Приватні медичні центри для наркозалежних: ризик незаконного доступу до конфіденційної інформації пацієнтів

В мережі розміщені десятки (якщо не сотні) оголошень приватних медичних центрів, які надають допомогу наркозалежним. Кожен з таких центрів зазначає про те, що пацієнту гарантується конфіденційність. Проте чи дійсно медичні центри спроможні забезпечити схоронність отриманої від наркозалежної особи інформації? Які ризики існують та хто потенційно може порушити права пацієнтів приватних медичних центрів?

Обов’язок приватних медичних центрів забезпечити конфіденційність отриманої інформації

 Лікування залежності від наркотичних засобів або психотропних речовин здійснюється в лікувальному закладі незалежно від форми власності за наявності ліцензії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я на такий вид діяльності. Нагляд за лікуванням такої особи покладається на установи, визначені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Це передбачено Законом України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними».

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 285, передбачають, що ліцензіат (в цьому випадку – медичний центр) зобов’язаний зберігати лікарську таємницю.

В свою чергу лікарська таємниця передбачає, що медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків (ст. 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»).

Отже, медичний центр, який надає допомогу наркозалежним, має зберігати в таємниці інформацію про пацієнтів, що охоплює не лише медичну інформацію, а і іншу інформацію, яка стала відома в результаті надання медичної допомоги. В такій ситуації в таємниці мають зберігатися наявність наркозалежності у  особи, факт звернення до медичного центру, порядок отримання медичної допомоги та всі інші обставини.

Для забезпечення конфіденційності, медичний центр має створити належні умови для зберігання інформації, не допускати випадки незаконного отримання доступу до інформації сторонніми особами, проводити навчання серед лікарів та медичного персоналу щодо недопущення розголошення інформації стороннім особам. Відповідно клієнт медичного центру має право знати, які заходи використовує обраний ним медичний центр для зберігання такої інформації в таємниці.

Ризики незаконного отримання доступу до інформації, яка становить лікарську таємницю

На жаль, медичні центри не завжди здатні зберегти лікарську таємницю. Яскравим прикладом цього є ситуація, яка склалася в «Київському міському центрі лікування залежності». Цей центр має ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики та ліцензію на провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Заклад надає послуги людям, що живуть з наркозалежністю. Більш того, саме зазначений центр першим в Україні був включений в перелік закладів, що впроваджують замісну підтримуючу терапію.

21.04.2021 року представники СВ Фастівського РУП ГУ НП в Київській області провели в зазначеному центрі обшук, в результаті якої були вилучені історії хвороб та амбулаторні картки всіх пацієнтів медичного центру без достатніх на те підстав.

Вилучені історії хвороб та амбулаторні картки містять інформацію про пацієнтів. Відповідно, зазначена інформація охороняється лікарською таємницею. Розголошення конфіденційної інформації можливе за згодою особи, якої стосується зазначена інформація. Проте пацієнти Центру згоди на розголошення конфіденційної інформації не надавали.

Отже, відбувалася ситуація, коли представники СВ Фастівського РУП ГУ НП в Київській області безпідставно отримали доступ до інформації про певну кількість осіб, які живуть з наркозалежністю, до їх персональних даних, медичної інформації.

Небезпідставними вбачаються побоювання, що така інформація може бути використана проти зазначених осіб. Маючи інформацію про наявну залежність, інформацію про місце проживання, рід занять, інші особливості, працівникам поліції зможуть ідентифікувати осіб. Більш того, перебування медичних документів у працівників поліції може призвести до подальшого незаконного поширення інформації. Все це може призвести до порушення прав пацієнта медичного центру за відсутності винуватості самого центру.

Для того, щоб захистити права своїх пацієнтів, керівництво медичного центру має право звернутися до суду для визнання протиправним вилучення медичних карток і, відповідно, негайного їх повернення медичному центру. Так само кожен з пацієнтів має право самостійно звернутися до слідчого судді зі скаргою на протиправні дії слідчих органів, посилаючись на безпідставність вилучення зазначених медичних карток і неможливість продовження відповідного лікування.

Таким чином, звертаючись до медичного центру особа, яка живе з наркозалежністю, розраховує на те, що вся інформація про неї буде знаходитися в безпеці. Проте часом розголошення медичної інформації відбувається без провини медичних закладів, а через незаконні дії правоохоронних органів. Отже, це може призвести до виникнення побоювань у наркозалежних і небажання звертатися до медичних центрів за допомогою. Тож для захисту прав зазначених осіб, в тому числі при отриманні медичної допомоги, потрібно звернути увагу правоохоронних органів на обов’язковому дотриманні гарантій, передбачених лікарською таємницею і недопущені розголошення конфіденційної інформації пацієнтів. 

Автор: Ольга Семенюк, юристка та правозахисниця.