До вашої уваги інтерв’ю з адвокаткою УГСПЛ Олесєю Анатоліївною Астаповою щодо перебігу подій в справі Романа Ліхачова.

26 серпня 2019 року, близько другої години ночі невідомі доставили вінок і сокиру до будинку в мікрорайоні «Авіатор», де знаходиться Чугуївська правозахисна група, а також труну – до будинку по вул. Музейна, 16а, де мешкає сам Роман. За словами правозахисника та активіста, на похоронній стрічці був напис такого змісту: «Ромочка, якщо не припиниш займатися дурницями, наступна (сокира) буде у тебе в голові».

Керівник Чугуївської правозахисної групи Роман Ліхачов негайно звернувся до правоохоронних органів, але за останні 4 місяці справа так і не зрушила з фази досудового розслідування. Чому так сталося, чи є така справа прецедентною та як ставляться в судах до практики ЄСПЛ розповідає адвокатка в справі Олеся Астапова.

Розкажіть, будь ласка, про деталі справи Романа Ліхачова

Розкривати деталі справи буде не зовсім коректно – враховуючи кодекс адвокатської етики, це може нашкодити досудовому розслідуванню. Судове розслідування на даний момент продовжується, ми намагаємось його активізувати усіма можливими законними шляхами, зокрема через клопотання та контролем за їх виконанням.

У чому, на Ваш погляд, складність справи Романа Ліхачова?

Як такої складності справи немає, бо просто немає бажання розслідувати справу належним чином. Ми вважаємо несправедливим звинувачувати у цьому лише слідчого та прокурора, в повноваженні яких знаходиться ця справа. В тому числі є і керівники, які б мали контролювати процес виконання на місцевому рівні, починаючи з доручень у порядку статті 40 Кримінально-процесуального кодексу, і закінчуючи звітами. Нажаль, виконання залишає бажати кращого.

Чи можете Ви назвати цей кейс типовим для України?

Цей кейс поки не є типовим, наразі це ще не прецедент. Втім, враховуючи те, що в нашій країні правоохоронні органи не здатні захистити захисника, прийняти дієві заходи в даній ситуації, то що вже говорити про «простих» людей.

На якому етапі знаходиться справа?

Справа знаходиться на етапі досудового розслідування, тобто розслідування триває, проте не дуже активно. Якісь дії виконуються, але особливої ініціативи зі сторони правоохоронних органів не спостерігається. Більшість заходів проводиться поверхнево, задля «видимості роботи», клопотання, з якими звертаються в суд є не достатньо обґрунтованими та не підкріпленими належними та достатніми доказами, відповідно результати їх розгляду наперед очевидні.

Яку стратегію захисту Ви обрали? Чи повідомляли слідчому про особливий статус потерпілого,  його діяльність як правозахисника та активіста?

Стратегія захисту проста – це подача клопотань (активна позиція в цьому плані) та участь у слідчих діях. В Чугуєві навряд чи знайдеться мешканець, який би не знав Лихачова Романа Борисовича як правозахисника та активіста, небайдужого до проблем суспільства, здатного навести лад в рідному місті. Саме тому зайве розповідати слідчому про особу Лихачова та чим він займається, але та пасивна позиція, яку на даний момент зайняв орган досудового розслідування у його справі, мені не зовсім зрозуміла.

Чи відома Вам практика ЄСПЛ у подібних ситуаціях? Чи апелюєте Ви до неї у процесі захисту Романа?

Так, така практика нам відома. З великим задоволенням скористалася б практикою ЄСПЛ, але нажаль у нас в країні вона використовується лише в тих випадках, коли потрібно обґрунтувати правову позицію правоохоронних органів. Втім, коли її намагається застосувати правозахисник на користь свого клієнта, то на європейську практику дивляться крізь пальці.

На мій погляд, практика ЄСПЛ в нашій країні на даний момент належним чином не сприймається.

Чи відчуває Ваш клієнт тиск у процесі розгляду справи? У чому це проявляється?

На мою думку, Роман Борисович самодостатня особистість, як людина і як захисник. Він в змозі дати відсіч, як в приватному житті, так і як захисник. В даній справі він, нажаль, опинився в статусі потерпілого, проте він так само активно бореться за свої права, за їх відновлення та відшкодування заподіяної шкоди. Проте, правоохоронні органи належним чином не реагують на клопотання потерпілого, ігнорують важливі моменти, на яких акцентує увагу  останній, самостійно виявляючи їх в соціальних мережах, слідчі дії проводять із зволіканням, спостерігається занадто лояльне ставлення до тих, хто, можливо, володіє інформацією про осіб, причетних до злочинів, або відіграє певну роль в цій ситуації.

Має місце також «перемивання кісточок» та виставлення пана Романа в негативному світлі в соцмережах, а пасивна позиція правоохоронних органів у справі лише розохочує таких горе-діячів.

Які обставини повинні змінитися, щоб рівень переслідувань та нападів на громадських активістів знизився?

Перш за все, має бути активна позиція правоохоронних органів, органів прокуратури, активна підтримка колег, коли до них звертаються в подібних справах. Оскільки, життя непередбачуване, якщо не сьогодні, то завтра будь-хто може опинитися в схожій ситуації. Завжди залишається риторичним запитання, чи мала б місце така завуальована бездіяльність правоохоронців у справі, якби це стосувалося когось зі слідчих чи прокурорів.

Саме активна позиція правоохоронних органів у розслідуванні справи та підтримка їх керівництва зменшить кількість аналогічних випадків, а за певних умов,  викоренить взагалі  злочинність в таких проявах та поверне авторитет державним органам.

Підготував Максим Петров (УГСПЛ)

Серія статей щодо тематики захисту громадських активістів підготовлена за підтримки представництва «Freedom House» в Україні.