Публікація

Приватне замовлення «БЕРКУТУ» (Про події 17 жовтня навколо Інституту «Республіка»)

17 жовтня, близько 17-ї години, загони «Беркуту», чисельністю кілька десятків бійців, штурмували приміщення за адресою вул. Горького 12-б. Всередині цього приміщення знаходилося п’ятеро людей, які не збиралися чинити жодного опору міліції. Попри все, «Беркутові» потрібно було цілих 40 хвилин, аби зайти всередину приміщення і заарештувати всіх, хто там знаходився, в тому числі й тих, хто не мав жодного відношення до акції протесту, яку проводили ці люди. Затримали й тих, хто просто мав нещастя затриматись того дня на роботі і просто працював за комп’ютерами. Затримали брутально, із застосуванням рідного російського мату. Затримали й сімох журналістів.

Свою перемогу оснащені спецзасобами «беркутівці» над неозброєними і нічим не захищеними громадянами України закріпили викраденням з машини Захара Поповича звукопідсилювальної апаратури, відеокамери, і, навіть, рюкзака.
Затримали усіх, хто знаходився біля цього приміщення. Всіх громадян України, які просто стояли на вулиці.
Результат – жодних звинувачень затриманим 27-м громадянам пред’явлено не було. Всіх їх максимум за дві години відпустили. За моєю інформацією, міліціонери відмовились писати рапорти про порушення цими громадянами якихось не те що кримінальних, але й адміністративних правових норм. «Нас хочуть зробити крайніми, примушуючи писати рапорти», – сказав мені у приватній розмові «беркутівець». Ще він сказав, що вони виконали наказ начальства штурмувати приміщення на Горького. Але бажання штурмувати ніхто не мав.

Отже, громадяни України, які знаходились в коридорі на Горького 12-б або просто стояли на вулиці, не є злочинцями. Тоді хто ж є злочинцем, якщо затримані невинні громадяни отримали маральні та матеріальні (викрадення речей) втрати?
Щоб у цьому розібратись, почнемо з початку.
З Інтернет – повідомлень:

РЕЙДЕРСЬКЕ ЗАХОПЛЕННЯ ПРИМІЩЕННЯ ПРАВОЗАХИСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

У ніч з 14 на 15 жовтня кілька десятків представників приватної охоронної фірми (її назва нам досі невідома) виламали двері та увірвалися до приміщення за адресою вул. Горького 12-б, яке з 1997 року займала правозахисна організація Інститут «Республіка». Разом з ними до приміщення увійшли помічники народного депутата Грицака (Партія Регіонів, лобіст скандально відомого підприємства ЄДАПС та лауреат антипремії «Будяк року – 2007», врученої йому українськими правозахисними організаціями за систематичні порушення прав людини) та державні виконавці, які всупереч закону не попередили про свій візит. Близько двадцяти офіцерів міліції спостерігали за тим, що відбувається і не втручалися у хід подій. Кілька чергових – представників «Республіки» – не чинили (та й не могли чинити) опору рейдерам. «Республіка» оскаржуватиме незаконні дії виконавців та Грицака.

Це вже п’ята спроба рейдерського захоплення «Республіки», яку здійснив Грицак. Попередні чотири не увінчалися успіхом, бо на захист «Республіки» ставали представники різних громадських організацій – від УНСО до анархістів, від Української Гельсінської спілки з прав людини до ініціативи «Збережи старий Київ», від Спілки української молоді та Українського спротиву до Нових лівих і «Пори», які мали можливість збиратися в приміщенні «Республіки». Цього разу рейдери взяли віроломством і силою.
Нагадаємо, що це приміщення було у 2000-01 роках штабом акції «Україна без Кучми», а сьогодні стало своєрідним осередком українського громадянського суспільства. Минулого року Київська міська рада всупереч Закону України «Про оренду державного і комунального майна» передала це приміщення депутату Грицаку. Це рішення «Республіка» оспорює в суді, але не очікуючи завершення судових розглядів, Грицак і «мотивовані» ним представники силових структур намагалися протягом 2008 року захопити приміщення. Очевидно, якщо плани Грицака здійсняться, то замість будинку за адресою Горького 12-б незабаром виросте нова висотка.

Рейдерське захоплення «Республіки» знаходиться в одному ряду із захопленням книгарень, майстерень, ательє художників, лікарень, які розпочалися з приходом до київської мерії Черновецького.
У намаганнях здійснити «зачистку» центра Києва від некомерційних структур підтримку меру надають зацікавлені особи з Партії Регіонів.

Після цієї новини представники згаданих громадських організацій запропонували скористатися статтею 39 Конституції України і провести акцію протесту проти рейдерського захоплення приміщення правозахисної організації. Про акцію було повідомлено Київську міську державну адміністрацію.

