Робота під час війни: заробітна плата, робоче місце, гарантії, відповідальність, державна підтримка

З початком війни в Україні життя докорінно змінилось: хтось мав залишити свій дім, хтось залишився його боронити, а хтось усвідомив, що вся Україна і є наш дім, тож треба відповідати на нові виклики сьогодення, щоб цей дім утримувати. Одним з таких викликів є зайнятість цивільного населення в умовах воєнного стану. Зокрема, як діяти найманим працівникам, які у мирний час працювали за трудовим договором, мали соціальні гарантії та регулярний дохід – розглянемо у цьому матеріалі.

Перш за все, як і в інших випадках, вивчаємо текст Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, в якому визначений вичерпний перелік конституційних прав, які обмежуються при введенні воєнного стану в Україні[1].

У цей перелік включено статті 42–44 Конституції України, які гарантують:

– право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, державний захист конкуренції у підприємницькій діяльності;

– право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вільно обрано або на яку вільно дано згоду, гарантії рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на своєчасне одержання винагороди за працю;

– право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Крім того, зазначеним Указом можуть вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а саме військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати певні заходи правового режиму воєнного стану.

Таким чином, в залежності від стану справ в кожному окремому регіоні країни: з урахуванням рівня загрози та потреб військових адміністрацій в особливий період, можуть встановлюватися різні обмеження та заборони, що впливатимуть не тільки на вільний вибір зайнятості, а й на практичну можливість її продовжувати.

Варто пам’ятати, що відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період настав із введенням воєнного стану в Україні і частково охоплюватиме відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Загалом, наймані працівники в особливий період умовно можуть бути віднесені до таких категорій:

• Мобілізовані;
• добровольці територіальної оборони;
• евакуйовані та/або залучені дистанційно;
• залучені до суспільно корисних робіт;
• ті, хто продовжують виконувати трудові обов’язки у штатному режимі;
• тимчасово позбавлені можливості працювати без альтернативної зайнятості.

З урахуванням матеріалу, підготовленого Міністерством економіки України, зокрема Директоратом розвитку ринку праці та умов оплати праці, наводимо зведену інформацію для кожної з категорій.

1. Мобілізовані

Про порядок, черговість, підстави звільнення та відповідальність можна прочитати у матеріалі про мобілізацію до Збройних сил України.

Мобілізованим особам, тобто військовозобов’язаним, які були призвані на військову службу в особливий період, гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку – відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).

Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вони не підлягають звільненню на підставі п. 3 ч.1 ст. 36 КЗпП КЗпП, а лише увільняються від виконання обов’язків, передбачених трудовим договором, що оформлюється відповідним наказом (розпорядженням) роботодавця.

Підставою для збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців є сам факт прийняття працівника на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби (який підтверджується наданими власнику або уповноваженому ним органу відповідними довідками, витягами з наказів тощо) під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

2. Добровольці територіальної оборони

Ми писали про порядок вступу до лав ТрО та про залучення цивільного населення до національного спротиву під час війни в Україні.

На добровольців ТрО, які підписали відповідні контракти, на час підготовки та виконання завдань поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» –  відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про основи національного спротиву».

Їм також гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку – відповідно до ст. 119 КЗпП.

Документами, що підтверджують участь в територіальній обороні, є контракт добровольця територіальної оборони.

3. Евакуйовані та/або залучені дистанційно

Звісно, можливість продовжити працювати віддалено після евакуації або просто дистанційно залежатиме індивідуально від специфіки виконання роботи.

За попередні роки пандемії COVID-19 віддалена робота стала звичною для багатьох українців, про що свідчать відповідні законодавчі зміни[2] – до КЗпП були додані статті 60-1, 60-2, якими відповідно регулюються:

Надомна робота – форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими чи робочими приміщеннями власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. У такому разі укладається трудовий договір про надомну роботу за типовою формою. У разі виникнення загрози збройної агресії надомна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про надомну роботу в письмовій формі.

Дистанційна робота – форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. В такому разі укладається трудовий договір про дистанційну роботу за типовою формою.

У разі виникнення загрози збройної агресії дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі.

Варто врахувати, що в умовах воєнних дій можливі відключення комунікацій, електроенергії та мережі Інтернет.

