Питання та “червоні лінії” для Президента України Володимира Зеленського

1 жовтня 2019 року Президент України Володимир Зеленський зробив заяву, яка містить декілька тез про зміст обговорень та домовленостей, досягнутих під час засідання Тристоронньої контактної групи у Мінську 1 жовтня 2019 року:

1) обговорювалося питання щодо наступного етапу звільнення осіб, незаконно позбавлених волі Російською Федерацією та підконтрольними їй окупаційними адміністраціями;

2) досягнені домовленості щодо початку розведення військ у районі населених пунктів Петрівське та Золоте. Президент України висловив особисту гарантію місцевому населенню, що вони будуть захищені, та відведення військових жодним чином не вплине на їх безпеку;

3) Україна погодила так звану «формулу Штайнмаєра», і Президент також наголосив, що місцеві вибори на Донбасі можуть відбутися тільки за українським законодавством і лише після відведення військ та за умови відновлення Україною контролю над державним кордоном.

Президент наголосив, що «формула Штайнмаєра» – це механізм, згідно з яким тимчасовий закон про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей – так званий закон про особливий статус Донбасу, почне діяти на постійній основі за умови, що місцеві вибори будуть проведені згідно з Конституцією України та українським законодавством, а також після публікації звіту ОБСЄ, що вибори відбулися за стандартами ОБСЄ та міжнародними стандартами демократичних виборів. І ще дуже важливий момент – закон про особливий статус Донбасу діє до 31 грудня 2019 року. Буде новий закон, який розроблятиме парламент у тісній співпраці та публічному обговоренні з суспільством^[1].

За словами Глави держави, у новому законі не буде перейдено жодної «червоної лінії». «Саме тому немає й не буде ніколи ніякої капітуляції», – зауважив Президент;

4) щодо термінів виведення російських військ з окупованих територій Донбасу та запобіжників для проведення виборів до такого виведення, Володимир Зеленський відповів, що це буде обговорено під час саміту в Нормандському форматі. Крім того, «це буде прописано. У виборах (у законодавстві про вибори – Ред.) це зробити неможливо, бо вибори мають проходити згідно з нашим законодавством. Ми це обговорюватимемо. Якщо там хтось знаходитиметься, то виборів не буде. Ви ж розумієте це. Ми підготуємо запобіжники. Ми ніколи з вами не підемо на те, щоб проводити вибори, якщо там є військові», – наголосив Володимир Зеленський.

У зв’язку з широким суспільним резонансом та важливістю цього питання для кожного громадянина країни, миру та безпеки, УГСПЛ вважає необхідним висловити свою позицію щодо озвучених Президентом України позицій.

На нашу думку, досягнуті домовленості не враховують поточну ситуацію в Україні, яка, власне і визначає «червоні лінії», за які Україна не може вийти без втрати державного суверенітету, ризиків порушень прав людини та шкоди інтересам жертв збройного конфлікту. Суспільство не почуло, яку позицію (умови, запобіжники) формату домовленостей представить Україна на анонсованій Президентом України майбутній зустрічі в Нормандському форматі.

При визначенні позиції України для майбутніх перемовин (в будь-яких ефективних форматах) важливо, на думку УГСПЛ, враховувати наступне:

1) слід чітко артикулювати ситуацію, в якій перебуває Україна: Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює окупацію частини її території;^[2]

2) слід чітко визначити послідовність дій: що є первинним, а що є наступним кроком, чи це звільнення незаконно утримуваних осіб, чи виведення усіх військ, відновлення контролю над державним кордоном України чи проведення місцевих виборів, тощо?

3) мають бути передбачені (з контролем реалізації) зобов’язання держави-агресора вивести всі війська, маючи на увазі не тільки регулярні формування та підрозділи, підпорядковані Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, а й їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також працівників окупаційної адміністрації Російської Федерації (далі – РФ). До процесу виведення військ має відноситися також вилучення важкого озброєння та боєприпасів до нього, переданих протягом 2014-2019 рр. структурам т.зв. ДНР/ЛНР;

4) домовленості про звільнення територій мають передбачати чіткий перелік таких територій та їх територіальні межі. Від цього напряму залежить питання відновлення повного контролю України над державним кордоном;

5)  необхідно забезпечити й інші запобіжники, дотримання яких дозволить уникнути неприємних “сюрпризів” та наслідків грубих порушень прав людини та міжнародного гуманітарного права, до яких можуть призвести ті чи інші формули перемир’я. Такими запобіжниками є ратифікація Римського Статуту, запровадження реальних процесів інституційних реформ правоохоронних органів в контексті розслідування злочинів, вчинених внаслідок збройного конфлікту, інституційні реформи сектору безпеки, створення  відповідного фахового та незалежного підрозділу в ГПУ для координації розслідування злочинів, вчинених внаслідок конфлікту;

6) слід розуміти і озвучувати суспільству позицію про те, чи буде Україна продовжувати ведення міждержавних справ в ЄСПЛ та інших міжнародних юрисдикційних органах проти Росії через порушення нею норм міжнародного права;

7) будь-які домовленості, в яких будуть визначені зобов’язання України, мають пройти процедуру легітимації.  Зважаючи на професійну дискусію, яка точилась навколо питання статусу Мінських домовленостей, доцільно продумати процедуру участі Верховної Ради України у наданні згоди на взяття відповідних зобов’язань від імені держави Україна. Такий крок, разом з інклюзивним інформаційним супроводом, буде сприяти національному діалогу та суспільній злагоді щодо подолання наслідків збройного конфлікту. Також слід враховувати, що закони на реалізацію “домовленостей” будуть ухвалюватись Верховною Радою України. Тому й суспільний і політичний консенсус має досягатись “на березі” – до підписання домовленостей в міжнародному форматі;[1] [2]

8) оскільки поки що не зрозуміло, як саме будуть представлені інтереси та законні вимоги України під час голосування на місцевих виборах в ОРДЛО, Україні слід наголосити міжнародним партнерам, що цей процес може зайняти 1,5-2 роки для підготовки логістики, персоналу, визначення юрисдикції сторін (Україна, Німеччина, Франція), умов безпеки та об’єктивного інформування населення тимчасово окупованих територій про місцеві вибори, доступу до ОРДЛО спостерігачів та членів виборчих комісій тощо. З цією метою має бути розроблений Робочий план підготовки, затверджений урядом України та схвалений міжнародними партнерами;

9) безпідставно, на нашу думку, ОБСЄ надається монопольна роль єдиного спостерігача на місцевих виборах. Слід вимагати паритетної участі ПАРЄ та ООН, або їх афілійованих структур, висновки яких, разом з висновками ОБСЄ, будуть враховуватись в сукупності;

10) після виведення всіх військ (і всіх агентів РФ) до проведення виборів має бути проведено розмінування та інші заходи знешкодження територій та об’єктів;

11) до проведення місцевих виборів має бути забезпечено документування українських громадян, в тому числі осіб, які в період окупації досягли повноліття, але внаслідок визначених українським законодавством перешкод не змогли отримати паспорт громадянина України; має бути забезпечено реальний та безпечний доступ до участі у виборах всіх ВПО з цих територій;

12) так само до проведення місцевих виборів мають бути розпочаті ефективні розслідування[3] [4]  (на основі законів, узгоджених з міжнародним гуманітарним правом), винесені вироки по найтяжчих злочинах, вчинених внаслідок збройного конфлікту, вирішені питання індивідуалізованого звільнення частини комбатантів від кримінальної відповідальності/амністії (відповідно до міжнародного гуманітарного права), проведені люстраційні процедури «очищення» органів влади щодо осіб, які є громадянами України та співпрацювали з окупаційною адміністрацією РФ;

13) процес досягнення домовленостей, так само, як їх реалізації має бути публічним та прозорим. Зміст документу, який встановлює умови та формат домовленостей, закритий процес перемовин та відсутність інформації про осіб та експертів залучених до такого процесу вочевидь не забезпечують достатню публічність процесу та його зрозумілість для суспільства. Суспільство не почуло, чи розуміє Президент України всі ризики, з якими Україна погоджується при тому чи іншому форматі перемир’я, чи залучаються провідні фахівці до таких перемовин. А це в свою чергу породжує соціальну напругу та не сприяє суспільному консенсусу та діалогу щодо відновлення контролю над частиною окупованих територій;

14) якщо припустити, що в цих перемовинах та форматах досягнення миру інтереси України захищені, а Президент України свідомо йде на репутаційні та політичні ризики заради країни та добробуту й безпеки її населення, то очевидно суспільство, ЗМІ, влада не достатньо готові до процесу відновлення контролю над територіями ані психологічно, ані фактично та процедурно. Україна не має  ані національної моделі правосуддя перехідного періоду, ані зрозумілого покрокового плану: що відбуватиметься в різних сферах життя, як буде відновлюватись  робота державних органів влади, як гарантуватиметься безпека цивільного населення та ін. на наступний день після відновлення контролю.

Українська Гельсінська спілка з прав людини  вітає шлях до миру для країни та населення, й всіляко готова підтримувати владу та суспільство в цьому однозначно складному шляху. Проте цей шлях має базуватись на принципах правосуддя перехідного періоду, та дотримувати інтересів національної безпеки й норм міжнародного гуманітарного права та міжнародного права у сфері прав людини.