«Росія не живе за цивілізованими правилами», – Олександр Павліченко про російські відео з полоненими

Люди, які знаходяться у російському полоні, залишаються вразливими до нелюдського поводження, зокрема, їх використовують для зйомок пропагандистських відео. Чи є такі записи дозволеними та чи несуть в собі ознаки злочинів – журналісти ТРК «Київ» розпитали виконавчого директора Української Гельсінської спілки з прав людини Олександра Павліченка.

Записи відео з військовополоненими дозволені, якщо є добровільна згода, і таке відео не є приниженням чи використанням військовополоненого. Але ми з 2014 року фіксуємо випадки, коли росіяни використовують українських полонених, як засіб пропаганди. Це не журналістика, а співпраця з катами, які виставляють умови, піддають тиску та примушують говорити на камеру «під диктовку». Розповіді полонених варто розглядати через фільтр: вони не мають вибору та говорять те, що їм наказують або чого від них очікують. Потім ця інформація транслюється на російську аудиторію.

Ми маємо напрацювати чітку стратегію і механізми роботи з такою категорією злочинів, кожен з них треба фіксувати та розслідувати, а виконавців – притягати до відповідальності.

У таких випадках відео часто йдеться про застосування жорстокого поводження та катувань по відношенню до військовополонених, що забороняється третьою Женевською конвенцією. В статті 13 цієї Конвенції зазначається, що «військовополонені завжди повинні бути захищеними, зокрема від актів насилля чи залякування, а також від образ та цікавості публіки». До вчинення такого злочину причетні як ті, задумує та виконує такий задум у службах безпеки Росії, так і журналісти, які збирають інформацію, фільмують та компонують матеріали під конкретний меседж пропагандистів. 

Зрозуміло, що у сюжетах росіяни виправдовують свої вчинки та намагаються подати це як дійсні факти, намагаючись переконати в цьому як російську, так і міжнародну аудиторію. Однак ми вже спостерігаємо позитивні процеси, коли з європейського простору прибирають російські канали. На жаль, вони досі продовжують залишатись джерелом отруйного впливу, якому піддаються російськомовні вихідці з колишнього СРСР чи РФ або ж пострадянських країн.

Коли розглядати сюжети про татуювання українських військовополонених, які росіяни використовують як частину пропаганди, то це є забороненим використанням вразливого становища військовополонених, про що говорилось вище. Українська сторона не показує, з якими татуюваннями потрапляють в український полон російські військовополонені, хоча там теж є різні випадки. 

Зараз інформація про військовополонених, умови їх перебування, ставлення до них не є відкритою з різних причин, але все це має бути відповідно зафіксовано, розслідувано і по можливості оприлюднено по завершенню війни. Умови, у яких тримають людей, теж є такими, що порушують ту ж Третю Женевську конвенцію, але це має бути встановлено і доведено в належному порядку. Росія вчиняє ці злочини на кожному кроці. Ми бачили, що навіть вагітні жінки перебували тривалий час у полоні. Власне, це теж про нелюдське ставлення росіян до військовополонених.

Росія не живе за цивілізованими правилами. Коли Росія повернеться до правового поля і буде знову повернене правове регулювання, працюватимуть міжнародні стандарти з дотримання прав людини на цій території, всі ситуації з військовополоненими мають стати об’єктом розгляду і відповідної кваліфікації з належними висновками у вигляді переслідування винуватців, які вчиняли або сприяли вчиненню таких дій.