“Признаю, ошибался”. Як живуть в окупації ті, хто у 2014 році обрав ДНР/ЛНР і ті, хто такого вибору не робив

Розповсюджений міф – на Донбасі воюють за території, а не за людей, адже прихильників України там не залишилося. В УГСПЛ переконані у зворотньому, адже щодня з новин чи з прямих листів на електронну скриньку ми дізнаємося про те, що дає нам усвідомлення: по той бік лінії розмежування є люди, за яких варто боротися.

«Здравствуйте, уважаемые правозащитники! Обращаясь к Вам, я подвергаю свою жизнь опасности. Ведь любая власть не любит, когда о ней говорят, не украшая действительность, обнажая суровую правду жизни. А ещё просто надоело терпеть и бояться, и видеть слезы матери, и смотреть как унижают нас – простых людей, ведь я помню, как мы жили и как по-человечески к нам относились».

Так починається лист людини, яка тепер проживає на непідконтрольній Україні території. Острах за життя і здоров’я не дозволяє нам оприлюднити її/його ім’я. 

«За адекватной и реальной помощью просто некуда обращаться…. Вот Вам и молодая республика на местах…, и совсем даже не народная, вернее не про народ, потому что о нас, о простых людях, никто и никогда не думает. Людей на местах уже просто делят на достойных и не очень, на классы, сорта и не людей».

Цей лист – не перший і не останній, що отримує УГСПЛ, – доводить: за українців на Донбасі варто боротися і їх там таких – тисячі.

За даними Держстату України, на 1 січня 2014 р. у Донецькій і Луганській областях проживало більше 6,5 млн людей. І вже на початку того ж року 60% окупувала Російська Федерація – за лінією розмежування залишилися 3,9 млн українців. З 2014 року з тимчасово окупованої території почали роз’їжджатися люди. І тепер, за припущенням віце-прем’єр-міністра — міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексія Резнікова, в ОРДЛО проживають близько 1,6 млн людей.

Реальність на Донбасі стала іншою, люди опинилися в заручниках місцевої незаконної влади та російської пропагандиської політики. Тепер життя в окупації наповнене іншими буднями: в тилу бойовиків, з комендантською годиною, поблизу кафе «Сєпар» і пам’ятникам «Гіві» та «Моторолі», без повноцінного зв’язку з навколишнім світом (включно з телефонним, продуктовим, продовольчим) і з рідними на відстані, яких роками не бачать.

Усі подробиці існування в сучасному Донецьку описали в програмі Радіо Свобода «Донбас. Реалії».

«Уровня жизни довоенного Донецка, того самого – 12-13 года, больше всего не хватает».

Один з мешканців Донецька навіть не приховує, що життя у колись процвітаючому місті погіршилося, як і сам Донецьк, що переживає занепад. Та навіть цим, досить лаконічним висловлюванням чоловік ризикує. Адже тих, хто невдоволений новою політикою незаконних збройних формувань і висловлює своє найменше занепокоєння намагаються на довго усунути від суспільства. Це доводять історії Марини Юрчак, Юрія Шаповалова, Сергія Грузінова, Максима Тимофєєва, Богдана Максименка та інших українців, яких незаконно утримують в неволі на тимчасово окупованій території Донбасу (за даними Уповноваженого ВРУ з прав людини, на території ОРДЛО незаконно утримують щонайменше 235 українців). Прочитати їх можна у facebook, ввівши у пошуковий рядок хештег #MustBeLiberated. 

З особливою уважністю в ОРДЛО ставляться до молоді. Змалечку у дитячих таборах по той бік лінії розмежування замість веселих стартів вчать збирати автомат. За майже 7 років збройного конфлікту у таких умовах дорослими стали тисячі дітей. Тут вже йдеться про історію з Луганщини, хоч від життя дітей в окупованій Донеччині вона ніяк не різниться. Зараз 18-річний Кирило живе у Києві. А до цього зростав у місті, просоченому війною, і щодня мріяв про настання довгоочікуваного повноліття аби вирватися з ізоляції.

«Луганськ – це, по суті, місто втрачених можливостей».

Так охарактеризовує хлопець рідний його Луганськ вже на підконтрольній Україні території. Кирило з іншими дітьми одразу почав вивчати історію Російської Імперії і Радянського Союзу без подій, які відбувалися в Україні. Він не знав про Голодомор, про УПА і не відрізняв УРСР від інших республік совєцких. Серед обов’язкового – військова підготовка і багато інших мілітариських заходів. 

Та цьогоріч Кирило вирвався з окупації і тепер його мрія виглядає інакше:

«Я дуже хочу, щоб і уряд України, і жителі України, які зараз перебувають на підконтрольних Україні територіях, і громадські українські організації, і міжнародні організації розуміли, що там зараз відбувається і що тим людям дуже сильно потрібна допомога. Те, що ці люди можуть себе реалізувати і у них є потенціал, у них просто там немає ніякої можливості цей потенціал реалізувати. А людям, які залишилися на непідконтрольних територіях, можу порадити прагнути до чогось більшого ніж те, що у них є зараз».

Повертаючись до історії, з якої ми починали, вважаємо за необхідне зацитувати щемливе і відверте закінчення листа:

«Вы не подумайте, я был не против республики. Я голосовал за нее в мае 2014 года, но не более, а она вот как с нами. Признаю, ошибался. После всего пережитого нас просто бросили…, бросили выживать, создав для этого все условия».

УГСПЛ і надалі продовжуватиме свою діяльність з захисту прав людини та підтримуватиме ідею запровадження в Україні перехідного правосуддя – сукупності норм, принципів, правил, які допоможуть Україні подолати наслідки збройного конфлікту і не лише деокупівати території, а й реінтегрувати людей.

Матеріал підготовлений в рамках Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії».

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine