Публікація

Спеціальний механізм правосуддя для притягнення до відповідальності за міжнародні злочини проти українського народу: що це таке?

3 квітня 2022 року Президент України оголосив про створення спеціального механізму правосуддя для притягнення до відповідальності осіб, причетних до злочинів проти українського народу.

У зв’язку з цим виникає багато питань щодо того яким чином буде функціонувати цей механізм, на яких засадах, хто буде входити до його складу та інше. Спробуємо розібратися у цих питаннях.

У своєму зверненні Президент повідомив, що «Суть цього механізму – спільна робота національних та міжнародних фахівців: слідчих, прокурорів та суддів. Цей механізм допоможе Україні та світу притягнути до конкретної відповідальності осіб, які розв’язали або будь-яким чином брали участь у цій страшній війні проти українського народу та у злочинах проти наших людей». Також Президент зазначив, що Міністерство закордонних справ, Офіс Генерального прокурора, Національна поліція, Служба безпеки, розвідка та інші структури згідно зі своєю компетенцією мають спрямувати всі зусилля на те, щоб цей механізм запрацював негайно.

Масштаби і серйозність злочинів є безпрецедентними в історії України, тому сьогодні вся правоохоронна система України постала перед складним завданням збирання доказів та розслідування міжнародних злочинів проти українського народу. Очевидно, що ефективне розслідування таких злочинів вимагає задіяння неабияких ресурсів і відповідної компетенції слідчих, експертів, прокурорів. Саме тому наразі важливим є залучення до цього процесу міжнародних фахівців та іноземних експертів, які мають досвід при документуванні та розслідуванні воєнних злочинів, злочинів проти людяності та злочину геноциду.

Наразі відомо, що після рішення Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС) про початок повноцінного розслідування від 2 березня 2022 року слідчі МКС прибули до України для проведення розслідування міжнародних злочинів разом із українськими колегами. Таким чином, міжнародна співпраця представників МКС та правоохоронних органів України уже розпочалася.

Разом з тим, паралельно із розслідуванням МКС був запущений процес створення Спеціального ad-hoc трибуналу для розслідування злочину агресії (оскільки цей злочин не може бути розслідуваний в рамках МКС в силу існуючих обмежень). 5 березня 2022 року фахівцями у сфері міжнародного права була проголошена Декларація про створення такого Трибуналу за принципами Нюрнберзького Трибуналу після Другої світової війни. Створення такого Трибуналу отримало багато різних позицій (як схвальних, так і таких, що мають певні застереження) зі сторони міжнародного наукового співтовариства.

Окрім застосування міжнародних інституцій для притягнення до відповідальності за міжнародні злочини також має бути задіяна національна система правосуддя та іноземні системи на принципах універсальної юрисдикції в першу чергу щодо безпосередніх виконавців таких злочинів, адже і МКС і Спеціальний трибунал щодо злочину агресії передбачає розслідування відносно вищого керівництва держави, начальників і командирів.

Нижче в статті проаналізовано виклики та завдання, які стоять наразі перед Україною, задля забезпечення належної діяльності цих механізмів притягнення до відповідальності за міжнародні злочини (геноцид, воєнні злочини, злочини проти людяності та злочин агресії).

Механізм Міжнародного кримінального суду для покарання за злочин геноциду, воєнних злочинів та злочинів проти людяності

Україна не є країною-членом МКС, адже досі не ратифікувала Римський Статут, разом з тим правовою підставою для розслідування міжнародних злочинів цією судовою інстанцією є дві заяви Верховної Ради України про визнання ad hoc юрисдикції (для конкретних ситуацій), прийнятих у 2014 та 2015 роках. Разом з тим питання ратифікації Римського статуту та необхідності імплементації його положень в національне законодавство досі є надзвичайно актуальними. Більш детально див. тут.

 

Але чи існують достатні правові підстави співпраці між слідчими МКС і правоохоронними органами і що Україна має зробити для налагодження такої співпраці з метою ефективного розслідування міжнародних злочинів і притягнення представників країни-агресора до відповідальності?

У даній площині існує два важливих пункти: по-перше, це регламентація співробітництва з представниками МКС у процесі розслідування і, по-друге, це відповідність кримінального законодавства вимогам Римського Статуту (далі – РС).

