Рашизм чи неототалітаризм – як визначити політичний режим Росії? - Українська Гельсінська спілка з прав людини
Повернутись назад

Рашизм чи неототалітаризм – як визначити політичний режим Росії?

Новина

31 серпня в Українському кризовому медіа-центрі відбулась дискусія «Російський неототалітаризм та його наслідки для України», мета якої – оцінка загроз, які несе Україні перетворення Російської Федерації на авторитарну державу і як цьому запобігти. Запис події доступний в онлайн форматі. 

Михайло Савва, доктор політичних наук, професор, член Експертної ради Центру Громадянських Свобод, згадав, що чотири роки тому проаналізував 17 головних ознак політичного режиму сучасної Росії і дійшов висновку, що це саме авторитарний режим. Але багато з того часу змінилося.

«Вже тоді 12 ознак мали тренд в бік неототалітаризму. І сьогодні він таким є. Отож, можемо прогнозувати, що відбуватиметься далі. По-перше, збільшення масштабів політичних репресій в Росії і на окупованих територіях України», – зазначив він.

Стрімке зрушення у неототалітаризм відбулось у березні 2022, коли було схвалено декілька нових законів, які фактично заборонили свободу слову, і встановили відповідальність за так зване поширення фейків щодо війни в Україні і дискредитацію російської армії. На сьогодні розслідуються 86 кримінальних справ. Також ухвалено 3500 адміністративних рішень відносно тих росіян, які кажуть правду.

Савва підкреслив, що з огляду на це, в української правозахисної спільноти виникають нові завдання. Перше з них – підтримка росіян, які намагаються перетворити суд над ними в інформаційний майданчик для поширення правди про війну в Україні. Друга важлива річ – посилення роботи щодо захисту прав українців, які опинилися на території Росії. Це військовополонені і цивільні заручники, про яких мало що знаємо.

«І нарешті трете важливе завдання для нас – Інтерпол. Російським неототалітарним режимом використовується як інструмент переслідування людей за політичними мотивами поза меж Російської Федерації. Ми будемо звертатися до Генеральної асамблеї Інтерполу з тим, щоб цього не відбувалося», – підкреслив спікер.

Власне бачення того, якого терміну заслуговує політичне утворення в Росії, висловив Володимир Огризко, керівник Центру дослідження Росії, міністр закордонних справ України у 2007 – 2009 роках. Нещодавно він написав статтю «Дещо про рашизм», в якій  цю позицію обґрунтував.

«Є державна ідеологія. Її квінтесенція – концепція так званого Руського миру, яка передбачає відокремленість російської цивілізації від навколишнього світу і тезу про єдиний руський народ. Інші риси – це мілітаризація свідомості росіян, формування культу вождя, опір влади на силовий блок, створення атмосфери страху та підозрілості, а також запровадження державної пропаганди. Якщо студент порівняє ці ознаки з рисами фашизму, озвученими Умберто Еко, він зрозуміє, що мова йде саме про фашизм, але з російською специфікою», – пояснив Володимир Огризко.

На його переконання, Росія приречена, тому що недемократична, колоніальна і агресивно імперіалістична. В той же час в ній немає сьогодні тих сил, які можуть піднятися на спротив. І в цьому різниця меж російською рабською ментальністю і ментальністю українською, коли за порушення твоїх прав піднімаються усі.

«Нещодавно соціологи запитали у росіян, чи потрібні їм західні цінності? Майже 60 % сказали, що непотрібні. Мовляв, вони їм тільки загрожують. І тільки 2 % опитаних заявили, що підтримують західні цінності. Що можуть зробити ці 2 %? – запитав спікер. – В російському суспільстві це можливо зародити десь через покоління, якщо до цього часу Росія залишиться такою, якою вона є сьогодні».

Також колишній міністр закордонних справ запевнив, що ні ООН, ні ОБСЄ не є тими структурами, заради чого вони створювалися.

«Вони абсолютно імпотентні, і не здатні вирішувати жодного безпекового питання, – заявив він. – Такі собі ерзаци гуманітарних організацій, які можуть запропонувати тільки пакети з продовольством, і не більше. Тому я думаю, що після закінчення війни ми з нашими західними партнерами обов’язково будемо створювати нову систему безпеки, яка включатиме лише ті країни, які підтримують певні принципи».

Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини, присвятив свій виступ відсутності в Росії верховенства права та її наслідкам.

«Сучасна Росія живе за принципом верховенства закону, що порівнює її з фашистською Німеччиною. Міжнародних правил, норм та зобов’язань на своїй території вона не визнає. Спочатку були так звані зони сірого права у Придністров’ї, потім у Чечні, де знищено 200 тисяч цивільного населення. Світ від того всього не здригнувся. Далі події у Грузії, захоплення Криму, територій Донбасу. Ніякий міжнародний моніторинг там не працює», – зазначив спікер.

За його словами, з часом уся Росія перетворилася на суцільну сіру зону права, де порушуються і не дотримуються стандарти основних свобод і фундаментальних прав, а тепер більше нагадує концтабір, в якому диктує жорсткі правила.

«Однією з рис цього тоталітарного утворення є постійне насаджування образу ворога і спрямовування на нього всієї ненависті та агресії. Інакше вона буде накопичуватись і повертатись в середину. Для цього вони сформували образ українського бандерівця, нациста, русофоба, що загрожує росіянам. Спочатку ми сміялися з цього, але згодом сформувалося середовище, на яке змогло спиратися керівництво Росії, приймаючи рішення відносно України», – визнав Олександр Павліченко.

Він вважає, що потрібні нові міжнародні механізми запобігання таким війнам. Організація Об’єднаних націй цю функцію виконати не може, більше нагадуючи холостий патрон. Наприкінці дискусії Михайло Савва зачитав коротке звернення Іллі Пономарьова, колишнього депутата Держдуми РФ та засновника інформаційного каналу «Ранок Лютого».

«Для України важливо, щоб імперія не змінила вчергове свою історичну форму, а саме розпалася. Імперія повинна бути демонтована і демілітаризована, втративши здатність проводити масштабну агресію. Україні треба вже зараз підтримувати тих росіян, хто буде це здійснювати», – наголосив російський опозиціонер.

Матеріал підготовлено Українським кризовим медіа-центром, оригінал ТУТ.

Участь УГСПЛ у заході здійснюється  за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка впроваджується УГСПЛ.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.