Приблизно о 16-00 17 – го жовтня ми прийшли на Горького 12-б. Охоронці з недержавної охоронної фірми, яку найняла адміністрація, не чинили нам жодних перешкод. У телефонній розмові з керівником фірми ми домовились, що проводимо свою акцію із заходом до коридору приміщення на Горького. Він нічого не мав проти. Частина людей туди зайшла, частина знаходилась на вулиці.

Очевидно, ми мали право туди зайти, бо приміщення знаходиться у власності київської громади, до якої й ми належимо. Окрім того, у цьому приміщенні знаходяться інші громадські організації, зокрема й громадська приймальня депутата Грицака, до яких має право зайти будь-хто. Свого часу до «Республіки» заходили і вдень, і вночі.

Згодом, у приватній розмові, один з міліцейських начальників погодився, що ми мали право зайти до коридору громадського приміщення. Але додав – краще б ви туди не заходили, бо це дало привід до подальших дій міліції. Я не можу погодитись із такою логікою. Бо якщо громадяни України, свідомі того, що мають законне право щось зробити, будуть міркувати, робити це, чи ні з огляду на те, як можуть зреагувати на це чиновники, то таку країну важко буде назвати демократичною.

Акція тривала майже годину без будь-яких конфліктів, аж раптом ми побачили, що до будинку біжать невідомі озброєні люди. Більшість учасників акції залишилась на вулиці і були затримані міліцією просто за те, що вони там знаходились. П’ятеро з нас разом з охоронцем знаходились в коридорі і зачинили двері перед невідомими нападниками.

Згодом виявилося, що це був «Беркут». На телефонний номер 02 поступив дзвоник про захоплення приміщення і заступник начальника київської міліції Оніщенко дав команду зняти «Беркут» з охорони судів і особисто повів його на штурм Горького 12-б. За словами свідків там було 4 машини спецназівців. Для порівняння спробуйте подзвонити 02 і зафіксуйте час, за який до вас з’являться правоохоронці і, якщо з’являться, то у якій кількості. Очевидно, застосувати «Беркут» попросив генерал-лейтенант міліції у відставці, депутат – регіонал Грицак. Звернень від власника про захоплення його приміщення не було.

Один високий міліцейський начальник спитав мене: «А що мала б робити міліція у такому випадку?». Я, як член громадської ради МВС з питань прав людини, дозволив собі дати йому пораду. Думаю, спочатку міліція мусила б спрямувати на місце події свого представника і той би з легкістю виявив, що ніякого захоплення приміщення не відбувається. Відбувається законне мирне зібрання. Проте навіть після прибуття міліції ніхто й не спробував вияснити, що ж, власне, роблять громадяни на вулиці Горького. Я опинився всередині приміщення і по телефону просив знайомих на дворі дати слухавку Оніщенку, аби пояснити ситуацію. Оніщенко відмовився говорити. Жодного звернення від міліції з проханням чи вимогою звільнити приміщення ми не почули.
Тоді я подзвонив заступникові міністра МВС Олександру Савченку і пояснив ситуацію йому. Той пообіцяв розібратися і прийняти адекватне рішення. Після цього я знову подзвонив «на вулицю» і попросив передати Оніщенкові, що в ситуації розбирається Савченко. Мені відповіли, що на це Оніщенко сказав: «Мені Савченко по …». І одразу ж дав команду на штурм. «Беркут» заліз через дах.

Правда, поки я знаходився всередині, був ще один дзвінок. Сказали, що буде штурм, і все це узгоджено з міністром Луценком. Мені важко в це повірити. Адже Луценко у важкі часи сам отримав притулок у «Республіці». Але все ж варто, щоб Юрій підтвердив або спростував цю інформацію.

Після затримання у журналістів (наприклад, у Ігоря Луценка) вилучили відеокасети (незаконно, бо таке вилучення може бути лише тоді, коли проводяться слідчі дії). У всіх затриманих перевірили мобільні телефони на предмет того, чи є там відео чи фотокадри штурму. Якщо дії міліції були законні, чому вона так ретельно, свідомо порушуючи права журналістів, «зачищала» всі матеріальні свідчення подій?

І насамкінець. До прокуратури учасники подій подали заяви про порушення з боку міліції статей 340 (незаконне перешкоджання проведенню мітингів і демонтрацій), 170 (перешкоджання законній діяльності об’єднань громадян), 171 (перешкоджання професійній діяльності журналістів), 364 (зловживання владою), 365 (перевищення влади або службових повноважень) Кримінального кодексу України.

Наступним нашим кроком буде пікетування передвиборчого з’їзду регіоналів під умовною назвою «Грицак і Калашников – обличчя Партії Регіонів?».

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування