Ще одна перемога в ЄСПЛ: Суд ухвалив рішення у справі щодо права на мирні зібрання
3 квітня 2025 року Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ/Суд) ухвалив рішення у справі Bogay and Others v. Ukraine, яка стосується права на мирні зібрання та затримання учасників акції протесту. Інтереси заявників в ЄСПЛ представляли юристи Центру стратегічних справ УГСПЛ.
Справа стосується дій поліції під час акції протесту, що призвели до зриву акції протесту та затримання заявників. Щодо деяких заявників було застосовано силу, обшукано та доставлено у відділок поліції.
За результатами розгляду справи ЄСПЛ встановив порушення статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність) та 11 (свобода зібрань та об’єднань) Конвенції щодо всіх заявників.
Обставини справи
У січні 2018 року заявники у цій справі організували та брали участь в акції протесту у Львові проти використання тварин у циркових виставах.
Про проведення акції протесту заявники завчасно попередили органи влади. На місці проведення акції протесту були присутні близько 50 працівників поліції. Акція протесту була мирною і зібрала близько тридцяти-сорока учасників, які, за словами заявників, були членами незареєстрованої організації «Екологічна платформа». Учасники акції протесту тримали плакати та вигукували гасла через гучномовець проти використання тварин у цирках. Вхід до цирку залишався вільним.
Невдовзі після початку акції протесту заявників неподалік з’явилася група контрдемонстрантів, що імовірно, належали до ультраправих угруповань, які почали кидати в бік поліції і протестувальників димові шашки.
Незабаром після цього поліція оточила учасників акції протесту і почала виводити їх по одному з кола та перевіряти їхні речі на наявність небезпечних предметів. До кількох заявників було застосовано силу та одягнуто наручники та стяжки. Всіх заявників обшукали та доставили до місцевого відділку поліції, де вони перебували понад 3 години. Щодо деяких із заявників були складені адміністративні протоколи за дрібне хуліганство. У відділку поліції деяких із заявників сфотографували та взяли відбитки пальців.
Заявники стверджували, що вони та інші учасники акції протесту поводилися мирно, а тому органи влади були зобов’язані сприяти проведенню їхньої акції протесту, про яку було належним чином повідомлено відповідні органи, але замість цього вони розігнали її, тим самим перешкоджаючи заявникам висловити свої погляди.
Заявники скаржилися, зокрема, на порушення їх прав за статтею 5 (право на свободу та особисту недоторканність), 10 (свобода вираження поглядів) та 11 (свобода зібрань та об’єднань) Конвенції. Вони також посилалися на статтю 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції.
Позиція ЄСПЛ у справі
Що стосується затримання, то ЄСПЛ повторив, що він вже неодноразово визнавав, що доставлення осіб до відділку поліції та їхнє перебування там є «позбавленням волі», навіть не зважаючи на короткий проміжок часу перебування у відділку. Крім того, заявники стверджували, що їх примусово доправили до відділку поліції.
Як зауважив ЄСПЛ матеріали справи свідчать про те, що на деяких заявників також надягали наручники, елемент, який найбільше свідчить про примус. На відеозаписах також видно, як поліція поклала кількох людей на землю, надягла на них наручники і забрала їх. Відтак, ЄСПЛ дійшов висновку, що заявників було позбавлено волі у розумінні статті 5 § 1 Конвенції (§§40-45 рішення).
Водночас Суд встановив, що позбавлення волі не підпадало під дію жодного з підпунктів (a), (d), (e) або (f) статті 5 § 1. У цьому аспекті ЄСПЛ зауважив, що затримання заявників не було задокументовано.
Водночас ЄСПЛ у §§ 54-55 повторив, що у справах, що стосуються України, неодноразово визнавав, що несвоєчасне документування позбавлення волі протоколом про затримання є порушенням статті 5 § 1 Конвенції. Ці висновки були зроблені в контексті затримання, здійсненого відповідно до Кримінального процесуального кодексу, а не Кодексу про адміністративні правопорушення. Однак вони не менш застосовні у цій справі. Відсутність протоколу затримання сама по собі повинна розглядатися як найсерйозніший недолік, оскільки Суд постійно дотримується думки, що незафіксоване затримання особи є повним запереченням фундаментально важливих гарантій, що містяться у статті 5 Конвенції, і свідчить про найсерйозніше порушення цього положення. Відсутність запису таких питань, як дата, час і місце затримання, ім’я затриманого, причини затримання та ім’я особи, яка його здійснила, має розглядатися як несумісне з вимогою законності та з самою метою статті 5 Конвенції.
