вартістю 10,1 млн. грн. були поставлені лише у ІІ кварталі, тобто, кошти державного бюджету, в порушення Порядку, відволікалися в дебіторську заборгованість на термін, що перевищує 90 днів.

Таким чином, через безконтрольність Міністерства освіти і науки у 2005 році було допущено затримку поставки шкільних автобусів для перевезення дітей, що проживають у сільській місцевості, до 120 днів після їх оплати, це свідчить про неефективне управління коштами державного бюджету в сумі 10,1 млн. гривень.

Аналіз показав, що упродовж 2004-2006 років за Програмою “Шкільний автобус” загальноосвітні навчальні заклади отримали понад 1100 автобусів, у тому числі 636 – за кошти державного бюджету. Це дало можливість забезпечити підвозом понад 83 відс. учнів. Проте, в цілому, заходи Програми залишились невиконаними.

Державною програмою розвитку соціальної сфери села передбачається забезпечення виконання Програми інформатизації та комп’ютеризації сільських шкіл. Виконання цього завдання покладено на МОН в межах бюджетної програми КПКВ 2201190 “Інформатизація загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризація сільських шкіл”^*.

^*У 2005 році назву змінено на “Інформатизація загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів, комп’ютеризація сільських шкіл, забезпечення навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін”.

Видатки за бюджетною програмою за КПКВ 2201190 здійснювалися на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 436 “Про затвердження Комплексної програми забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризація сільських шкіл на 2001-2003 роки” та постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 № 905 “Про затвердження Комплексної програми забезпечення загальноосвітніх професійно-технічних і вищих навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природно-математичних і технологічних дисциплін”.

Окремим рядком комп’ютеризація сільських шкіл в програмах не виділялася.

Стан фінансового забезпечення завдань програми “Інформатизація загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризація сільських шкіл” у 2003-2005 р.р. наведено в таблиці 6.

Таблиця 6

Стан фінансового забезпечення завдань програми “Інформатизація
загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризація сільських шкіл”
у 2003-2005 роках

тис. грн.

Роки	Бюджетний запит МОН	Видатки, затверджені Законом України “Про державний бюджет” (зі змінами і доповненнями)	Касові видатки	Відсоток виконання
2003	4100	93000	86500	93,0
2004	4000	90000	55513,2	61,7
2005	90000	98000	77201,2	78,8
Разом	98100	281000	219214,4	78,0

Аналіз свідчить, що у 2003-2005 роках жодного разу бюджетна програма “Інформатизація загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризація сільських шкіл” не була профінансована з державного бюджету в повному обсязі. За три роки недоотримано коштів на суму 61,8 млн. грн. (або 22 відс. суми, передбаченої Законами України про державний бюджет на відповідні роки).

За час дії Державної програми було закуплено 4093 одиниць техніки. При цьому дані про кількість комп’ютерів, закуплених за рахунок коштів державного бюджету для сільських шкіл, в МОН відсутні.

Забезпечення оснащення сільських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів, а також централізоване придбання автомобілів швидкої допомоги для сільських закладів охорони здоров’я здійснювалося за період дії Державної програми через Міністерство охорони здоров’я.

В Законі України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” кошти на вказану мету не передбачалися.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” від 27.11.2003 №1344-IV затверджено бюджетні призначення МОЗ за

КПКВ 2301460 “Централізоване придбання діагностичного та лікувального обладнання для боротьби з онкозахворюваннями, туберкульозом та іншими хворобами, у першу чергу, для сільських лікарень” у сумі 88 млн. гривень.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” від 17.06.2004 № 1801-IV видатки за вказаною програмою були збільшені на 228,3  млн. гривень. Остаточний обсяг видатків затверджений Законом України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” за цією програмою складає 316,3 млн. гривень. В грудні за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету за вказаною програмою було додатково виділено 27,8 млн. грн. і остаточна сума видатків державного бюджету становила 344,1 млн. гривень.

Фактичні видатки державного бюджету у 2004 році склали 343,9 млн. гривень. Вказані кошти за КПКВ 2301460 МОЗ спрямовано на придбання обладнання та інвентарю для оснащення сільських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів, які розподілено між регіональними управліннями охорони здоров’я.

