Секрети, які захищали до останнього - Українська Гельсінська спілка з прав людини
Повернутись назад

Секрети, які захищали до останнього

Новина

Аж три роки знадобилося, аби примусити тернопільських чиновників розкрити: хто в обласному центрі заволодів землею та комунальним майном.

Ще у 2007 році громадська організація «Громадський комітет боротьби з корупцією» звернулася до Тернопільської міської ради з проханням надати для ознайомлення рішення сесій міської ради попередніх скликань, що стосуються передачі земель та інших об’єктів комунальної власності у володіння та користування окремим особам, а також з документами, пов’язаними з виконанням цих рішень. Здавалося, чому б міським чиновникам не надати таку інформацію, адже йдеться про рішення сесій попередніх скликань, тобто якщо і розкриються непривабливі факти, то це гріхи попередників?

Але влада усвідомлює: будь-яка поступка може стати небезпечним прецедентом, і хтозна, чи завтра небайдужі тернополяни не захочуть ознайомитися із сьогоднішніми рішеннями, що стосуються землі, майна. Тож на запит громадська організація отримала негативну відповідь. Мовляв, запитувана інформація є з обмеженим доступом. Зауважу, що і справді наші міністерства і відомства наклепали чимало наказів, якими наклали грифи на великий пласт суспільно значимої інформації.

Та громадська організація не здалася. Наступним її кроком був позов до господарського суду області – про визнання протиправною бездіяльності міської ради та зобов’язання надати для ознайомлення рішення сесій міської ради попередніх скликань. Тернопільські судді відмовили позивачеві, мотивуючи тим, що оскільки запитувана позивачем інформація носить обмежений режим доступу, то правомірною є відмова відповідача у наданні інформації.

Міські чиновники не довго насолоджувалися перемогою, бо Львівський апеляційний адміністративний суд скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо ненадання інформації та зобов’язано  надати її позивачу для ознайомлення з рішеннями  міської ради попередніх скликань. При цьому суд наголосив: рішення органу місцевого самоврядування, в даному випадку Тернопільської міської ради, щодо регулювання земельних відносин є публічними актами, незалежно від того, чи прийняті такі відносно однієї особи, чи міської громади в цілому, оскільки вони прямо чи побічно впливають на інтереси усієї громади міста.

Міська рада оскаржила неугодне їй судове рішення до Вищого адміністративного суду України. Але і тут спіймала облизня. Дивно, але розпочату ще у 2007 році судову тяганину міська рада не припинила і наприкінці 2010-го. Юристи міської ради звернулися із заявою про перегляд Верховним судом рішення Вищого адміністративного суду, посилаючись на неправильне застосування судом касаційної інстанції норм права. Але чиновники потерпіли фіаско. Звертатися більше нікуди…

Тож міська рада мусить надати інформацію. Навіть якщо через три роки громадські активісти, які відстоювали право на доступ до інформації, уже і втратили до неї інтерес, результат судової тяганини важко переоцінити, адже створено прецедент.

Більше того, у квітні цього року вступає у дію Закон України «Про доступ до публічної інформації», статтею 6 якого передбачено: «Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно».

МГО „Гельсінська ініціатива-ХХІ” – газета “Свобода”