Якщо трудовий договір про надомну/дистанційну роботу не укладався, і робота здійснюється віддалено на підставі наказу роботодавця, в ньому мають бути передбачені умови про комунікацію між сторонами:

– засоби електронного зв’язку (електронна пошта, номер телефону, мобільний додаток тощо);

– умови звітності працівника про виконану роботу (якщо це необхідно);

– умови повідомлення працівником про виникнення ситуацій, що унеможливлюють належне виконання дистанційної роботи;

– інші умови щодо комунікації та взаємодії сторін.

Крім того, може бути запроваджено гнучкий режим робочого часу, який регулюється ст. 60 КЗпП – форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.

За письмовим погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу, що передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу упродовж робочого дня, на визначений строк або безстроково, під час прийняття на роботу або пізніше.

У разі виникнення загрози збройної агресії гнучкий режим робочого часу може встановлюватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

4. Залучені до суспільно корисних робіт

Правові та організаційні засади залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, що виконуються під час запровадження трудової повинності, а також питання соціального захисту працездатних осіб, що залучаються до їх виконання, регулює відповідний Порядок залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 р. № 753.

Суспільно корисні роботи – це види тимчасової трудової діяльності працездатних осіб в умовах воєнного стану, які провадяться для виконання робіт, що мають оборонний характер, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, що виникли в період воєнного стану, та їх наслідків, задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та системи забезпечення життєдіяльності населення, а також не можуть бути пов’язані з підприємництвом або іншою діяльністю, спрямованою на одержання прибутку, та до яких належать роботи і послуги, що не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки.

Трудова повинність – це короткостроковий трудовий обов’язок на період мобілізації і воєнного часу з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, які виникли в період воєнного стану, та їх наслідків, що не потребує обов’язкової згоди особи, стосовно якої запроваджується такий трудовий обов’язок.

Військове командування разом з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а якщо це неможливо, самостійно приймає рішення про запровадження трудової повинності та залучення працездатних осіб до виконання суспільно корисних робіт, яке доводиться до відома населення через ЗМІ.

У рішенні зазначаються:

• обґрунтування необхідності залучення працездатних осіб до виконання суспільно корисних робіт;
• критерії відбору таких осіб, зокрема, за віком, професією, спеціальністю;
• перелік груп (бригад, загонів) працездатних осіб, що залучаються до виконання суспільно корисних робіт, їх орієнтовна чисельність та порядок взаємодії;
• перелік видів суспільно корисних робіт, до виконання яких залучаються працездатні особи;
• межі території, транспортні маршрути та найменування об’єктів, де планується виконання зазначених робіт;
• місце та час збору працездатних осіб, що залучаються до виконання суспільно корисних робіт, строк їх виконання;
• посадові особи, які відповідають за інформування, оповіщення та збір зазначених осіб;
• підприємства – замовники суспільно корисних робіт, де працюватимуть такі особи;
• інші питання, вирішення яких сприятиме виконанню таких робіт.

До суспільно корисних робіт залучаються працездатні особи (віком від 16 років, які проживають на території України і за станом здоров’я здатні до активної трудової діяльності), у тому числі особи, що не підлягають призову на військову службу, які за віком і станом здоров’я не мають обмежень до роботи в умовах воєнного стану (крім працездатних осіб, що залучені до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і заброньовані за підприємствами на період мобілізації та воєнного часу з метою виконання робіт, що мають оборонний характер), а саме:

• безробітні та інші незайняті особи;
• працівники функціонуючих в умовах воєнного стану підприємств (за погодженням з їх керівниками), що не залучені до виконання мобілізаційних завдань (замовлень) та не зараховані до складу позаштатних (невоєнізованих) формувань цивільного захисту, – у порядку переведення;
• особи, зайняті в особистому селянському господарстві;
• студенти вищих, учні та слухачі професійно-технічних навчальних закладів;
• особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

З кожною із зазначених осіб укладається строковий трудовий договір.

Забороняється залучати до суспільно корисних робіт малолітніх дітей та дітей віком від 14 до 15 років, жінок, які мають дітей віком до трьох років, а також вагітних жінок у разі, коли виконання таких робіт може негативно вплинути на стан їх здоров’я.