Що стосується свободи мирних зібрань, то ЄСПЛ вкотре наголосив на необхідності розмежовувати мирних та немирних учасників протестів.
Суд підкреслив, що навіть якщо існує реальний ризик того, що публічна демонстрація може призвести до заворушень внаслідок подій, які не контролюються тими, хто її організовує, така демонстрація як така не випадає зі сфери дії пункту 1 статті 11, і будь-яке обмеження, що запроваджується, повинно відповідати умовам пункту 2 цієї статті. Ніщо в матеріалах справи не дозволяє Суду дійти висновку, що демонстрація проти жорстокого поводження з тваринами в цирках не була мотивована мирними намірами. Немає жодних ознак того, що заявники завдали комусь тілесних ушкоджень. Сутичок між учасниками акції протесту та поліцією або інших насильницьких дій з боку учасників не було. Суд зазначає, що у кількох заявників було виявлено потенційно небезпечні предмети. Яким би не було їхнє призначення, у справі немає жодних доказів того, що заявники або інші учасники акції протесту намагалися використати ці предмети для заподіяння шкоди особам або майну під час акції протесту, а також немає жодної інформації (наприклад, з оперативних даних поліції), яка б свідчила про те, що хтось із демонстрантів мав такі плани (§§70-74 рішення).
Понад те, ЄСПЛ дійшов висновку, що мало місце порушення статті 11 Конвенції у світлі статті 10 щодо затримання та позбавлення волі заявників (§§87-92 рішення).
Суд зауважив, що затримання та позбавлення волі заявників становили втручання у їхню свободу мирних зібрань. Хоча обставини цієї справи не стосуються затримання інших учасників акції протесту, доречно зазначити, що втручання, на яке скаржилися заявники, оскільки воно супроводжувалося затриманням більшості учасників, полягало у фактичному припиненні акції протесту невдовзі після її початку.
З огляду на вищенаведені висновки Суду за статтею 5 § 1 Конвенції і, зокрема, висновок про те, що не було надано жодних підстав для затримання і позбавлення волі заявників, важко погодитися з тим, що втручання в їхні права за статтею 11 було «передбачено законом» у значенні пункту 2 статті 11 Конвенції.
У будь-якому випадку, але у тісному зв’язку з вищезазначеним, ніколи не було належним чином обґрунтовано, чому поліція вирішила зупинити акцію протесту і затримати всіх заявників, замість того, щоб вдатися до менш суворих обмежувальних заходів.
За фактами справи, враховуючи, зокрема, значну кількість присутніх працівників поліції, яка приблизно дорівнювала кількості учасників та контрдемонстрантів разом узятих, видається, що поліція повністю контролювала ситуацію. За відсутності пояснень Уряду-відповідача Суд не може не визнати, що менш суворі альтернативи мали бути доступними, але навіть не були розглянуті поліцією.
Таким чином, навіть якщо припустити, що дії поліції мали законне підґрунтя і переслідували законні цілі, не було доведено, що вони були пропорційними і, отже, «необхідними в демократичному суспільстві».
Значення рішення
Згідно з міжнародними стандартами зобов’язання щодо дотримання та забезпечення права на мирні зібрання покладає на держави негативні та позитивні обов’язки до, під час та після зібрання. Негативний обов’язок передбачає відсутність необґрунтованого втручання в мирні зібрання. Держави зобов’язані, наприклад, не забороняти, не обмежувати, не блокувати, не розганяти і не зривати мирні зібрання без вагомих підстав, а також не застосовувати санкції до учасників або організаторів без законних підстав.
У згаданому рішенні вкотре наголошено на тому, що правоохоронці повинні розрізняти мирних і немирних учасників, адже заворушення з боку окремих осіб не повинні призводити до повного припинення мирного зібрання. Дії правоохоронців перш за все повинні бути спрямовані на окремих порушників, а не на всіх учасників мирних зібрань загалом, особливо у разі коли дії, що призводять до заворушення, не мають масового характеру і порушників можна ідентифікувати.
Зважаючи на те, що національні суди застосовують Конвенцію та рішення ЄСПЛ як джерело права, висновки Суду у цій справі повинні використовуватися при розгляді подібних справ у майбутньому.
Авторка: Юлія Коваленко, юристка Центру стратегічних справ
Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:
Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber