Боротьба з рабством та практикою, подібною до рабства, продовжує бути однією з найголовніших цілей правозахисників на сучасній міжнародній арені та в Україні.

На жаль слід констатувати, що прагнення звільнити світ від рабства та практики, подібної до рабства, не досягає своєї мети. З того часу, 55 років тому, коли ООН проголосила Загальну Декларацію прав людини, як загальний стандарт для усіх людей та народів, багато країн заборонили рабство та торгівлю рабами. Проте залишається усталеною практика продажу людей або їхньої експлуатації. Мільйони дітей, жінок та чоловік продовжують існувати в умовах, що прирівнюються до рабства. На жаль, відповідно багато людей та країн ще не усвідомлюють, що така проблема існує.

З 1926 по 1956 роки під егідою ООН було прийнято низку Конвенцій, які забороняли рабство та всі його прояви. Зовсім нещодавно Статутом Міжнародного Кримінального Суду поневолення, ґвалтування, сексуальне рабство та примусова проституція визнані одними з злочинів проти людства.

Для України ця проблема існує вже декілька років і пов’язана, перш за все, з умовами перебування за кордоном українців, які поїхали туди на заробітки. За багатьма даними їх від 2 до 8 мільйонів і умови, в яких вони там часто опиняються можна порівнювати з сучасними формами рабства.

Секретаріат Ради українських правозахисних організацій