СІЗО замість онкодиспансеру, або коли відсутність лікування дорівнює катуванням
Автор: Олена Орлова
Правозахисники та медіа звертають увагу на кричущий випадок порушення прав людини, яку утримують у місцях несвободи. Ситуація, що склалася в СІЗО у м. Дніпро, вражає жорстокістю до тяжкохворої засудженої і бездіяльністю з боку кримінально-виконавчої системи, яка за законом має забезпечити надання медичної допомоги особам, узятим під варту.
Температура щовечора – під 40. Все тіло пече, розпухлі на шиї лімфовузли нестерпно болять. Анні всього 20. І в неї одразу два найстрашніших діагнози: СНІД та рак. Вже понад 10 місяців дівчина перебуває у СІЗО. Суд визнав її винною у вчиненні грабежу і тепер їй загрожує 4 роки за ґратами. Анна – сирота, і чекати родинної підтримки їй нізвідки. Водночас ніякого лікування від онкології дівчина не отримувала – і з кожним днем їй стає все гірше…
Ні, це не вигаданий сценарій жорсткого фільму. Це відбувається насправді і просто зараз – у СІЗО в Дніпрі (установа виконання покарань №4).
«Ухвалений вирок у кримінальній справі для дівчини виглядає як смертний вирок»
Анну Солопову затримали 4 липня 2017 року за підозрою у грабежі: зривала золоті ланцюжки з перехожих. Того ж дня дівчину оглянув лікар і встановив діагноз: ВІЛ-інфекція ІV стадії (СНІД) та лімфаденопатія. Останнє свідчить про те, що у хворої сильно збільшені лімфовузли – це могло бути ознакою серйозного захворювання. Що, власне, пізніше і підтвердилося: 23 січня 2018 року після додаткових обстежень Анні встановили діагноз «лімфома Ходжкіна», а вже 2 березня – ІІ-Б стадію онкологічного захворювання та рекомендували лікування: 3 курси хіміотерапії та променеву терапію.
Красногвардійський районний суд м. Дніпра 21 лютого 2018 року виніс Анні вирок: визнав винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 і 2 статті 186 Кримінального Кодексу України (ККУ) «Грабіж» та призначив покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
Таке рішення суд ухвалив, навіть врахувавши наступні обставини: Анна має інвалідність з дитинства (успадкована ВІЛ-інфекція), сирота (батьки покинули її, до 18 років її опікуном була тітка, але зараз, зі слів адвоката Анни, дівчина залишилася без підтримки), раніше не судима, свою вину у вчиненні злочину визнала повністю, страждає на тяжке онкологічне захворювання.
Сторона захисту подала апеляцію на рішення суду, проте розгляд справи в апеляційній інстанції ще триває. Теоретично суд міг звільнити дівчину за ст.84. ККУ – «Звільнення від покарання за хворобою», або призначити більш м’яке покарання згідно зі ст. 69 ККУ. Але цього не сталося.
Тим часом Анна продовжує перебувати у СІЗО, не отримуючи належного лікування. Чому? Поки що на це питання не можуть дати точної відповіді правозахисники Української Гельсінської спілки з прав людини та Харківської правозахисної групи, які нещодавно долучилися до захисту Солопової. Втім, упевнені: ситуація вимагає обов’язкового правового реагування.
«Справа Анни Солопової є дуже виразною і характеризує собою саме той стан, в якому опиняється хвора особа, яка потрапляє до місць несвободи – неможливість отримати адекватну медичну допомогу у випадку тяжкого захворювання. У випадку Анни ухвалений вирок у порушеній проти неї кримінальній справі для дівчини виглядає як смертний вирок, на жаль, – вважає виконавчий директор УГСПЛ Олександр Павліченко. – Особа, яка перебуває під контролем держави (а Анна є саме в такому становищі), не може приймати рішення про умови свого утримання, обирати належне лікування, тощо – це має забезпечити держава, яка повністю контролює і несе відповідальність за всіх осіб, які поміщені до місць несвободи. На практиці це не завжди відбувається, як ми спостерігаємо».
Адвокат Анни Солопової у кримінальній справі декілька разів подавав клопотання про заміну їй запобіжного заходу через її хворобу, але суд відмовляв у їх задоволенні. Захисники вказують на суворість вироку, аргументуючи тим, що злочин дівчина вчинила вперше і вважають, що не враховано важкий стан її здоров’я.
«Головне тут не причини відмови («тяжкість вчиненого злочину, може переховуватись від слідства та суду та продовжити злочинну діяльність»), а те, що суд не визнав поважною причиною стан її здоров’я, – пояснює адвокат ХПГ Геннадій Токарєв. – СІЗО за 20 днів до ухвалення вироку Солоповій (21.02.2018 р.) направляло до суду медичну довідку про те, що їй терміново потрібно провести обстеження і лікування хіміотерапією, які неможливо зробити в умовах СІЗО, а лише в умовах стаціонару онкодиспансеру».
Рак «лікують»… анальгіном?
Увагу до справи Анни Солопової медіа привертають не вперше. Ще у березні цього року про свій стан дівчина розповідала журналістам дніпровського інтернет-ресурсу «Інформатор»:
«Сьогодні (3 березня 2018 р. – ред.), коли мене намагалися вивезти на консиліум із 12 лікарів з двох клінік, начальниця медсанчастини довго не давала на це дозвіл. І вона ніяк це не обґрунтовувала: просто «немає і все». Потім через скандал все ж вивезли… Мене тільки раз вивозили до лікарні… Тільки там може бути огляд… – розповідала тоді Анна. – …Мені ніяку спеціальну медичну допомогу відповідно до діагнозу не дають. Тільки 2 тижні тому почали давати препарати антиретровірусної терапії (АРТ– метод лікування ВІЛ-інфекції, при якому пацієнт приймає ліки, що сповільнюють розвиток вірусу. Завдяки цьому більшість ВІЛ-інфікованих можуть жити звичайним життям, тривалість життя збільшується – ред.). До цього 19 років поспіль я брала АРТ-препарати. Тільки-но потрапила в місця позбавлення волі, мені перестали їх видавати… І зараз мені потрібна хіміотерапія, тому що це рак. Їм просто довелося мені дати препарати, оскільки мій організм просто не може боротися з якимись хворобами. Без ліків, без хіміотерапії… Навіть думати про це страшно…(плаче)».