Оповіщення, збір і комплектування груп працездатних осіб, що залучаються до виконання суспільно корисних робіт, безпосередньо забезпечується військовим командуванням за сприяння сільських та селищних голів, керівників підприємств (включаючи житлово-експлуатаційні підприємства, навчальні заклади тощо).

Забороняється виконання суспільно корисних робіт:

–  на радіаційно або хімічно забруднених територіях,

– у районах ведення бойових дій, виникнення небезпечних і особливо небезпечних інфекційних хвороб,

– у місцях розташування вибухонебезпечних предметів,

–  на необоронюваній місцевості.

Працівникам функціонуючих в умовах воєнного стану підприємств за виконання суспільно корисних робіт забезпечується оплата відповідно до умов оплати праці, встановлених за професією (посадою), на яку їх зараховано, і розмір такої оплати не може бути нижчим від розміру середньої заробітної плати за основним місцем роботи.

Іншим працездатним особам за виконання суспільно корисних робіт забезпечується оплата відповідно до умов оплати праці, встановлених за професією (посадою), на яку їх зараховано, і розмір такої оплати у разі виконання норми праці не може бути нижчим від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на дату її нарахування.

5. Ті, хто продовжують виконувати трудові обов’язки у штатному режимі

15 березня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначаються особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, на період дії воєнного стану.

Передбачено, що на період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (за виключенням переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії), якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин,  які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

На період дії воєнного стану норми статті 32 КЗпП  про двомісячний строк попередження працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень.

Для працівників, яким встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу не може перевищувати 50 годин на тиждень.

П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

На період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частина перша статті 65, частини третя – п’ята статті 67 та статті 71 – 73 (святкові і неробочі дні) КЗпП.

На час дії воєнного стану дозволяється застосування праці жінок (крім вагітних жінок і жінок, які вигодовують дитину віком до одного року) на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Працівники, які мають дітей (крім випадків визначених статтею 8 Закону), на час дії воєнного стану можуть залучатись до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження за їх згодою.

На час воєнного стану не залучаються без крайньої необхідності до роботи в нічний час: вагітні жінки і жінки, що мають дітей віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.  На час воєнного стану частини перша та друга статті 54 КЗпП не застосовуються.

Працівники, які мають дітей (крім випадків визначених статтею 8 Закону), на час дії воєнного стану можуть залучатись до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження за їх згодою.

На час воєнного стану не залучаються без крайньої необхідності до роботи в нічний час: вагітні жінки і жінки, що мають дітей віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.  На час воєнного стану частини перша та друга статті 54 КЗпП не застосовуються.

Заробітна плата виплачується на умовах визначених трудовим договором.  У разі неможливості виплати заробітної плати через воєнні дії виплата заробітної плати може бути призупинена, до моменту відновлення можливості підприємства здійснювати основну діяльність.

Зазначений  закон діє протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та втрачає чинність з моменту припинення та скасування воєнного стану.

6. Тимчасово позбавлені можливості працювати без альтернативної зайнятості

Під час війни виникає багато причин, через які людина може тимчасово позбавитися роботи, але загалом їх дві:

• працівник не має можливості її виконувати,
• підприємство не функціонує.

В першому випадку, якщо виконання роботи у штатному режимі, дистанційно, надомно або у гнучкому режимі робочого часу неможливе, розповсюдженою практикою є надання працівникам оплачуваних відпусток (щорічних, соціальних), а також відпусток без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку, та відпусток без збереження заробітної плати, що надаються за угодою сторін у порядку, визначеному законодавством (ст. ст. 25, 26 Закону України «Про відпустки»).

У разі надання оплачуваних відпусток заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку (ст. 21 Закону України «Про відпустки»).

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 6 Закону України «Про відпустки»).

До застосовних соціальних відпусток в цей період можуть бути віднесені:

– відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (126-140 календарних днів) – ст. 17 Закону України «Про відпустки»;

– відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – ст. 18 Закону України «Про відпустки»;

– відпустка у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів – при усиновленні двох і більше дітей) – ст. 18-1 Закону України «Про відпустки»;

Відпустка без збереження заробітної плати надається в обов’язковому порядку окремим категоріям осіб – відповідно до положень статті 25 Закону України «Про відпустки».

Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки» надається за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Другий випадок – підприємство об’єктивно не може функціонувати. В залежності від причин виникатимуть різні наслідки та нюанси.

Якщо роботодавець оголошує простій – зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 КЗпП) – час простою оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) згідно з вимогами ст. 113 КЗпП. Але доплата до рівня мінімальної зарплати при простої не здійснюється[3].

Тимчасово діючий закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ухвалений парламентом 15 березня 2022 року, передбачає призупинення дії трудового договору – тимчасове звільнення роботодавця від обов’язку забезпечувати працівника роботою і тимчасове звільнення працівника від обов’язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Дія трудового договору може призупинятися у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість виконання роботи. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію.

Коли працівник втратив зв’язок з роботодавцем (знищення, руйнування приміщення юридичної особи, загибель чи зникнення фізичної особи-підприємця), згідно положень ч.1 ст. 21 КЗпП, роботодавець не має можливості забезпечити працівника необхідними умовами праці, а тому останній не зобов’язаний виконувати свої трудові обов’язки.

У випадку наявності зв’язку з роботодавцем, а також наявності можливостей для цього, трудовий договір може бути розірваний відповідно до ст. 38 КЗпП у строк, про який просить працівник, оскільки ведення бойових дій у відповідній місцевості є поважною причиною для скорочення строку.

Ймовірно, на практиці виникатимуть проблеми із виплатами заробітної плати або інших виплат на час простою.

В такому випадку працівникам варто знати, що законодавством передбачено 5 видів відповідальності: дисциплінарна, матеріальна, адміністративна, фінансова та кримінальна.

Однією з головних умов притягнення до кожного із вищезазначених видів відповідальності є наявність вини особи в діях, що носять протиправний характер.

Якщо у зв’язку з воєнними діями відповідальна посадова особа не має фактичної можливості здійснювати нарахування заробітної плати  у встановлені строки – вона не може бути притягнута до будь-якого з вищезазначених видів відповідальності. Разом з тим, роботодавці повинні вживати усіх можливих заходів щодо забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати (наприклад, шляхом переведення бухгалтерів на дистанційну роботу та забезпечення програмно-технічними засобами для ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності).

Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, Торгово-промислова палата України  підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об’єктивними обставинами для суб’єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов’язанням/обов’язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно з ч.1 ст. 9 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України його положення застосовуються також до врегулювання трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відтак, в умовах воєнного стану ці положення Цивільного кодексу будуть застосовуватися і до зобов’язань за трудовими відносинами.

Проте, звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання внаслідок форс-мажорних обставин (непереборної сили) не звільняє від виконання самого зобов’язання. Тобто після усунення вищезгаданих обставин, особа зобов’язана виконати всі свої зобов’язання перед іншою стороною.

Варто окремо зазначити, що наведені вище норми не застосовні до зобов’язань роботодавця перед працівником, які виникли до 24 лютого 2022 року.

Державна підтримка

1. Правила отримання від держави одноразової допомоги під час війни

Допомога в рамках Програми «єПідтримка» є державною допомогою, яка надається отримувачам допомоги, визначеним пунктом 2  Порядку надання допомоги в рамках Програми «єПідтримка», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2021 р. № 1272, за рахунок коштів державного бюджету.

Допомога в рамках Програми «єПідтримка» є державною допомогою, яка надається отримувачам допомоги, визначеним пунктом 2  Порядку надання допомоги в рамках Програми “єПідтримка” (далі-Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2021 р. № 1272, за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно пункту 2 Порядку допомога надається застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, та фізичним особам – підприємцям, страхувальники яких одночасно відповідають таким ознакам:

• перебувають на обліку як платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в окремих адміністративно-територіальних одиницях за переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням ДСНС*;

* території Чернігівської, Сумської, Харківської, Херсонської, Миколаївської, Запорізької, Донецької, Луганської, Житомирської, Одеської, Волинської, Київської областей та м. Київ.

• подали в установленому законодавством порядку податкову звітність за IV квартал 2021 р. або річну звітність за 2021 рік;
• не є бюджетними установами, фондами загальнообов’язкового державного страхування.

Допомога надається отримувачу допомоги за його бажанням одноразово у розмірі 6500 гривень.

