Роль Білорусі в депортації українських дітей
Україна розслідує ймовірну роль Білорусі в примусовому переміщенні українських дітей з тимчасово захоплених Росією територій. Раніше білоруська опозиція у вигнанні повідомила, що 2150 українських дітей, у тому числі сироти віком від 6 до 15 років, було відправлено до так званих оздоровчих таборів на території Білорусі – «Золоті Піски» в Гомельській області та санаторно-курортного табору «Острошицький Городок» у Мінській області.
Олександр Лукашенко, йшлося у доповіді, «особисто віддав розпорядження про передачу дітей-сиріт до Білорусі та сприяв їхньому приїзду фінансовою та організаційною підтримкою». Офіс генпрокурора порушив кримінальну справу за фактом депортації понад 19 тисяч дітей із окупованих Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської та Харківської областей, зокрема до Білорусі.
В ефірі телеканалу «Київ» заступниця керівника аналітичного відділу Української Гельсінської спілки з прав людини Аксана Філіпішина пояснила, що може чекати на Білорусь та її високопосадовців у разі підтвердження інформації.
– Чи доведені епізоди, де Білорусь брала участь в депортації?
– Білоруські опозиціонери забили на сполох тому, що немає відомостей про те, що ці діти повернулися назад на територію Донецької області. Натомість, після відвідання Білорусі ватажком окупаційної влади Донецька Пушиліна, знову активізувалася тема начебто оздоровлення наших дітей на території Білорусі. Ці факти мають бути розслідувані і Офіс генерального прокурора абсолютно правильно вчинив, порушивши кримінальну справу. Мова йде про 438 статтю «Порушення законів і звичаїв війни», оскільки третя країна, якою є Білорусь, може приймати українських дітей, але обов’язково має ставити до відома Україну і узгоджувати такі дії з українською стороною, чого не було і немає. Тому можна передбачати, що це є порушення насамперед гуманітарного права, а можливо навіть і Римського статуту. Ситуацію треба ретельно досліджувати.
– Чи передала прокуратура цю інформацію якийсь міжнародній інстанції, наприклад в Міжнародний кримінальний суд?
– Прокуратура лише анонсувала порушення кримінальної справи, а розслідування потребує часу, адже це кропітка робота по збору доказів. Не достатньо лише мати інформацію від білоруських правозахисників, що в таких-то трьох таборах начебто є українські діти. Треба встановлювати кількість, місце з якого прибули діти, розшукувати батьків або зрозуміти з яких закладів їх перемістили, якщо це сироти. Тобто доказова база має бути грунтовною в кримінальному процесі.
Міжнародний кримінальний суд оперує чотирма видами злочинів: воєнні злочини, злочини проти людяності, злочин геноциду і злочин агресії. Депортація, як протиправне діяння, за Римським статутом визначається одночасно і як злочин проти людяності, і як воєнний злочин. Мова також йде про систематичне порушення міжнародного гуманітарного права, зокрема чотирьох женевських конвенцій 1949 року. Одна з них про захист цивільного населення під час війни містить положення (стаття 49) про заборону депортації. Таким чином на рівні міжнародного кримінального права та на рівні міжнародного гуманітарного права депортація населення заборонена, а відтак за неї має бути відповідальність.
Думаю, що як тільки Офіс генпрокурора буде мати вагомі аргументи, вони будуть передані до Міжнародного кримінального суду.
– Є шанс, що білоруські високопосадовці також отримають ордер на арешт від МКС, як і російські?
– Стосовно Білорусі питання складніше, тому що спершу має бути визначений статус цієї держави в кривавій війні, яку розв’язав Путін проти України. Білорусь – це та країна, з території якої в Україну зайшли російські війська і, рано чи пізно, цьому буде надана юридична оцінка. Тож ми можемо припустити, що статус Лукашенка, як правопорушника, ймовірно може бути визначений в розумінні міжнародного кримінального права.
Та для того, щоб злочинці опинилися на лаві підсудних, перш за все потрібно перемогти.
Депортація українських дітей з окупованих територій до РФ — це геноцид. Саме так у своїй резолюції члени Парламентської асамблеї Ради Європи 27 квітня 2023 року назвали незаконне переміщення маленьких українців. І це вперше загалом згадується термін «геноцид» відносно дій Росії. У тексті резолюції зазначається, що примусова депортація є ознакою геноциду згідно з міжнародним правом, тож усі випадки мають бути розслідувані, а всі причетні мають нести відповідальність. Але не тільки це важливе у документі: окремою правкою внесли важливу деталь — Парламентська асамблея Ради Європи підтримала визнання Лукашенка причетним до депортації українців.
Попри те, що документи ПАРЄ носять рекомендаційний характер, ухвалення подібної резолюції має велике значення в історії депортації українських дітей, наголошує Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини в коментарі для видання RFI.
— Це політична оцінка ситуації з закликом до партнерів враховувати описані нюанси у своїй роботі і контактах з відповідними державами, представниками держав, які зазначаються в цих документах. Цей документ створює політичне підґрунтя для того, щоб дати юридичну кваліфікацію явищу, яке називається «депортація, примусове вивезення» українських дітей. І те, що Росія називає «порятунком, гуманітарною місією», по факту визначається зовсім іншою кваліфікацією в термінології міжнародного гуманітарного права і в термінології міжнародного права в галузі прав людини, яким оперує безпосередньо Рада Європи. І наслідком цього може і має бути відповідне порушення кримінальних процесів. Їх можуть порушити або Міжнародний кримінальний суд, який вже здійснює розслідування за цим фактом, а також національні правоохоронні органи.
Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:
Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube