Публікація

Справа Буглова Олександра Сергійовича

Розглянуто 16.12.02 р. «Апеляційним судом Донецької області» 6/19545

 

У своєму зверненні Олександр Буглов стверджує, що його бездоказово звинуватили у створенні озброєної банди, керівництві нею і вбивстві з корисливих мотивів шести чоловік. Пан Буглов вважає, що звинувачення надумане і бездоказове, оскільки йому  інкримінують злочини скоєні іншою особою при наявності у нього 100% не спростованого алібі.

 

Олександр Буглов стверджує, що його впродовж 70 днів піддавали тортурам і побиттю у приміщенні Куйбишевського райвідділу міліції м. Донецька та ІТУ м. Донецька (не переводячи його у СІЗО №5 м. Донецька, де активне застосування тортур до цієї особи було б не можливе).

 

 Від нього вимагали визнати причетність до злочинів. Проте він подібних свідчень не надав. Більше того, йому вдалося зафіксувати факт застосування до нього тортур в органах МВС України. Стосовно цього є покази свідків та три акти судово-медичної експертизи №503; 337; 503/28.

 

Зрештою, як стверджує Олександр Буглов, працівники міліції власноручно від його імені написали "Явку з повинною". Не передбачивши навіть місце під його підпис, як цього вимагає ст. №96 КПК України. Окрім цього, свідками отримання цієї "Явки з повинною" були вказані особи, які ніколи не існували.

 

На підставі цього документу Буглов О.С. і був поміщений під варту, а пізніше засуджений, незважаючи на відсутність доказів.

 

Епізод №1

Вбивство Ж.

Олександр Буглов надав докази, що на момент здійснення даного злочину у м. Донецьку він знаходився у с.м.т. Вєрховцево Дніпропетровської області з С., але суд приховав показання даного свідка. До уваги були взяті окремі свідчення іншого конфігуранта цієї справи – Л., які були надані ним у досудовому слідстві і від яких він категорично відмовився у судовому слуханні, пояснивши, що вони були надані ним під протиправним примусом з боку працівників міліції. Але завдяки цим свідченням суд начебто «встановив факт» вбивства Ж. у «дачному вагончику».

 

На підставі «судово-імунологічної експертизи» (із стор. Вироку) кров (пара крапель) виявлена у вагончику Буглова О.С. – «могла» належати Ж. Олександр Буглов вважає, що термін «могла» не є доказом його вини, згідно положень, ст. № 62 «Конституції України» з причини гаданого характеру даного висновку.

Пан Буглов впевнений, що суд приховує факт того, що:

1) ключі від даної «будови» знаходилися у розпорядженні пана Л., і він ними користувався на свій розсуд оскільки працював у приватному підприємстві, яке належало Буглову О.С. Крім цього, зброя була вилучена саме у Л.

2) «Дачний вагончик» є кузовом колишньої термобудки від вантажного автомобіля типа «ГАЗ» (первинне забарвлення синьою кольору і має на боках напис «М'ясо»). Тобто,  раніше дане «приміщення» використовувалося для перевезення «м'яса» тварин і в ньому можуть бути сліди крові тварин, але не людини.

3) суд категорично відмовлявся проводити експертизу ДНК плями крові з вагончика Буглова О.С. по відношенню до трупа Ж. Хоча така експертиза могла дати 100% точну відповідь на питання, чи належить дана «кров» Ж.

4) суд відмовився врахувати факт того, що причиною смерті Ж. стало крізне кульове поранення голови, яке повинне було супроводжуватися рясною кровотечею, крім того, на стінах, предметах даного приміщення мали бути виявлені сліди кулі і крові, чого не було знайдено (виходячи з матеріалів справи). Отже, звинувачення по даному епізоду відносно Буглова О.С. – абсурдними.

 

Епізод №2

«Вбивство Ч.»

Олександр Буглов стверджує, що суд огульно через первинні свідчення Л. звинувачує пана Буглова О.С. у вбивстві таксиста Ч. При цьому, саме Л. вказує місце спалювання нібито майна Ч. (не ідентифікованої машини). І саме у Л. вилучають (імовірно) знаряддя злочину, за допомогою якої і було вбито Ч. Результати експертизи по даній справі надано з терміном «не виключено» – що позбавляє їх будь-якої доказової сили.

 

Епізод №3

«Вбивство родини Д.»

Згідно тексту Вироку Буглова О.С. звинувачують у вбивстві 4-х чоловік. При цьому Суд не враховує факт того, що зброю, якою було скоєно вбивство вилучено у Л. Він же вказав місце поховання трупів і так далі. Суд закладає в основу Вироку експертизу по речових доказах вилучених не в Буглова О.С., а у Л. Все вони надані як «можливо», «могли» і так далі, явно гаданого характеру, які згідно ст. №62 «Конституції України» як сумнівні, взагалі не можуть закладатися в обвинувачення.

 

Факт вилучення зброї, якою імовірно міг бути скоєний даний злочин у Л. підтвержено на сторінках Вироку. Факт вказівки місця поховання трупів вказаний на сторінках Вироку. Окрім іншого, Бугловим О.С. було заявлено по даному епізоду алібі, згідно якого, на момент здійснення невідомими даного злочину в м. Донецьку він прибував у м. Києві, що підтвердив і свідок алібі Ш.

 

Олександ Буглов вважає, що суд, з метою дискредитування даної заяви, послався на наявність відповіді з ДАІ м. Києва. Згідно якої, у «Книзі реєстрацій транспорту у нічний час на контрольних пунктах ДАІ м. Києва» – не виявлено запису реєстрації автомобіля Буглова О.С. у зазначений день. Отже, нібито Буглова О.С. у м. Києві і «не було».

 

Пан Буглов переконаний, що це не відповідає справжнім обставинам справи, що підтверджується  відповіддю з ДАІ м. Києва. Згідно якої, вказаної Судом «Книги реєстрації» в ДАІ м. Києва – ніколи не було. А у 1999 році (інкримінованого Буглову О.С. злочину) подібної «реєстрації транспорту» ДАІ м. Києва – не проводилась.

 

Олександр Буглов звинувачує суд у фабрикуванні доказів. У тексті Вироку є посилання на судово-психіатричну експертизу № 834 Буглова О. С. Згідно якої, Буглов О.С. нібито в бесіді з психіатром «визнав свою провину». Як стверджує Олександр Буглов це не відповідає дійсності. Адже, згідно наданої відповіді директора Донецького СПЕ, подібної експертизи за вказаними Судом обставинами у Буглова О.С. – не проводилося.

 

За словами Олександра Буглова, у вказаній Кримінальній справі присутні десятки подібних  фальсифікацій. Проте розглянути їх усіх зараз не є можливим через величезний обсяг. Проте Буглов О.С., у разі потреби, готовий надати всі матеріали справи зацікавленим особам і організаціям.

 

Олександр Буглов також звертає увагу на те, що вказаний Суд категорично відмовився надати йому копію справи, по якій він був засуджений, прекрасно розуміючи неправосудний характер винесеної Ухвали.

 

Не менш протиправною вважає Буглов О.С. і ухвалу Верховного Суду України по даній справі від 29.05.2003 року, оскільки вона повністю базується на протиправних висновках Суду 1-ої інстанції. Верховний Суд України, також вирішив приховати сліди фальсифікації у даній справі з боку своїх колег – Суду 1-ої інстанції.

 

Так у тексті «Ухвали ВСУ» сказано, що абсолютно «всім» потерпілим у даній справі були нанесені «крізні поранення голови» з вогнепальної зброї, через що і настала смерть потерпілих. Олександр Буглов стверджує, що це не правда. Адже згідно експертизи № 122 від 01.03.2000 р.  у трупа Д., вилучено 2 шматки металу, імовірно фрагменти кулі. Окрім цього, в справі є «балістична експертиза» № 82 від 24 лютого 2000 року. Згідно якої, досліджувалась куля (а не 2 шматки металу), вилучена з трупа Д. Було  встановлено, що куля імовірно була випущена із зброї вилученої у Л., у зв’язку з цим виникає питання – яким чином могла бути досліджена куля у балістичній експертизі у лютому місяці 2000 року з трупа Д., за тієї умови, що труп Д. досліджувався у березні 2000 року.

 

При цьому було вилучено 2 шматки металу, що імовірно були «кулею», але не ціла «куля». Відповідь одна, або це 100% фальсифікація доказів звинувачення або березень у календарі йде перед лютим.

 

. Спроби оскаржити вказане протиправне рішення у порядку виняткового провадження, що обумовлено ст. 400 4-5-7 УПК України – законного результату не принесли.

 

Більше того, як стверджує Олександр Буглов, відносно нього продовжується протиправне цькування з боку органів держави України (оскільки він добивався і добивається справедливості у своїй справі). Що підтверджено газетною статтею «Останній з бригади». Згідно якої, посилаючись на свідчення третьої особи, нібито причетного до даної справи і затриманого недавно у Росії, державний представник заявляє, що «затриманий визнав свою провину» і за його словами, злочин було здійснено з метою заволодіння валютою у сумі 15 тисяч доларів США.

 

Хоча, судом за свідченнями постраждалих родичів, була встановлена сума викрадених грошових коштів у розмірі 7 тисяч доларів США і так далі. З цього видно, що дана особа достовірно не знає про обставини злочину і озвучує їх навмання.

 

 Олександр Буглов переконаний, що все це вказує на брехливість даної заяви у пресі з боку представника «правоохоронних органів» держави Україна, що обумовлене зверненням Буглова О.С. у різні держструктури щодо власної справи, а так само з причини відсутності доказової бази відносно інкримінованих йому дій в матеріалах УД № 06/19545. У зв'язку з тим, що конфігурант справи №2  Л. підтвердив факт ним безпідставної обмови Буглова О.С. (з примусу працівників МВС України) в повному обсязі як на Суді 1-ї інстанції, так і у Верховному Суді України.

 

Буглов Олександр Сергійович

 

Наразі Олександр Буглов відбуває покарання в Новгород-Сіверській УВП № 31 (Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Коротченка, 31, 16000)

10 липня 2014 року ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ розглянув СПРАВУ «БУГЛОВ ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF BUGLOV v. UKRAINE, Заява № 28825/02) і одноголосно постановив, що мало місце порушення статті 3 Конвенції щодо жорстокого поводження з заявником під час досудового слідства.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування