Роман Ліхачов: «Без політичної волі перехідне правосуддя залишається половинчастим і декларативним»
Голова «Чугуївської правозахисної групи» про правосуддя перехідного періоду (transitional justice).
Українська Гельсінська спілка з прав людини продовжує серію аналітичних коментарів від правозахисників та експертів щодо проблеми правосуддя перехідного періоду. Теми – водночас вкрай актуальної, але, можливо, недостатньо широко висвітленої.
Нещодавно ми публікували статтю Романа Мартиновського, адвоката Регіонального центру прав людини та експерта Української Гельсінської спілки з прав людини. Матеріал містив визначення поняття правосуддя перехідного періоду, а також спробу зрозуміти його українські виміри та перспективи.
Напередодні міжнародного круглого столу «Перспективи застосування правосуддя перехідного періоду в Україні», УГСПЛ публікує коментар одного з учасників заходу – Романа Ліхачова. Автор є головою Чугуївської міськрайонної громадської організації «Чугуївська правозахисна група», яка нещодавно увійшла до складу Української Гельсінської спілки. Практика правозахисників харківського регіону стосується також і прав вимушених переселенців, чиє становище чи ненайгостріше пов’язане з тематикою данної публікації.
Що таке правосуддя перехідного періоду?
Поняття «правосуддя перехідного періоду» охоплює весь комплекс процесів та механізмів, пов’язаних зі спробами суспільства подолати тяжкі наслідки великомасштабних порушень законності в минулому. Мета цього явища – забезпечити підзвітність, справедливість та примирення. У зв’язку з цим поняттям згадані вище процеси та механізми включають кримінальне переслідування, відшкодування, встановлення істини, інституційну реформу, перевірку та припинення кримінальних справ. Крім того, в контексті правосуддя перехідного періоду стратегії мають бути цілісними та передбачати приділення особливої уваги кожному випадку кримінального переслідування, відшкодування, встановлення істини, інституційної реформи, перевірки та припинення кримінальних справ, або співвідношенню вищевказаного належним чином. Тобто правосуддя перехідного періоду має бути направлено на більш комплексне подолання докорінних причин конфліктів і пов’язаних з ними порушень всіх прав, включаючи громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні права.
Правосуддя перехідного періоду – це, так би мовити, виклик тим, хто прийшов на зміну попередньому режиму. Перед цим концептом правосуддя стоїть завдання розплутати та знешкодити наслідки колишньої несправедливості, не викликавши при цьому ланцюгової реакції нової несправедливості.
Переважна частина теорій демократії та правосуддя розглядає ідеальну ситуацію, що характеризується миром в суспільстві та стабільністю суспільних інститутів, як вже створених, так і тих, які потрібно створити. Ряд теорій пояснює розвиток демократії та її внутрішні суперечності, проте найчастіше не враховує особливостей ситуацій перехідного періоду. Стосовно правосуддя йдеться, з одного боку, про перехід від авторитарного політичного режиму до демократії, а з іншого – про перехід від збройного конфлікту до відтворення демократичної держави. В обох випадках правосуддя перехідного періоду передбачає примирення, відновлення порядку та справедливості щодо злочинів минулого. До України правосуддя перехідного періоду можна застосовувати за двома критеріями – це шлях, який вона долає від тоталітарної держави до демократичної, а також сам факт перебування України в ситуації конфлікту.
Основою для всього правосуддя перехідного періоду є ідея примирення, а цілі, що були покладені на його головні механізми, є наступними:
- вживати виважених заходів для запобігання порушень прав людини;
- проводити серйозне розслідування скоєних правопорушень;
- ідентифікувати як жертв, так і тих, хто відповідальний за правопорушення;
- забезпечити відповідне покарання тих, хто винен у правопорушеннях;
- забезпечити відшкодування жертвам правопорушень.
Правосуддя перехідного періоду – це, так би мовити, виклик тим, хто прийшов на зміну попередньому режиму. Перед цим концептом правосуддя стоїть завдання розплутати та знешкодити наслідки колишньої несправедливості, не викликавши при цьому ланцюгової реакції нової несправедливості.
Що правосуддя перехідного періоду означатиме для України та які умови його впровадження?
Непередбачені події два роки тому – Євромайдан, анексія Криму та збройний конфлікт на Донбасі – прискорили безпрецедентну кризу в сфері прав людини в Україні. Вітчизняні та міжнародні ЗМІ, правозахисні та моніторингові групи постійно повідомляли про систематичні порушення проти цивільних осіб, у тому числі про викрадення, затримання, тортури, позасудові страти, використання стрілецької зброї та наземних мін, використання цивільного населення в якості живих щитів, насильницьке переміщення, торгівлю людьми та інші грубі порушення прав людини.
Репресії, застосовані попередньою адміністрацією проти демонстрантів Євромайдану привели до більш ніж сотні смертей. На додаток до вирішення поточних проблем у галузі прав людини, всі порушення, які відбувались протягом цього періоду часу, вимагають ретельного розслідування. Належить визначити винних у скоєнні насильства і порушенні прав, а також застосуванні арештів та передачі справ до суду. Це кращий спосіб відновлення довіри в умовах ослабленої демократії.
Революційні зміни в Україні надають унікальні можливості для повного перезавантаження політичної системи України та створення демократичної, орієнтованої на верховенство права європейської держави. Заходи правосуддя перехідного періоду мають надати другий шанс для демократії в Україні, побудованій на довірі громадян і, в підсумку – допоможуть країні примиритись зі своїм минулим. В українському контексті, перехідне правосуддя повинне допомогти стимулювати демократичні процеси та зміцнити інститути демократії, такі як незалежна судова та законодавча влада. Але це можливо лише в тому випадку, коли до процесу прийняття рішень залучені всі зацікавлені групи суспільства, однаково – переможці та переможені.
Також важливим для виходу з кризової ситуації в Україні є питання об’єднання з Європейським Союзом. Нагальним є розвиток потенціалу місцевих інституцій задля зміцнення їхньої спроможності ефективно діяти в умовах нестабільності економічних та політичних процесів. Робота локальних організацій та установ має сприяти демократичному управлінню, активізації громадянського суспільства та створенню атмосфери соціального усвідомлення громадянами своїх прав і можливостей. Завдяки цьому вони зможуть свідомо брати участь у прийнятті рішень, що впливають на їхнє життя.
Враховуючи, що конфлікт в Україні має місце і на даний час, а також потребу відновити здоровий стан у суспільстві, я вважаю необхідністю застосувати механізми правосуддя перехідного періоду в нашій державі. Ці механізми вже пройшли свою перевірку в інших державах, де показали свою дієвість. Існуюча національна система вже вичерпала себе та потребує реформування. Правосуддя перехідного періоду не являється саме по собі кінцевим результатом, проте має стати важливим етапом для подальшого ефективного реформування державної системи в цілому, а зокрема – безпосередньо органів правосуддя.
Втім, якими б різноманітними не були практики перехідного правосуддя, головний висновок полягає в тому, що без політичної волі перехідне правосуддя залишається половинчастим і декларативним.
Також немає розуміння нинішнього періоду в житті країни як перехідного, як його не було і протягом останніх 25-ти років. Хоча, де факто він таким і був. В Україні є певні здобутки в демократичних перетвореннях, зокрема в переоцінці комунізму. Український випадок нагадує досвід інших країн, і тому можливо варто уважніше придивитися саме до них, їхніх успіхів та помилок. В нас має бути власна модель правосуддя перехідного періоду, що враховуватиме як позитивний, так і негативний досвід інших держав. Проте наразі в Україні відсутнє бачення наявних процесів через призму перехідного правосуддя.