«Роздягали, шукали тату та сміялись» – маріупольчанка більше ніж півроку шукає викраденого чоловіка
Маріуполь з початку повномасштабного вторгнення пережив інтенсивні бомбардування, гуманітарну катастрофу, а нині перебуває під окупацією російських військових. Містяни, яким вдалось вирватись, шокують своїми розповідями. Ганна Тіслак – одна з тих, хто зміг пережити обстріли, окупацію і дивом виїхати з дітьми без фільтрації. Однак її чоловікові не пощастило – колишнього військового забрали з дому на фільтрацію. З тих пір про нього немає звісток. Ганна Тіслак розповіла про пережите документаторам Української Гельсінської спілки з прав людини. В рамках ініціативи «Трибунал для Путіна», УГСПЛ продовжує фіксувати воєнні злочини, щоб притягнути Росію до відповідальності.
Під шквальним вогнем
Гучні вибухи розбудили містян – з п’ятої ранку Маріуполь інтенсивно обстрілювали. Почалася паніка. До банкоматів, продуктових магазинів вишикувались довжелезні черги, а на виїзд з міста утворились кілометрові пробки.
– В перший день нам запропонували виїхати, – розповідає Ганна. – Але ми сподівались, що обстріли швидко закінчаться – ніхто не думав, що буде така війна. З наступного дня ми вже не мали можливості виїхати. Світло зникло в перший же день, телефони швидко розрядились, номерів ніхто на пам’ять не знав – так і залишилися ми без зв’язку. Ми не знали, що відбувається при виїзді, але чули, що машини обстрілювали. Тож вирішили заради дітей, яким два і чотири роки, не ризикувати і пересидіти.
Та обстріли не вщухали. З кожним днем в місті назрівала гуманітарна катастрофа.
– В перші дні ще можна було купити продукти і розрахуватись карткою. А потім почали розбивати магазини: в якісь прилітало, якісь люди відкривали самі. Ми почали харчуватись тим, що чоловік брав там, – згадує жінка. – Одного разу чули, як прилетіло за 150 метрів від нашого дому. А потім дні почали тягнутись і через постійні обстріли стали однаковими.
Сім’я з маленькими дітьми ночувала в тамбурі загального коридору – адже укриття поруч не було. Дивом не прилетіло в будинок.
– Жоден снаряд не потрапив в дім, хоча в глибині двору стояв будинок, де був приліт в підвал. Будинок згорів зсередини і ще повилітали вікна. Жити на восьмому поверсі було страшно – просто лежала і молилась, – зізнається Ганна. – Психіка заперечувала все, що відбувалось, ніби зі сторони спостерігала. Наче дивилась поганий фільм.
Життя під снарядами
Під «водоспадом» з артилерії, без зв’язку і благ цивілізації сім’я Тіслак виживала, як могла.
– Розтоплювали лід. Збирали дощову воду. Коли йшов дощ, з даху змивало. Першу воду пропускали, вона була брудна, іншу збирали. Навіть доводилось на ній готувати. Їжу варили на вогні у дворі, – розповідає жінка. – Але все ж намагались готувати на джерельній воді. Я ходила півтора кілометри до джерела. А назад на тачці під гору тягнула баклажки.
Кожний день Маріуполь «помирав».
– Те, що трупи валялись по всьому місту – це зрозуміло. Могили були усюди. Чоловіка з сусіднього будинку поховали прямо навпроти нашого під’їзду, – розповідає Ганна.
Викрадення та фільтрація
Як тільки окупанти почали захоплювати місто, влаштували полювання на колишніх військових. Богдан Тіслак був одним з них. Колишній військовий рік жив звичайним цивільним життям, та це його не врятувало. Не врятувало й те, що сім’я знищила будь-які натяки на службу в ЗСУ .
– В кінці березня по квартирам пройшлись чеченці, але вони нікого не забирали. А третього квітня прийшли «днр-івці». Оглянули квартиру, почали питати, де військовий квиток чоловіка. Чоловік сказав, що не має його на руках. Тоді вони спитали за прописку – Богдан був з Хмельницької області. Вони спитали, що він тут робить. Чоловік відповів, що працює на харчовому підприємстві. Тоді вони забрали його на фільтрацію, – каже жінка.
З тих пір від Богдана не було жодної звістки. Ганна самостійно намагалась шукати коханого, блукаючи містом по блокпостам і штабам окупантів, але натикалась лише на приниження.
– Мене роздягали, оглядали, шукали тату, казали, що я – снайперка, сміялись з мене, забирали документи. А ще, як тільки забрали чоловіка, мене почали гнобити сусіди. Казали, що він – зрадник, – згадує Ганна. – Сусідку теж забрали на фільтрацію разом з Богданом, але відпустили того ж вечора. Тримали їх за садочком «Весняночка». Не давали води та сходити в туалет. Вона сказала, що у військових був планшет і вони пробили всю інформацію про Богдана.
Ганна не втрачала надії і продовжувала пошуки чоловіка.
– Коли я виїхала на підконтрольну Україні територію, вступила в групи з пошуку зниклих. Зайшла фото та відео з Богданом. Він – в Оленівській колонії. Але це відео ще з квітня. Де він зараз – невідомо. Одна людина казала, що ніби він перебуває в Таганрозі в першому СІЗО, – розповідає жінка. – Я написала цій людині дані Богдана. Він скинув мені скріншот з загальним списком військовополонених на 13.06. Там було прізвище чоловіка. Виходить, його вважають військовополоненим.
Ганна не знає, чи є її чоловік в списках на обмін. Куди вона тільки не зверталась – і в СБУ, і в поліцію, але крім відкритого кримінального провадження – жодних даних.
– Він не один такий. Знаю дівчину з Ялти, з-під Маріуполя. Її чоловік теж служив три роки. Так само забрали з дому на фільтрацію і більше він не повернувся, – каже жінка.
Виїзд та фільтрація
Ганна з сім’єю намагалися виїхати з Маріуполя ще з березня. Спочатку «зеленим коридором», який зірвали. Після викрадення чоловіка, шукала шляхи виїзду до Грузії через Росію. Та жінку зупиняла фільтрація на кордоні. Вона була впевнена, що не пройде її.
– Випадково знайшла волонтерів, які погодились вивезти нас з Маріуполя в Запоріжжя, – розповідає Ганна. – Ми з сусідкою пішли до wi-fi, який роздавали росіяни. У неї вийшло відкрити Viber. Їй написав син, який ще в лютому виїхав. Казав, що волонтери можуть її вивезти. Сусідка відмовилась. Їй було страшно, бо нам розповідали, що Київ та Дніпро бомблять, що Запоріжжя – в кільці, а України скоро не буде. А в Маріуполі вже не стріляли. Я попросила в сусідки номер волонтерів і домовилась з ними. Шостого червня нас з дітьми вивезли в Запоріжжя. Фільтрацію ми не проходили, бо минали блокпости по посадках.
Жінка з болем згадує, на що окупанти перетворили Маріуполь.
– Міста нема. Зруйноване на 80 може на 90%. Але при цьому пропагандисти умудряються знімати якісь місця, де не сильно побито, і розповідають, як Маріуполь «живе, відновлюється і у нас все прекрасно», – підсумовує Ганна.
Якщо ви стали свідком чи жертвою воєнного злочину, розкажіть нам про це. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі. Напишіть нам на пошту: [email protected] або просто залиште контакти й ми з вами зв’яжемося.
Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим внаслідок війни Росії проти України. Ми працюємо в 18 областях країни. Щоб дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.
Мережа громадських приймалень УГСПЛ надає допомогу постраждалим від війни за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.