Крім того, Законом України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” МОЗ були передбачені видатки в сумі 39,6 млн. грн. за КПКВ 2301470 “Централізоване придбання автомобілів швидкої медичної допомоги для сільських закладів охорони здоров’я”.

Програма була профінансована в повному обсязі і за вказані кошти було закуплено 168 автомобілів швидкої медичної допомоги, які розподілені між регіональними управліннями охорони здоров’я.

Законом України “Про Державний бюджет на 2005 рік” від 23.12.2004 № 2285 видатки державного бюджету для оснащення сільських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів не передбачались.

Законом України від 25.03.2005 № 2505 “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” вводиться окрема бюджетна програма (КПКВ 2301510 “Оснащення сільських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів”), за якою МОЗ виділено бюджетні призначення загальним обсягом 38 млн. гривень.

Фактично з державного бюджету за КПКВ 2301510 було виділено 38 млн. грн., які використані на закупівлю комплектів для оснащення лікарських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів у сільській місцевості.

Крім того, за КПКВ 2301470 “Централізоване придбання автомобілів швидкої медичної допомоги для сільських закладів охорони здоров’я” МОЗ встановлені бюджетні призначення в обсязі 20 млн. грн., які використані на придбання 206 автомобілів швидкої медичної допомоги.

Перевіркою встановлено, що кошти для виконання заходів у сфері культури, затверджених Державною програмою розвитку соціальної сфери села на період до 2005 року, Міністерству культури і туризму в Законах України про державний бюджет на 2003-2005 роки не передбачалися.

Фінансування культурно-освітніх заходів на селі проводилось в межах видатків, які щорічно передбачаються Міністерству у Державному бюджеті України.

Отже, з вищенаведеного можна зробити висновок, що Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів АР Крим, обласні державні адміністрації не забезпечили реалізацію Державної програми розвитку соціальної сфери села на період до 2005 року. Відсутність затверджених Державних програм економічного і соціального розвитку призвела до безсистемного витрачання коштів державного бюджету, а видатки на розвиток соціальної сфери села носили непріоритетний характер. Розподіл видатків на введення в експлуатацію будівництва, реконструкції і відновлення об’єктів соціальної сфери села, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2002 р. № 1405 проводився без участі Мінагрополітики, а формувався, в основному, на підставі пропозицій народних депутатів України, що призвело до розпорошення коштів та зростання загальної кількості “довгобудів” по об’єктах соціальної сфери села. За час дії Державної програми не виконано в повному обсязі жодного з її показників. В результаті, не вдалося припинити негативні процеси у соціальній сфері села, досягти позитивних зрушень у забезпеченні життєдіяльності сільського населення, які б могли стати основою поліпшення демографічної ситуації і розвитку трудового потенціалу, тобто, мета Програми не досягнута.

У 2003-2005 роках чисельність сільського населення зменшилася майже на 424,2 тис. чол. або на 2,8 відсотка. Кількість народжених зменшилась на 0,4 тис. чол. і досягла 141,8 тис. осіб, кількість померлих зросла на 5 тис. чол. і склала у 2005 році 310,4 тис. осіб. Щорічне природне зменшення населення в сільській місцевості становило у ці роки біля 160 тис. чоловік.

Протягом 2001-2005 років у 3,6 тис. сіл (12,5 відс. загальної кількості) не народилося жодного немовляти, а в трьох тисячах не було дітей віком до п’яти років. Рівень депопуляції сільського населення сигналізує про демографічну катастрофу.

Кількість сільських навчальних закладів, замість передбаченого Державною програмою збільшення на 450 шкіл (у т.ч. 353 – новозбудованих), скоротилася на 282 одиниці.

Державна програма передбачала відкриття та оснащення 382 сільських лікарських амбулаторій, а також 280 фельдшерсько-акушерських пунктів. Фактично кількість амбулаторій збільшилася лише на 184 од., при цьому кількість фельдшерсько-акушерських пунктів скоротилась на 196 одиниць. Рівень забезпеченості сільського населення послугами об’єктів охорони здоров’я залишився майже незмінним.

З наявних станом на 1 січня 2006 року в сільській місцевості 31774 закладів культури потребують капітального ремонту 10726 (33,8 відс.), розташовані в аварійних приміщеннях – 748 (2,4 відс.) і таких, що не опалюються – 7985 (25,1 відс.) об’єктів.

З передбачуваних Державною програмою до відкриття 1748 фізкультурно-освітніх закладів фактично у 2003-2005 роках введено в дію лише 94 (5,4 відс.) об’єкти.

Відсутність мотивації до праці на селі, безробіття, бідність, трудова міграція, занепад соціальної інфраструктури, знелюднення місцевості призвели до того, що у 2005 році в Україні науково – обґрунтовані норми споживання основних продуктів харчування на одну особу були забезпечені: по молоку і молокопродуктах лише на 59,4 відс.; м’ясу і м’ясопродуктах – 48,8; яйцях – 82; овочах – 76 і фруктах – на 43,1 відсотка.

Колегія Рахункової палати, за результатами розгляду матеріалів аналізу, зробила наступні висновки

1.  Відсутність системної державної підтримки соціально-економічного розвитку села, а також недооцінка органами влади вкладу сільського господарства у розвиток національної економіки та його ролі у соціальній стабільності суспільства спричинили обезлюднення сільської місцевості. За 1995-2005 роки чисельність сільських населених пунктів скоротилася на 302 села.

Безробіття, через відсутність мотивації до праці на селі, трудова міграція, бідність, занепад соціальної інфраструктури, знелюднення місцевості призвели до того, що у 2005 році в Україні науково-обґрунтовані норми споживання основних продуктів харчування на одну особу були забезпечені по молоку і молокопродуктах лише на 59,4 відс., м’ясу і м’ясопродуктах – 48,8, яйцях – 82, овочах – 76 і фруктах – на 43,1 відсотка.

2.  Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів АР Крим, обласні державні адміністрації не забезпечили ефективної підтримки з державного бюджету розвитку соціальної сфери в сільській місцевості.

В результаті, позитивних зрушень у забезпеченні життєдіяльності сільського населення, які б могли стати основою поліпшення демографічної ситуації і розвитку трудового потенціалу, не досягнуто, негативні процеси у соціальній сфері села не припинено.

Свідченням цього є зменшення чисельності сільського населення в роки дії Державної програми розвитку соціальної сфери села до 2005 року майже на 424,2 тис. чол. або на 2,8 відсотка.

Протягом 2001-2005 років у 3,6 тис. сіл (12,5 відс. загальної кількості) не народилося жодного немовляти, а в трьох тисячах не було дітей віком до п’яти років. Рівень депопуляції сільського населення сигналізує про демографічну катастрофу.

3.  Організаційне та фінансове забезпечення виконання Державної програми розвитку соціальної сфери села на період до 2005 року було незадовільним. Як наслідок, не виконано в повному обсязі жодного з її показників. Мета програми не досягнута.

Невиконання завдань Державної програми і Проекту Міжнародного банку реконструкції та розвитку “Фонд соціальних інвестицій” призвело до того, що у 2005 році майже половина сіл не мали шкіл та закладів охорони здоров’я, дві третини – дошкільних закладів освіти, сорок відсотків – клубів і будинків культури.

Рівень забезпечення сільських населених пунктів об’єктами соціальної сфери при скороченні чисельності сільських жителів знизився:

по середніх закладах освіти – з 50,9 відс. до 49,7 відс.;

по закладах культури – з 60 відс. до 58,9 відс.;

дільничних лікарнях – з 2,6 відс. до 2,3 відс.;

фельдшерсько-акушерських пунктах – з 54,7 відс. до 53,8 відсотка.

Лише 22 відс. сіл мають водогони, 36 відс. – газ, 5 відс. – каналізацію.

Незважаючи на заходи, які вживаються останніми роками місцевими та центральними органами виконавчої влади, рівень забезпеченості сільського населення якісною питною водою залишається вкрай незадовільним.

Відсутність затверджених Державних програм економічного і соціального розвитку призвела до того, що Мінекономіки та Мінфіном в Державних бюджетах України на 2003-2005 роки не враховані передбачені Державною програмою заходи, як пріоритетні.