Для отримання допомоги отримувачу допомоги необхідно:

• установити мобільний додаток Порталу Дія (Дія) на електронному носії, критерії якого підтримують його використання, та пройти електронну ідентифікацію та автентифікацію;
• обрати у мобільному додатку Порталу Дія (Дія) послугу «єПідтримка»;
• відкрити поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування допомоги в одному з банків України, з яким Мінцифри укладено відповідний договір інформаційної взаємодії**, та/або перевірити номер поточного рахунка (за стандартом IBAN) отримувача допомоги для виплати допомоги, інформація щодо якого передана банком та який наявний у мобільному додатку Порталу Дія (Дія).

**Для клієнтів Monobank, Альфа-банк, ПриватБанк, А-Банк, Ощадбанк, Укргазбанк, Raiffeisen Bank, Банк Восток, IdeaBank, izibank, ПУМБ.

• подати запит.

Отримувачу допомоги автоматично надходить повідомлення засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія) про результати обробки інформації для отримання допомоги.

2. Програма допомоги «Гроші. Робота. Житло» для громадян, які через бойові дії стали тимчасово внутрішньопереміщеними особами

21 березня 2022 року прем’єр-міністр України Денис Шмигаль повідомив, що на виконання завдання Президента України Уряд запускає комплексну програму підтримки переселенців:

Гроші. Щомісяця кожен переселенець отримуватиме 2000 грн. Сім’ї, в яких є діти, отримають по 3000 грн на кожну дитину.

Робота. Роботодавцям, які приймуть на роботу переселенців, виплатять по 6500 грн за кожну тимчасово внутрішньопереміщену особу. Їх можна буде використовувати для виплати зарплат.

Житло. Родини, які нададуть притулок тимчасово внутрішньопереміщеним особам,  отримають від держави щомісячну допомогу в 450 грн за кожну людину на оплату комунальних послуг.

Реєстрація переселенців у місцевих органах влади вже стартувала, з 30 березня реєстрація буде доступна через додаток «Дія».

3. Програми підтримки щодо тимчасового переміщення підприємств з постраждалих регіонів

Офіс з розвитку підприємництва та експорту та національний проєкт Дія.Бізнес зібрали ініціативи, які допоможуть українському бізнесу евакуюватися з постраждалих регіонів. Українські підприємства, які знаходяться у зоні активних бойових дій, можуть отримати допомогу в переміщенні своїх потужностей до західних областей України. Для цього створені державна та регіональні програми підтримки.

Для усіх підприємств, які подадуть заявку, будуть створені умови для забезпечення безкоштовного переїзду до місця тимчасового переміщення, а також для:

• підбору відповідних площ для розміщення виробництва;
• переміщення та розселення персоналу;
• підбору працівників в місці дислокації після переїзду.

Державна програма:

1. Програма Уряду щодо тимчасового переміщення підприємств з постраждалих під час війни регіонів.

Підприємствам, що планують переміститись до безпечних областей, буде надана допомога у підборі місць для їх виробничих потужностей, перевезенні та розселенні персоналу, пошуку нових працівників. Програма спрямована на збереження виробничого і трудового потенціалу України і орієнтована на усі підприємства, які бажають перемістити виробництво на території заходу України. Для подачі заявки на участь у програмі необхідно заповнити форму за посиланням.

2. #залізний_технопарк

Укрзалізниця пропонує свої виробничі потужності в центральній та західній Україні для релокації виробництв зі сходу країни.

Якщо ви виробник і втратили можливість продовжувати роботу, звертайтесь та скажіть, що вам потрібно для відновлення виробництва, Укрзалізниця підбере для вас виробничий майданчик на базі своїх потужностей.

Контакт: Євген Сергійович +38 050 452 22 15.

Про регіональні програми (у Львівській, Чернівецькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Тернопільській областях) та інші приватні ініціативи можна дізнатися за посиланням.

[1] Указом Президента України №133/2022, затвердженим Верховною Радою України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб (тобто до 25 квітня 2022 року)

[2] Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу» № 1213-IX від 04.02.2021 року

[3] Роз’яснення Міністерства соціальної політики України деяких питань оплати праці на виконання Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»

Матеріал підготовлено за підтримки програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. 

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.