В Україні одним із пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров’я є питання протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Наразі за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), Україна залишається однією з країн, де продовжує зростати кількість нових випадків інфікування ВІЛ та смертей від СНІДу попри систематичні заходи держави з протидії поширенню захворюванням, що зумовлюють найбільший негативний соціально-демографічний вплив.

Станом на липень 2021 року в Україні (без урахування даних з території АР Крим і частин територій Донецької та Луганської областей) офіційно зареєстровано 1 426 нових випадків ВІЛ-інфекції, у 415 пацієнтів діагностовано СНІД, а 254 людини померли від СНІДу. Такі цифри опубліковані на сайті «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України».

Основними шляхами інфікування ВІЛ в Україні впродовж 2021 року визначені наступні:

• гетеросексуальний — 845;
• гомосексуальний — 46;
• парентеральний — 525;
• вертикальний — 146;
• невідомий/невизначений — 2.

Також варто зазначити перелік груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ. Вони не є вичерпними, проте чинне законодавство визначає декілька:

1. Споживачі ін’єкційних наркотиків.
2. Особи, які надають сексуальні послуги за винагороду.
3. Чоловіки, які мають сексуальні стосунки з чоловіками.
4. Статеві партнери споживачів ін’єкційних наркотиків.
5. Клієнти осіб, які надають сексуальні послуги за винагороду.
6. Статеві партнери чоловіків, які практикують секс з чоловіками.

Критеріями віднесення осіб до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ є такі форми поведінки:

1. Вживання наркотичних та психотропних засобів ін’єкційним способом з використанням спільних шприців, голок для ін’єкцій та наркотичних засобів;
2. Статеві стосунки більш ніж з одним партнером без використання засобів захисту, в тому числі за винагороду;
3. Анальні статеві стосунки без використання засобів захисту, в тому числі за винагороду.

Водночас за умови застосування однієї з форм поведінки, наведених вище критеріїв, до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ можуть бути віднесені особи, що перебувають у складних життєвих обставинах, а саме:

• особи, які утримуються в установах виконання покарань;
• бездомні; іммігранти;
• звільнені від відбування покарань у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;
• безпритульні та бездоглядні діти, у тому числі діти з сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які не отримують належного батьківського піклування.

Наведені перелік груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ та критерії визначення груп підвищеного ризику були затверджені наказом МОЗ України №104 від 8 лютого 2013 року. Минуло вже вісім років, а даний Перелік та Критерії не зазнали істотного вдосконалення з урахуванням  світових тенденцій з протидії поширенню інфекцій.

Сьогодні ми пропонуємо зупинитися та більш детально розібрати один з шляхів інфікування ВІЛ в Україні. А саме – на вертикальному механізмі передачі інфекції. В даному випадку ВІЛ-інфекція передається від матері до дитини. Медична термінологія визначає кілька варіантів такої передачі, зокрема й під час годування новонародженого грудним молоком. Дана ситуація отримала підтримку держави щодо попередження передачі ВІЛ від матері до дитини та була відображена в низці законодавчих актів України.

Тож як держава піклується про ВІЛ-позитивних матерів?

Головним документом, до якого ми звертаємося є Закон України «Про протидію поширенню хвороби, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ». В статті 4 закону зазначено, що держава гарантує забезпечення  вільного доступу до послуг з профілактики передачі ВІЛ-інфекції від ВІЛ-інфікованих вагітних жінок їхнім новонародженим дітям.

Що це означає?

В даному випадку держава бере на себе зобов’язання за рахунок бюджетних коштів забезпечувати дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, адаптованими молочними сумішами. Зокрема таке забезпечення передбачене спільним наказом МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей». В п.4.3.6. Наказу затверджено, що дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, забезпечують адаптованими молочними сумішами.

Здавалося б проблему вирішено, проте МОЗ України своїм наказом затверджує Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної та третинної медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини» №449 від 16.06.2016 року. В п.2.2.4. вказано, що при організації медичної допомоги дітям, народженим ВІЛ-інфікованими, матерями в ЗОЗ педіатричного профілю призначається штучне вигодовування.При цьому, лікар має інформувати ВІЛ-інфіковану матір про порядок безоплатного отримання молочної суміші.

Наступним позитивним кроком стало затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки. Зокоема, у завданні 13 (Забезпечення доступу вагітних жінок до послуг з консультування та тестування на ВІЛ-інфекцію та профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини) було передбачено безоплатне забезпечення дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями (першого року життя), адаптованими молочними сумішами на 100%.

На виконання зазначеної програми були прийняті відповідні Обласні цільові соціальні програми протидії ВІЛ інфекції/СНІДу на 2014-2018 рр., спрямовані на контроль реалізації Загальнодержавної програми на місцях.

Логічною подією стало публікація Розпорядження Кабінету Мігністрів України № 1415-р від 27 листопада 2019 року про схвалення Державної стратегії у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року. В тексті цього документу присутній розділ який декларує шляхи та способи розв’язання проблем, пов’язаних з подоланням епідемій ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу, вірусних гепатитів як глобальних загроз громадському здоров’ю та благополуччю населення. Одним із таких шляхів є досягти елімінації (викорінення) передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини.

Що тепер?

Проте, після реформи децентралізації, відповідальність забезпечення адаптованими молочними сумішами дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями (першого року життя), було фактично покладено на місцеве самоврядування.

Що мається на увазі?

Фінансування на закупівлю адаптованих молочних сумішей для дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями має здійснювати об’єднана територіальна громада (ОТГ). Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання щодо затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.

Тобто відповідна рада на своєму засіданні затверджує цільову соціальну програму, щодо безоплатного забезпечення цільової групи адаптованими молочними сумішами. Тим самим передбачає виділення коштів з місцевого бюджету на виконання цільової програми.

Одночасно, згідно з пунктом 3.3. наказу МОЗ України та інших Міністерств №740/1030/4154/321/614а від 23 липня 2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей», керівники структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних та Київської міської державних адміністрацій забезпечують адаптованими замінниками грудного молока для новонароджених, яким протипоказано грудне вигодовування.

То які висновки?

1. На виконання вимог законодавства місцеве самоврядування має здійснювати певні кроки щодо фінансування закупівлі адаптованих замінників грудного молока для дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями (першого року життя).
2. В свою чергу, керівники структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних та Київської міської державних адміністрацій безпосередньо приймають участь у забезпеченні адаптованими замінниками грудного молока для новонароджених, яким протипоказано грудне вигодовування та мають володіти інформацією про стан виконання такого забезпечення на місцях.
3. Керуючись Уніфікованим клінічним протоколом первинної, вторинної та третинної медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини» відповідний лікар-фахівець має інформувати ВІЛ інфіковану матір про порядок безоплатного отримання молочної суміші.

Керівні документи пов’язані з ВІЛ/СНІДом можна переглянути тут https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/vilsnid/kerivni-dokumenti-z-vilsnidu).

Матеріал підготовлено координатором громадської приймальні УГСПЛ у Черкасах, керівником  ГО «Черкаський правозахисний центр» Тарасом Щербатюком.