Щодо першого пункту, то до держав-учасниць та держав, які не є учасницями МКС, застосовуються однакові зобов’язання відповідно до частини 9 РС, яка регулює питання міжнародного співробітництва та правової допомоги. Згідно зі ст.12(3) РС, держава, яка зробила Заяву, що визнає юрисдикцію Суду, повинна співпрацювати з Судом без будь-яких затримок або виключень згідно з частиною 9 Статуту. Відповідно, Україна повинна співпрацювати з МКС в питаннях надання доказів (документів та записів), встановлення осіб, збору доказів, допиту людей, розшуку або арешту, а також захисту потерпілих та свідків. Незважаючи на те, що співпраця із МКС передбачена РС, проте така взаємодія не регламентована у національному законодавстві. Регулювання цього питання можливе шляхом прийняття окремого закону про співпрацю з МКС, укладення договору (меморандуму) про взаємодію та/або внесення відповідних змін до Розділу IX Кримінального процесуального Кодексу України щодо міжнародного співробітництва. У ВРУ було зареєстровано два законопроекти з метою врегулювання порядку співробітництва з МКС: законопроект 7179 від 05.10.2017 р. та законопроект 10310 від 17.05.2019 р., проте обидва вони були відкликані, перший було направлено на доопрацювання, але подальша його доля невідома. Наразі нові законопроекти щодо цього питання не перебувають на розгляді ВРУ. Таким чином, це зумовлює проблему відсутності правового регулювання офіційного розслідування слідчими МКС на території України.

Щодо другого пункту, 20 травня 2021 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права» (законопроект 2689). Саме даний закон покликаний імплементувати положення Римського Статуту в національне законодавство, проте Президент досі не підписав його. Дана прогалина в національному законодавстві теж певною мірою може ускладнити роботу національних слідчих органів.

Отже, задля забезпечення належної співпраці з МКС та проведення спільного розслідування злочинів Україні потрібно ратифікувати Римський статут, що забезпечить участь нашої держави як повноправного члена МКС та надасть державі додаткові права та можливості, а також потрібно гармонізувати національне законодавство щодо питання співпраці з МКС (або шляхом прийняття спеціального закону або укладення договору з МКС про співпрацю) та відповідності кримінального законодавствам положенням міжнародного гуманітарного права. Для того, щоб співпрацювати з МКС, держава повинна прийняти національне законодавство, яке дозволить привести його правові положення у відповідність до Римського статуту. Під час розслідування МКС значною мірою покладається на співпрацю національної правоохоронної системи держави, тому прийняття відповідного національного законодавства, яке б регулювало таку співпрацю є вкрай необхідним кроком зі сторони України.

 

Механізм Спеціального трибуналу для покарання за злочин агресії Росії проти України (за співучасті Білорусі)

 У спільній заяві щодо створення Спеціального трибуналу фахівці з міжнародного права закликали країни погодитися надати спеціальному кримінальному трибуналу юрисдикцію, що походить з національних кримінальних кодексів та загального міжнародного права, а також надати такому суду юрисдикцію для розслідування дій як виконавців злочину агресії, так осіб, які сприяли чи організували вчинення цього злочину.

Окрім зусиль міжнародного товариства в рамках національних процедур щодо створення Трибуналу, можливий варіант задіяння структур ООН у цьому процесі. А саме, становлення Трибуналу на підставі резолюції Генеральної Асамблеї ООН (ГА ООН). Наприклад, у 2003 ГА ООН рекомендувала створити кримінальний трибунал для переслідування злочинів червоних кхмерів у Камбоджі, у 2016 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію про створення механізму розслідування і судового переслідування за вчинення міжнародних злочинів у Сирії. Таким чином, ООН може створити правовий базис для міжнародного механізму притягнення до відповідальності вище керівництво Росії та Білорусії за злочин агресії.

 

Національний механізм правосуддя

Крім вищезазначених варіантів розслідування міжнародних злочинів в Україні юрисдикцію щодо злочину агресії може мати і національний суд, який здійснює територіальну юрисдикцію (у Росії, Білорусі чи Україні), або національний суд, що здійснює універсальну юрисдикцію.

Відповідно до Кримінального Кодексу України агресія є злочином – стаття 437 передбачає кримінальну відповідальність за планування, підготовку, розв’язування та ведення агресивної війни. Окрім того, злочин агресії також є у кримінальних законах Росії (ст.353) та Білорусії (ст.122). Проте у міжнародному праві високопосадовцям держав гарантується функціональний імунітет від кримінального переслідування іншими державами. Надання такого захисту очільникам держав випливає із принципу суверенної рівності та невтручання у внутрішні справи держав.  Функціональний імунітет високопосадовців держави пов’язаний із виконанням державних функцій і застосовується відносно їхніх дій, вчинених в їх службовій якості. Такий імунітет надається вищим посадовим особам для ефективного здійснення ними своїх функціональних обов’язків на міжнародній арені як основних представників своєї держави. Варто зазначити, що злочин агресії є «лідерським» злочином і відповідальність за нього може нести лише вище політичне та військове керівництво. Отже, переслідування за злочин агресії на національному рівні унеможливлюється імунітетом вищих посадових осіб. У зв’язку з цим, більш прийнятний варіант є міжнародний трибунал, адже загальноприйнятим є те, що використання такого імунітету неможливе при міжнародній кримінальній відповідальності за міжнародні злочини.

Національна система правосуддя матиме важливе значення саме для розслідування злочинів, вчинених російськими офіцерами, солдатами, тобто безпосередніми виконавцями. Скоріше за все, розгляди таких справ відбуватимуться за спеціальною процедурою in absentia, тобто заочний розгляд. Таке спеціальне розслідування відбувається відносно осіб, які переховуються на окупованій території або на території держави-агресора. КПК України також дозволяє оголошувати таких осіб у міжнародний розшук. Українські слідчі органи мають значний досвід у таких розслідуваннях з 2014 року. Інше питання – це притягнення до відповідальності російських військовослужбовців, які наразі перебувають під контролем України. В національній судовій практиці були випадки засудження російських військовополонених за злочини на території України (справа Алєксандрова і Єрофеєва). За нормами міжнародного гуманітарного права військовополонені підлягають захисту від судового переслідування за факт участі у воєнних діях (імунітет комбатанта), проте такий захист не поширюється на випадки вчинення воєнних злочинів. Щодо обов’язку репатріації військовополоненого, то ув’язнені можуть утримуватися під вартою на період кримінального провадження та судового розгляду, а у випадку засудження – до часу закінчення відбуття покарання (ст.119 п.5 Женевської Конвенції про поводження з військовополоненими). Таким чином, обов’язок держави звільнити і передати військовополоненого після закінчення воєнних дій стосовно осіб, які перебувають під слідством чи засуджені призупиняється і відновлюється після завершення кримінального провадження чи відбуття покарання.

Альтернативним варіантом притягнення виконавців міжнародних злочинів може бути відкриття кримінальних проваджень іноземними країнами за принципами універсальної юрисдикції – це принцип міжнародного права, який дозволяє судити іноземців, що вчинили міжнародні злочини на території іншої держави, на підставі серйозності таких злочинів, які є загрозою для всього міжнародного співтовариства. На даний момент уже ряд європейських держав оголосили про початок кримінального розслідування щодо подій в Україні за принципом універсальної юрисдикції (Польща, Німеччина, Литва, Естонія, Словаччина, Швеція). Така співпраця з міжнародними партнерами є дуже важливою для розслідування міжнародних злочинів, адже тисячі українців, які є свідками чи потерпілими, наразі перебувають на території іноземних держав, правоохоронні органи яких вже зараз можуть збирати докази шляхом їх опитування в рамках відкритого кримінального провадження. Окрім того, правоохоронні органи ЄС в рамках спільної інституції Євроюст ініціюють створення Спільної Слідчої Групи щодо  розслідування злочинів, вчинених збройними силами Російської Федерації на території України.

 

Отже, наразі перед Україною та усім міжнародним співтовариством лежить важливе та складне завдання розроблення і задіяння міжнародних судових механізмів, органів розслідування, міжнародних експертів та фахівців задля покарання усіх осіб, які вчиняли тяжкі злочини проти українського народу, з метою досягнення справедливості, компенсації для потерпілих і уникнення звірств у нашій історії. Міжнародні злочини не мають строків давності щодо притягнення до відповідальності. Історія засвідчує, що рано чи пізно навіть високопосадовці постають перед обличчям правосуддя і несуть належну відповідальністьза скоєне.

 

Автор: Віталія Лебідь, адвокат, юрист  Центру стратегічних справ УГСПЛ


При підготовці статті були використані наступні матеріали:

  1. Tom Dannenbaum. Mechanisms for Criminal Prosecution of Russia’s Aggression Against Ukraine, March 10, 2022 https://www.justsecurity.org/80626/mechanisms-for-criminal-prosecution-of-russias-aggression-against-ukraine/
  2. Larry D. Johnson. United Nations Response Options to Russia’s Aggression: Opportunities and Rabbit Holes, March 1, 2022 https://www.justsecurity.org/80395/united-nations-response-options-to-russias-aggression-opportunities-and-rabbit-holes/
  3. Nikola Hajdin. The Leadership Clause in the Crime of Aggression and Its Customary International Law Status, March 17, 2022 https://www.justsecurity.org/80696/the-leadership-clause-in-the-crime-of-aggression-and-its-customary-international-law-status/
  4. Diane Orentlicher. How States Can Prosecute Russia’s Aggression With or Without “Universal Jurisdiction”, March 24, 2022 https://www.justsecurity.org/80818/how-states-can-prosecute-russias-aggression-with-or-without-universal-jurisdiction/
  5. Kevin Jon Heller. Creating a Special Tribunal for Aggression Against Ukraine Is a Bad Idea, 07.03.22 https://opiniojuris.org/2022/03/07/creating-a-special-tribunal-for-aggression-against-ukraine-is-a-bad-idea/
  6. Carrie McDougall. Why Creating a Special Tribunal for Aggression Against Ukraine is the Best Available Option: A Reply to Kevin Jon Heller and Other Critics, 15.03.22 http://opiniojuris.org/2022/03/15/why-creating-a-special-tribunal-for-aggression-against-ukraine-is-the-best-available-option-a-reply-to-kevin-jon-heller-and-other-critics/

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Узагальнення подій, які відбулися у Миколаївській області протягом 7 місяців повномасштабної російсько-української війни: 24 лютого – 24 вересня 2022 року

У цій публікації подається узагальнення інформації, зібраної Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» спільно...

02 Жовтня 2022

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: