Публікація

Слід переглянути політику держави щодо українського книговидавництва та внести зміни до Державного бюджету на 2004 рік

Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів звернулася до вищих посадових осіб України з проханням внести зміни до Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік”.

Президенту України

п. Кучмі Л.Д.

Прем’єр-міністру

п. Януковичу В.Ф.

Голові Верховної Ради України

п. Литвину В.М.

Відкрите звернення

Події, що останнім часом відбулися навколо підписаного Закону України “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні”, вимагають термінових рішень і визначеності кожної з гілок влади в Україні у відповіді на запитання: “Чи потрібна нам власна книга?”

Вісім останніх років поспіль національна книга, всупереч рекомендаціям Ради Європи і прикладу інших європейських країн, у тому числі і Росії, утримувалась у жорстких податкових лещатах на рівні, наприклад, з виробниками взуття чи білизни.

Результатом цього владно-податкового патронату українська книжка, як влучно сказано у праці “Україна — не Росія”, стала предметом малодоступним і купується, як у радянські часи горілка — одна на трьох. Для нашої держави протягом цих восьми років видання більше однієї книги на душу населення на рік перетворилося на межу, яку неможливо подолати. А це є ганебним для будь-якої країни, що так однозначно, як наша, заявляє про свою приналежність до цивілізованого світу.

Крім того, за цей період стало очевидним для кожної неупередженої людини, що ставка на радянський варіант бюджетного фінансування потреб українського суспільства у необхідній літературі з паралельним згортанням ринкових процесів у видавничій галузі є страшною помилкою, а наполягання на продовженні цієї політики — дією, що шкодить Україні як суверенній державі.

За дванадцять з половиною років свого існування виконавча влада в Україні за рахунок бюджетних коштів не змогла вирішити навіть проблеми забезпечення середньої і вищої школи підручниками. На сьогодні їх мають лише 70% учнів. Навіть підручниками з української мови, про розвиток якої так багато говорить уряд, забезпечено не 100, а 88 відсотків школярів. Щодо вищої школи, то вона взагалі викинута на маргінеси наукових досягнень сучасного світу, оскільки забезпеченість студентів підручниками нового покоління становить лише від 7,3% з інженерно-технічних дисциплін до (max) 36% з економіки та права.

У той самий час жанрові ніші, з яких українську книжку витіснено податками, заповнюються дешевою російською. І, за нашими підрахунками, починаючи з 1995 року, сума обігових коштів українських громадян, сплачена російським видавництвам за їхні книжки та інвестована в економіку Російської Федерації, до кінця нинішнього року сягне 1 млрд. доларів США.

У 2002 році Кабінет Міністрів, зробивши детальний аналіз стану національної книги і політики стосовно неї та причин шаленої диспропорції між власною книжкою та російською (10% проти 90%), визнав за необхідне кардинально змінити ставлення до видавничої галузі.

Результатом цього осмислення став поданий Кабінетом Міністрів у вересні 2002 року проект Закону України “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні”, який парламент прийняв 28.11.2002 року рекордною кількістю голосів “за” — 406.

Однак новий склад уряду, зокрема, керівництво його фінансово-економічного блоку, з моменту свого призначення розпочало дії щодо ліквідації цього закону і повернення до старої книжкової політики, що вже повністю дискредитувала себе у попередні роки. Першим кроком стала їхня спроба накласти вето на книговидавничий Закон через приведення Мінфіном міфічної цифри бюджетних втрат у розмірі 700 млн. грн., до яких, начебто, призведе введення в дію Закону і яка, до речі, не має документального підтвердження й на сьогодні.

Президент прийняв рішення про перенесення строку введення в дію Закону на 1.01.2004 року замість 1.01.2003 року з тим, щоби Кабмін міг у проекті бюджету на 2004 рік урахувати всі втрати і видатки, пов’язані з дією Закону. І парламент знову 6.03.2003 року конституційною більшістю голосів підтримав пропозицію Президента.

Однак, як виявилося, ні особиста публічна позиція Президента щодо підтримки національної книги, ні рішення з цього питання переважної більшості народних депутатів для фінансово-економічного блоку Кабміну не мають ніякої ваги. Інакше, як можна розцінити вперте (протягом липня триразове) ініціювання подання законопроекту по ліквідації пільг для вітчизняної видавничої галузі. Однак, ця пропозиція урядовців не мала підтримки народних депутатів. До того ж, 20 листопада 2003 року вони 413 голосами “за” прийняли законопроект народного депутата О. Царьова (“Партія регіонів”), що якісно поліпшив Закон України “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні” і відновив початковий термін його дії — 5 років.

Кабінет Міністрів України, всупереч Вашій позиції і діям Верховної Ради, вирішив не переобтяжувати себе додатковими розрахунками і в своєму варіанті Прикінцевих положень бюджетного законопроекту на 2004 рік у пункті 39 статті 74 просто заклав чергове перенесення строку введення в дію вищезазначеного Закону ще на один рік, тобто з 1.01.2005 року.

Поява цього пункту викликала серйозне занепокоєння і протестні настрої не тільки з боку більшості депутатських фракцій і профільних комітетів Верховної Ради, а й з боку УСПП, Федерації роботодавців, Національної Академії наук України, профспілок, Асоціації банків України, Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, виробників поліграфічної продукції, громадських об’єднань, вчителів та викладачів вищої школи, студентської молоді, бібліотекарів та ін., оскільки він означає повне знищення ринкового сектору книговидавничої галузі України.

Однак уряд на рівні окремих персоналій вирішив продемонструвати свої владні амбіції і залишив пункт 39 статті 74 у кінцевому варіанті тексту Закону України “Про державний бюджет України на 2004 рік”, пояснюючи відміну дії книжкового закону необхідністю “…покриття ризиків втрат бюджету” у 2004 році й цим фактично перетворивши загальнонаціональне надбання, яким є книга, у розмінну монету для латання локальних фінансових дірок.

Тому ми просимо Вас внести зміни до Закону України “Про державний бюджет України на 2004 рік” вилучити із тексту його Прикінцевих положень пункт 39 статті 74, який може поставити крапку в історії саме української книжки.

Тому щиро розраховуємо на те, що Ваша позиція з цього питання була і залишається незмінною. А саме: Закону України “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні ” БУТИ з 1 січня 2004 року.

З повагою

За дорученням сотень тисяч

видавців, вчених, вчителів, студентів, школярів

Президент Української

асоціації видавців та книгорозповсюджувачів О. Афонін

P.S. Як стало відомо РУПОРу, 4 грудня був зареєстрований проект закону № 4462 „Про внесення змін до Державного Бюджету на 2004 рік” (щодо підтримки книговидавничої справи в Україні) (ініціатори внесення народні депутати Царьов О.А. Майстришин В.Я.).

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування