Сербський законопроект має намір створити систему „державних церков”, що є суттєвим кроком назад до ситуації 19-го століття, коли це було нормальним. Зараз такий устрій не падходить до контексту. „Класифікація релігійних громад де факто веде до „підтримуваної державою влади офіційних церков”, яка в свою чергу в нинішній формі утворює напів-релігійну „систему апартеїду”- так вважає Др. Рейхард Колхофер, австрійський правник з Відня.

Звісно, найбільш привілейованою спільнотою згідно цього законопроекту є Сербська Православна церква, в той час коли шість інших спільнот, більшість з яких пов’язана з етнічними групами Сербії мають менші права.

Останні 10 років тривали спроби прийняти новий закон про релігію в Сербії замість відміненого закону 1976 року. Декілька законопроектів були провалені. Хоча вони піддавалися критиці багатьма експертами з прав людини та міжнародними організаціями за переваги надані Сербській Православній церкві, Сербська Православна церка першою та найбільше була проти них як занадто ліберальних.

Хоча ці закони були у відповідності з міжнародними рекомендаціями та прецендентним правом Європейського суду з прав людини і їх прийняття означало б значний крок до адекватного закону про релігійну свободу. Законопроект представлений зараз, та погоджений з Сербською Православною церквою, діаметрально протилежний до попередніх і є кроком назад, до часів підтримуваної державою влади церкви.

В спробі посилити привілейовану позицію Сербської православної церкви та надати переваги традиційним церквам та релігійним громадам різних етнічних груп, законопроект з упередженям ставиться до всіх інших релігійних громад, особливо нових релігійних рухів. Така система класифікації релігійних громад з різними правами є не тільки очевидним порушенням конституції Сербії та Чорногорії, але суперечить і міжнародним нормам.

Коли Румунія прагнула прийняти подібний закон в 2003 році, Спеціальний доповідач ООН щодо релігійної толерантності, професор Абделфатта Амор, був різкий у свому коментарі, вказуючи що „принцип свободи релігії чи віри, у такому вигляді як він охороняється міжнародним правом, важко примирити з формальнм чи юриличним розподілом між різними видами релігійних громад, оскільки такий розподіл щодо їх статусу може привести до різниці в правах чи поводженні, і, в певних випадках, до дискримінації, що несумісне з дотриманням прав людини”.

Певні європейські країни в минулому закріплювали державне визнання релігій для того, щоб співпрацювати з спільнотами. Це часто вело до дискримінації проти громадян, оскільки вони могли належати до іншої віри чи були членами певних громад. Нещодавно, деякі з цих країн, такі як Швеція, прийняли нові закони для того, щоб припинити таку класифікацію релігійних утворень. З отриманням влади в цьому році, новий соціалістичний уряд Іспанії пообіцяв привести всі релігії до рівності, цим самим закінчивши привілейовану позицію католицької церкви.

Сербію очікують рекомендації, щодо прийняття сучасного та ліберального закону щодо релігійних утворень у відповідності з європейськими стандартами. Всі правові розмежування між громадами та дискримінація щодо громад повинні бути усунуті з проекту. Майже всі європейські країни в наш час мають релігійно багатоманітні суспільства, отож різниці між громадами не можуть більше виправдовуватися історичними причинамию. Навіть якщо релігійні громади відрізняються розміром чи матеріальними ресурсами, це не повинно бути виправданням держави для правової дискримінації між громадами чи проти них. Демократія вимагає не менш ніж ліквідацію усіх форм дискримінації.

РУПОР