Пермська громадська палата та Пермський регіональний правозахисний центр починають консультації з громадськими організаціями Росії про проведення громадської експертизи правозастосувальної діяльності верховного Суду та Генеральної прокуратури Російської Федерації

Приводом для цієї ініціативи стали численні нарікання на адресу обох органів, що висловлювалися представниками громадських організацій.

Завдання громадської експертизи – аналіз правозастосувальної практики Верховного Суду та Генеральної Прокуратури з точки зору її відповідності російському законодавству, професійній етиці та завданням дотримання та захисту прав людини.

Проведення громадської експертизи передбачає:

– уточнення предмету експертизи на нараді громадських організацій Росії, що спеціалізуються на наданні правової допомоги населенню (листопад 2003 року);

– моніторинг правозастосувальної практики Верховного Суду та Генеральної Прокуратури на інформаційній базі 700-800 правозахисних, екологічних, профспілкових і соціально-захисних громадських організаціях, які надають правовову допомогу населенню або таких, що мають сталу юридичну практику (листопад 2003 – січень 2004 року);

– формування експертної комісії: вчені-юристи, юристи-правозахисники, незалежні адвокати, міжнародні експерти (грудень 2003 – січень 2004 року);

– проведення експертизи (січень – лютий 2004 року);

– обговорення результатів експертизи, формування позиції та пропозиції громадських організацій на спеціальній загальноросійській конференції (лютий 2004 року);

– представлення результатів експертизи Президенту та Федеральним Зборам РФ, Раді Європи, відповідним підрозділам ООН )лютий 2004 року).

Інформація про проведення експертизи буде розміщуватися на сайті Пермського регіонального правозахисного центру – пермської громадської палати по адресу: http://www.prpc.ru.

===

КОМЕНТАР

В 12 незалежних країнах, що раніше були республіками СРСР, зараз широко вживаються слова “демократія”, “правова держава”, “громадянське суспільство”, “права людини”, “ринкова економіка” тощо. Але ці слова тут мають зовсім інше значення і вагу, ніж в країнах Західної (а тепер і Центральної) Європи.

Попри безперечні розбіжності між Україною і Туркменістаном, Вірменією, Молдовою тощо в постсоветських країнах все ж є так багато спільного, що можна говорити про загальне явище – НЕОФЕОДАЛІЗМ та 12 його різновидів. Економічними першоосновами неофеодалізму є колосальна майнова нерівність, та перевага можливостей збагачення від наближеності до влади над будь-якими індивідуальними талантами.

Коли більшість громадян живуть в напівжебрацькому стані, вони не спроможні контролювати владу, і вона займається насамперед обслуговуванням потреб олігархічних кланів та самого чиновництва. Всі інститути влади працюють з великими відхиленнями від декларованих норм, буяють корупція та свавілля.

І прокуратура, і судова система в таких умовах не можуть бути незалежними ні від виконавчої влади, ні від олігархічних кланів. В результаті замість інструменту встановлення істини, захисту невинуватих і покарання виннних, ці інститути часто перетворюються на інструменти переслідування людей і організацій, які з якихось причин не подобаються сильним цього світу.

Майже всі політичні партії кормляться не від пожертв виборців, а з рук олігархів, тому вони є часткою проблеми, а не засобом її вирішення. Але є ще громадські організації, умови діяльності яких (за винятком наближених до влади чи безпосередньо нею створених), не є комфортними в жодній країні колишнього СРСР. І тому зовсім мало їх, і не дуже чисельні вони, і надто слабкі вони в порівнянні з НУО західноєвропейських країн. Тим не менше, коли вони достатньо усвідомлюють свою роль і намагаються бути справді незалежними, вони можуть певною мірою впливати на ситуацію і дають надію на покращення ситуації.

В Україні вже були деякі кроки громадських організацій щодо експертного оцінювання ситуації в державі в різних вимірах. Правозахисні організації України кілька разів готували паралельні доповіді щодо стану достримання прав людини в Україні. Спираючись на них, міжнародні органи з прав людини, а нині також вповноважений Верховної Ради з цих питань пані Ніна Карпачова звернули увагу на серйозні порушення прав людини в Україні, зокрема поширеність застосування тортур до затриманих в міліції.

Громадські екологічні організації України в цьому році підготували до Конференції Міністрів “Довкілля для Європи” доповідь “Громадська оцінка екологічної політики в Україні”, чим створили взагалі перший прецедент такого роду в Європі.

Все більшу роль в суспільному житті України починають відігравати неурядові експертні організації – “мозкові центри”, які піддають глибокому аналізу різні сторони політичного, економічного життя та інформаційної діяльності в Україні.

І ініціатива російських громадських організацій виникла не на пустому місці – все більше і більше питань влада в Росії намагається вирішувати грубою силою, що видно і в ситуцаії з Тузлою. Діяльність Російської прокуратури все частіше нагадує фарс, все частіше громадяни мають сумніви в правосудності судових рішень.

Але яким би вузьким не було коло російських правозахисників порівняно з мільйонами людей, що служать в міліції, армії, ФСБ та правоохоронних органах, повністю задушити незалежну громадську оцінку діяльності державних правоохоронних органів силовики не зможуть.

На мою думку, громадським організаціям України треба пільно придивлятись за розвитком цієї ініціативи, виявити моральну підтримку мужнім російським колегам – може і нам з їхнього досвіду дещо буде корисним.

Сергій Федоринчик,