Залишати загальний нагляд та слідство в прокуратурі чи передати ці не властиві їй у демократичній країні функції іншим органам влади обговорювали 2 лютого на круглому столі „Реформування конституційного статусу прокуратури і її роль в системі захисту прав людини”, що був проведений Комітетом Верховної ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Відповідь на ці питання стоїть швидше у площині посилення судового захисту прав людини та основних свобод.

На круглому столі зустрілися фактично супротивники: одні відстоювали реформу, інші казали, що вона не на часі.

Прихильники реформування прокуратури стверджували, що:

–  функції слідства та нагляду не відповідають стандартам Ради Європи, зобов’язанням України перед Радою Європи та позитивній практиці демократичних країн (в жодній з країн Центральної та західної Європи прокуратура не має таких повноважень);

–  за всіма показниками, крім вартості, судовий захист є значно ефективнішим та надійнішим: тільки судовий захист визнається Європейським судом з прав людини як ефективний національний механізм захисту прав.

Проте учасники наголошували, що в сучасній Україні та колапсі через перезагруженість судової системи, змінювати функції прокуратури не можна, оскільки це позбавить громадян надзвичайно ефективного механізму захисту прав людини.

На думку голови Комітету Геннадія Удовенка, реформа судової системи не може бути завершена доки залишаються не вирішеними питання статусу і функцій прокуратури.

Конституційна реформа фактично заморозила реформу прокуратури залишивши їй функцію загального нагляду під виглядом нагляду за дотриманням прав людини та основних свобод.

“ПАРЕ сформулювала умови перебування України в цій поважній міжнародній структурі, зокрема, змінити роль та функції Генеральної прокуратури відповідно до принципів Ради Європи. Наша держава зобов’язалась прийняти відповідно до європейських стандартів, в які, підкреслюю, загальний нагляд не вписується, закони про роль і організацію діяльності  прокуратури”, – зазначив Г. Удовенко.

За його словами, “внісши 8 грудня 2004 року зміни до Конституції України, наша держава засвідчила, що вона не прагне реформувати інститут прокуратури. Фактично реанімуючи функції загального нагляду, приховавши його за функцією нагляду за дотриманням прав людини, ми повертаємось до старої системи радянської прокуратури. Така система не відповідає європейським стандартам і європейській практиці”.

На засіданні висловлювалась думка про те, що виконання функції загального нагляду поширює сферу впливу прокуратури на життя всього суспільства, а, відповідно, посилює її реальне домінування над суспільством.

Наголошувалося також, що в цивілізованих правових державах в якості засобу контролю за чиновницьким апаратом використовується судова скарга громадянина, права якого виявились порушеними. У результаті розгляду таких скарг суд не лише захищає права громадян, але й  виявляє порушення законності в правотворчій і правозастосувальній діяльності органів держави.

Екс-Генеральний прокурор України М.Потебенько підтримав ліквідацію слідства в прокуратурі, проте категорично виступив за збереження загального нагляду в дусі радянських часів. „Слідство СБУ, прокуратури, МВС та податкової необхідно об’єднати. І вже в середині зробити профільний розподіл. І для цього непотрібно додаткових коштів. Необхідно тільки переформувати наявні ресурси”, – зазначив він.

Багато учасників погодилися, що на сьогодні не існує загальної концепції реформування прокуратури, тому в таких умовах неможливо приймати новий закон про прокуратуру, який у другому читанні планується розглянути вже навесні.

Доктор юридичних наук та суддя Конституційного суду України Шаповал зазначив, що проблема в тому, що прокуратуру активно використовують як політичне знаряддя. В жодній демократичній країні не існує політичної відповідальності Генерального прокурора перед парламентом, який може направити його у відставку в будь-який момент шляхом вираження недовіри. Він також наголосив на необхідності посилення судового захисту прав людини, тоді функції прокуратури стануть зайвими.

Г. Удовенко підкреслив, що головна увага держави має бути звернена на завершення реформування судової системи. Адже зволікання з утворенням Адміністративних судів, касаційних судів, судів присяжних, збільшенням суддівського корпусу, з належним організаційним та матеріальним забезпечення судів та суддів породжує так-звану ностальгію за радянськими часами і радянською прокуратурою.

Правозахисник Євген Захаров зазначив, що головним порушником прав людини залишається держава. Тому прокуратура, як агент держави в суді, не може здійснювати ефективний захист порушених прав, оскільки не є незалежною та об’єктивною. Вона ж бо відстоює й державні інтереси. Тому не можна пропагувати та впроваджувати таку шизофренію на рівні державних органів.

Володимир Яворський

РУПОР