Кошти з державного бюджету на реалізацію заходів Державної програми виділялися в обсягах значно менших, ніж затверджено Указом Президента України від 15.07.2002 № 640 та постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2002 № 1405, а за окремими напрямками у 2003-2005 році зовсім не виділялися.

Розподіл видатків на будівництво, реконструкцію, відновлення і введення в експлуатацію об’єктів соціальної сфери села формувався, в основному, на підставі пропозицій народних депутатів України, що призвело до розпорошення коштів та зростання загальної кількості “довгобудів” по об’єктах соціальної сфери села.

Як наслідок, в сільській місцевості залишаються недобудованими, з високим відсотком будівельної готовності понад 349 шкіл, 61 дошкільний заклад, 111 закладів охорони здоров’я, 151 заклад культури з обсягами капітальних вкладень, необхідних для їх завершення, близько 2 млрд. грн., та ряд інших об’єктів соціально-культурного і побутового призначення.

4. Профільним міністерствам (Міністерству освіти і науки – на проведення комп’ютеризації сільських шкіл та на придбання автобусів для перевезення дітей, що проживають у сільській місцевості, Міністерству охорони здоров’я – на закупівлю автомобілів швидкої медичної допомоги для сільських закладів охорони здоров’я та на оснащення сільських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів) кошти державного бюджету на заходи, пов’язані з соціальною сферою села, надавалися в розмірах значно менших, ніж було передбачено Законами України про державний бюджет на відповідний рік. Так, МОН за бюджетною програмою “Інформатизація загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризація сільських шкіл” за три роки недоотримало коштів на суму 61,8 млн. грн. (або 22 відс. сум, передбачених Законами України про державний бюджет на відповідні роки).

При цьому через безконтрольність Міністерства освіти і науки у 2005 році було допущено затримку поставки шкільних автобусів для перевезення дітей, які проживають у сільській місцевості, що свідчить про неефективне управління коштами державного бюджету в сумі 10,1 млн. гривень.

На заходи, передбачені Державною програмою у сфері культури, кошти з державного бюджету не виділялися зовсім.

5.  Всупереч вимогам чинного законодавства, не дивлячись на те, що пройшло вже майже два роки як закінчилась дія Державної про грами розвитку соціальної сфери села на період до 2005 року, Загальнодержавна комплексна програма підтримки розвитку українського села на період до 2015 року не затверджена, і, як наслідок, видатки з державного бюджету у 2006 та 2007 роках на розвиток соціальної сфери в сільській місцевості проводяться безсистемно, за залишковим принципом.

При цьому видатки, передбачені Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” на інвестиційні проекти для розвитку соціальної сфери села, скоротилися в порівнянні з попереднім роком на 67,6 млн. грн., у т.ч. на будівництво шкіл на 118,3 млн. грн. (82 відс.), медичних закладів – 6,3 млн. грн. (77,8 відс.), будинків культури – 1,2 млн. грн. (30,6 відс.).

Через визначення Мінфіном у Законах України про державний бюджет на 2006-2007 роки нереальних джерел фінансування на закупівлю шкільних автобусів для перевезення дітей, що проживають у сільській місцевості та автомобілів швидкої медичної допомоги для сільських закладів охорони здоров’я, зазначені заходи розвитку соціальної сфери села у 2006 році і І півріччі 2007 року не здійснювалися.

6.  В порушення вимог статті 6 Закону України від 17.10.1990 № 400 “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу”, починаючи з 1999 року, припинилося відшкодування суб’єктам господарювання витрат власних коштів, понесених на будівництво об’єктів соціальної сфери села. Це призвело до того, що суб’єкти господарювання на селі призупинили будівництво об’єктів соціальної сфери за власні кошти, а підрядні та проектні організації подають позови в арбітражні суди на господарства – замовників будівництва за несплату боргів за виконані роботи. Невідшкодовані суб’єктам господарювання понесені на будівництво об’єктів соціальної інфраструктури села витрати власних коштів за 1999-2005 роки становлять 1119,3 млн. грн. по 667 об’єктах.

Рахункова палата України

Витяги зі Звіту про результати аналізу державної

підтримки розвитку соціальної сфери села.