Сім’я готувалася до штучного запліднення, але чоловік загинув. Юристи допомогли жінці зберегти біоматеріали для операції

Наталя разом з чоловіком планували завести дитину. Незадовго до повномасштабного вторгнення сім’я почала лікування, щоб у березні 2022 року провести штучне запліднення. Російське вторгнення перекреслило їхні плани: після одного з обстрілів Антон загинув, а жінці довелося рятуватися. 

Через смерть чоловіка, медцентр мав знищити біоматеріал загиблого за договором. Але Наталя хотіла все ж завершити почате лікування і народити дитину після закінчення війни. Як обґрунтовували право зберегти матеріали, щоб провести операцію майбутньому, та з чим довелося стикнутися — розповіла координаторка Маріупольської приймальні УГСПЛ Тетяна Самодерженкова.

Наталя та її чоловік Антон жили у місті Маріуполь. Вони одружилися ще у 2016. Декілька років сім’я хотіла дитину, жінка неодноразово намагалася завагітніти, але щоразу не виходило. 

Після чергової спроби завести дитину подружжя все ж вирішило звернутися за допомогою. На початку 2021 року Наталя та Антон звернулися до медичного центру, щоб провести штучне запліднення. Тоді ж вони уклали договір з клінікою. З того часу Наталя проходила курс лікування, який мав допомогти полегшити процедуру. Операцію запланували на березень 2022 року.

Смерть чоловіка

Планам сім’ї завадило повномасштабне вторгнення. Його пара зустріла у рідному місті, в якому лишалися до останнього. Під час одного з обстрілів у березні Антон отримав важкі поранення. Близькі змогли довести його до лікарні, але медичну допомогу йому надати не встигли. Від отриманих поранень чоловік помер прямо в лікарні. 

Сестра загиблого розповідала: дуже важко було знайти там тіло Антона. У лікарні трупи складали один на одного в підвалах та на вулиці: ховати було неможливо. Мама Антона самостійно перебирала тіла загиблих, щоб віднайти свого сина. Після пережитого в жінки стався нервовий зрив. Зараз Наталя лишається на окупованій території. Сестрі та матері Антона вдалося виїхати за кордон. 

Вже після Наталя стикнулася з необхідністю підтвердити смерть чоловіка. Окупаційна влада видала свідоцтво про смерть. Для встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території згідно з національним законодавством, Наталя звернулася до суду.

Відмова в операції

Пізніше Наталі зателефонували з медичного центру. Клініка повідомила про те, що строк зберігання біоматеріалів завершується. Наталя розповіла медикам про загибель її чоловіка: попри все жінка хотіла провести операцію після закінчення війни. Вони з загиблим чоловіком добровільно розпочали лікування для можливості штучного запліднення. Наталя хотіла завершити лікування і все ж народити дитину. 

Клініка повідомила жінку про неможливість провести операцію: без рішення суду вони не могли провести штучне запліднення через смерть чоловіка. Договір, який вони уклали раніше, передбачав, що у разі смерті людини, біоматеріал має бути знищений. Сестра Антона, дізнавшися про це, порадила Наталі звернутися за допомогою до юристів.

Рішення на користь Наталі

«На початку, щоб уникнути знищення біоматеріалу, я звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, щоб заборонити знищення матеріалу. Суд задовольнив мою заяву. Клініка не могла знищити біоматеріал померлого чоловіка Наталі. Я розуміла, що законом не передбачено можливість запліднення після смерті особи. Але у нас була згода чоловіка на запліднення, яку він особисто підписав. До того ж, подружжя звернулося до клініки, перебуваючи в шлюбі, що відповідало вимогам закону», — розповідає юристка Тетяна Самодерженкова, координаторка маріупольської приймальні УГСПЛ.

Зі свого боку, клініка ніяк не перешкоджала справі. Єдині труднощі, з якими зіштовхнулася Тетяна та її клієнтка: як обґрунтувати право провести запліднення.  Чинним законодавством України регулюється тільки можливість здачі, кріоконсервації та зберігання репродуктивного матеріалу чоловіків. Іншого правового регулювання немає. 

Договір про запліднення, який уклало подружжя з клінікою, не міг припинити дію у разі смерті сторони договору. Тож у позовних вимогах юристка посилалася саме на факт відсутності такої вимоги. Це допомогло зобов’язати клініку зберегти біоматеріал чоловіка. Пізніше суд виніс рішення на користь клієнтки, тож пізніше Наталя все ж зможе провести запліднення.

«Я хотіла б звернути увагу на необхідність узаконити запліднення після смерті особи у разі наявності згоди сторін. У випадку Наталі клініка не звернулась до апеляції, що не дає можливості зараз пройти всі інстанції, щоб зрозуміти ставлення судів вищих інстанцій до таких питань. Клініка має на руках рішення, додаткову оплату за послуги, тому вона не порушує жодних норм. 

Але такі історії можуть траплятися і надалі. У суспільстві говорять про потребу здачі військовими біоматеріалів, проте через те, що це питання зараз неврегульоване, дружини загиблих військових можуть отримувати відмову в заплідненні», — наголошує юристка.

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

Люди, які живуть з ВІЛ, можуть звертатися до громадських приймалень Української Гельсінської спілки прав людини за юридичною допомогою.

Українська Гельсінська спілка з прав людини виконує проєкт «Налагодження механізму юридичного захисту прав осіб, які живуть з ВІЛ/СНІД, які хворіють на ТБ та уразливих до ВІЛ груп населення» в рамках реалізації  проєкту «Прискорення прогресу у зменшенні тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції в Україні», що реалізується за фінансової підтримки Глобального фонду для боротьби з СНІДом, туберкульозом та малярією.