«Вона утримується у загальній камері, хоча в такому стані має перебувати в медчастині. Випадково поспілкувався з її співкамерницею – та сказала, що дівчина кожного вечора страждає від болю. Час від часу їй дають анальгін або ібупрофен», – вже зараз розповідає Геннадій Токарєв, який востаннє бачив дівчину 11 квітня.
Анні стає дедалі гірше: їй важко ковтати, виникають проблеми із диханням. Тримається підвищена температура, але дівчині не дають навіть термометр, аби постійно виміряти її – правилами це заборонено. Раз на день Анну відвідує лікар…
Ситуація винятково тяжка – і типова водночас
При всій дикості ситуації, що склалася з Анною Солоповою, правозахисники говорять і про її типовість.
«З такими випадками я стикаюся практично у кожній справі, коли у людини є серйозні проблеми зі здоров’ям. Ситуація типова в плані поширеності порушення права на медичну допомогу. І кричуща в плані того, що на момент поміщення до СІЗО і впродовж наступних декількох місяців (у засудженої – ред.) були явні показання для проведення дослідження на наявність онкологічного захворювання. Втім, лише через півроку їй поставили діагноз «лімфома» і після цього знов три місяці не лікували, – наголошує Геннадій Токарєв. – Я вбачаю у цьому випадку найбільше порушення закону саме з боку кримінально-виконавчої системи, яка за Законом «Про попереднє ув’язнення» має забезпечити надання медичної допомоги особам, узятим під варту».
Сьогодні правозахисники намагаються зробити все, щоб дівчина якомога скоріше отримала належне лікування. Визнають: час, аби врятувати її життя, упущено. Але вказують на можливість замінити реальний строк покарання на умовний, змінити запобіжний захід, що дасть можливість отримувати належне адекватне лікування замість знущання в СІЗО.
«Ситуація з Анною Солоповою є водночас і типовим виявом з боку пенітенціарної системи в її нинішньому стані ставлення до осіб, які були позбавлені волі і опинились в цій системі. Причина – у відсутності належних інституційних механізмів, спрямованих на попередження, виявлення і негайне лікування таких хворих, а в разі неможливості забезпечити належне за протоколом надання медичної допомоги – негайне переведення до спеціалізованих медичних установ поза межами системи. Цього немає.
Так, ситуація Анни Солопової належить до винятково тяжких, і тут потрібно докласти максимум зусиль, щоб зберегти їй життя. Працюємо над цим – це питання не лише юридичного плану (хоча і вони є винятково важливими), але й питання надання медичної допомоги, пошук фінансування для невідкладної хіміотерапії», – коментує Олександр Павліченко.
І зазначає, що партнерську підтримку УГСПЛ саме в цій справі надають спеціалізовані організації, які допомагають людям, що живуть з ВІЛ-СНІДом. Зокрема активісти ініціативи «100% життя» Всеукраїнської мережі ЛЖВ (найбільше в Україні громадське об’єднання людей, що живуть з ВІЛ), шукають для Анни допомогу у Дніпрі, сподіваються здобути для неї медикаменти.
Однак навіть у такій синергії, докладаючи спільних зусиль, правозахисники не в змозі вирішити проблеми всієї пенітенціарної системи України.
«Ми постійно наголошуємо на необхідності реформування пенітенціарної системи, яке відбувається впродовж двох останніх років. І подібний випадок є одним із багатьох, які засвідчують, що при порівнюванні ситуації в пенітенціарній системі, за якою слідкують правозахисники, ніяких реальних змін на краще, окрім імітації і слів, на жаль, немає. УГСПЛ спільно з організаціями, що допомагають людям, які живуть з ВІЛ-СНІД, надає правову допомогу саме таким особам, які мають статус ВІЛ-позитивних осіб і опиняються у критичному вразливому незахищеному становищі, що вимагає правового втручання», – говорить виконавчий директор УГСПЛ.
Правозахисники звертаються до Євросуду
Оскільки зараз на перший план виходять питання можливості проведення адекватного і належного лікування Анни Солопової, яке не забезпечується в місці несвободи, юристи ХПГ звертаються до Європейського суду з прав людини за Правилом 39 Регламенту Суду.
«Це правило передбачає що Палата чи, у разі потреби, голова секції або черговий суддя, може – на прохання однієї зі сторін чи будь-якої особи, якої це стосується, або за власною ініціативою – вказати сторонам на тимчасові заходи, які, на їхню думку, доцільно вжити в інтересах сторін чи в інтересах належного здійснення провадження у справі. Питання, з огляду на стан здоров’я Анни, є невідкладно нагальним», – уточнює Олександр Павліченко.
До програми-максимум правозахисники відносять також невикористані можливості суду апеляційної інстанції, який має взяти до уваги саме можливість, за якої Анна Солопова отримає належне лікування, і змінити умови її перебування в СІЗО або у виправній колонії, де дівчина відбуватиме покарання після того, як ухвалений вирок набуде чинності.
Посилання на рішення суду: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72331238