Публікація

Промова пана Амбеї Лігабо, спеціального доповідача ООН з питань захисту та поширення права на свободу думки та її вираження, по завершенню його візиту до України

Користуючись нагодою, мені хотілось би висловити свою подяку уряду України за запрошення до цієї країни на посаді Спеціального Доповідача ООН з питань захисту та поширення права на свободу думки та її вираження. Також хотілося б подякувати усім особам, як національного так і міжнародного рівня, організаціям, представникам ЗМІ, журналістам, профспілкам і людям, з якими я зустрічався і всебічно обмінювався думками та інформацією. Висловлюю свою особливу шану тим журналістам, які стали жертвами насильства, за їх мужність, з якими я мав честь зустрітися вчора.

Після розвалу Радянського Союзу в 1991 році, серед самих значних подій для України, з одного боку стала її боротьба за економічний і соціальний розвиток, і серйозні кроки в напрямку зміцнення демократії, з іншого. Попри політичну нестабільність, країна повільно, але неухильно прогресує на шляху до становлення демократичної системи, заснованої на верховенстві права, свободі вираження та порядку у владі. Ще у 2004 році було загальновизнано, що, загалом, ситуація з використанням права на свободу думки та її вираження поліпшилася.

Проте, нинішня політична ситуація в Україні, для якої характерна сильна поляризація думок, дискримінація проживаючих в країні іноземців та мігрантів, використання лексики ненависті, не сприяє створенню сприятливої обстановки для повного використанняя права на свободу думки та її висловлювання.

Така ситуація невизначеності, поруч із безкомпромісною боротьбою політичних партій за владу, викликала незадоволення пересічних громадян, і якщо її не врегулювати належним чином, можна врешті-решт, підірвати демократичні досягнення, що були здобуті, а особливо, ті, що стосуються свободи думки та її висловлювання.

Захист расової і етнічної ненависті, лексика ненависті, що підігрівається побиттями, фізичними нападами і вбивствами іноземців та інших іммігрантів, вимагає невідкладних і скоординованих дій різних урядових органів України. Потенційна шкода, як фізична так і психологічна, завдана в результаті цього насильства, посилює напругу й зберігає навіки стереотипи. Це питання набуло такої важливості, оскільки навіть і уповноважених дипломатів і ні у чому не винних іноземних студентів не обійшло стороною це жахливе і расово мотивоване насильство.

Що ж до ЗМІ, то я зустрічався з різними журналістами та іншими професіоналами, які стали жертвами насильства різних організованих угруповань та тіньових структур і людей, пов’язаних нібито з декотрими державними органами безпеки. У цьому контексті, є підозри щодо існування зв’язку щодо програм навчання між певною урядовою структурою (Міністерство) і встановленою міжрегіональною академічною установою.

Більш того, мої співрозмовники підкреслювали, що чимало журналістів, переважно з регіонів, перебувають під сильним тиском і залякуванням з боку місцевих органів влади, тоді як інші часто потерпають від домагань, арештів і фіктивних судових позовів.

Я також помітив, що мають місце необгрунтовані затримки у винесенні вироку у справі насильства проти журналістів і багато зловмисників ще досі не були притягнуті до відповідальності.

Проте, мені було приємно побачити, що влада, організації, ЗМІ й інші особи, завжди були готові відкрито обговорювати питання, що стосуються порушень на право свободи думки та її вираження. І все-таки, усім сторонам, а особливо уряду, слід прикладати більше спільних зусиль у справі питання захисту та поширення цивільних прав всіх людей, що живуть в цій країні. Я також вважаю, що поляризацію можна зменшити й забезпечити мирне співіснування, але лише за умови, що Спілка журналістів й інші інституціональні органи, на яких покладено усю відповідальгість з усіх питань мовлення та поширення інформації, призначатимуться чи обиратимуться прозоро і демократично.Їм має бути дане право працювати без будь-якого політичного втручання.

Я також помітив певну частину недостатньо навчених практикуючих журналістів ЗМІ, особливо в етичних питаннях конфіденційності і поваги до прав людини..

Найбільш суттєві результати цих недоліків – це розростання непрофесійних публікацій, фінансованих сумнівними організаціями.

Я закликаю український уряд продовжувати здійснювати запропоновані реформи в законодавстві, що стосуються всіх аспектів права на свободу думки та її вираження, і якщо парламент її прийме, то він вестиме законодавство ЗМІ відповідно до міжнародних стандартів.

Я готовий надати конкретні рекомендації і допомогти порадою урядові України, професіоналам у сфері ЗМІ, журналістам, організаціям громадянського суспільства та окремим особам, які сумлінно захищають і поширюють усі права людини, і особливо право на свободу думки та її висловлювання.
На завершення, висловлюю свою подяку представництву Організації Об’єднаних Націй України за надану мені допомогу і підтримку.

Київ, 18 травня 2007
Український переклад Олени Донської, Східно-Європейський Інститут Розвитку
Ukrainian translation by East European Development Institute (translation: Olena Donska)
 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування