Продовжувати війну в Чечні Росії стає не вигідно
Уперше Європа всерйоз виступила проти війни в Чечні. Європейський Суд з прав людини задовольнив позови шести громадян Росії, що проживають у Чечні, проти Росії. Повідомлення про прийняття трьох окремих постанов по скаргах Хашієва й Акаєва проти Росії (№№ 57942/00 й 57945/00), Ісаєва, Юсупова й Базаєва проти Росії (№№ 57947/00, 57948/00 й 57949/00) і Зара Ісаєва проти Росії (№ 57950/00) було поширено 24 лютого прес-службою Європейського Суду.
Скарги Хашієв проти Росії й Акаєва проти Росії були подані в Європейський Суд відповідно 25 травня та 20 квітня 2000 р. Скарги Ісаєва проти Росії, Юсупова проти Росії й Базаєва проти Росії були подані відповідно 25, 26 й 27 квітня 2000 р. Скарга Зара Ісаєва проти Росії була подана 27 квітня 2000 р. Вони були визнані прийнятними 19 грудня 2002 р. Публічне слухання відбулося в Страсбурзі 14 жовтня 2004 р.
Магомед Хашієв і Роза Акаєва, відповідно 1942 й 1955 р. народження, у зазначений час проживали в м. Грозному, Чечня. Вони скаржилися, що їхні родичі були без суду страчені військовослужбовцями Російської армії в Грозному наприкінці січня 2000 р. Тіла сестри, брата й двох племінників пана Хашієва й брата пані Акаєвой були знайдені зі слідами численних вогнепальних поранень. У травні 2000 р. була відкрита кримінальна справа, яка після кілька разів закривалась і відновлялась. Винні не були встановлені. В 2003 р. районний суд в Інгушетії стягнув з Міністерства оборони компенсацію на користь пана Хашієва у зв’язку з убивством його родичів невстановленими військовослужбовцями.
Пан Хашієв і пані Акаєва скаржилися на те, що їхні родичі піддалися катуванням і були вбиті військовослужбовцями федеральних служб, що розслідування вбивств не було ефективним і що в них не було доступу до ефективних засобів правового захисту на національному рівні. Вони посилалися на ст. 2 (право на життя), ст. 3 (заборона катувань і нелюдське або принижуюче людську гідність поводження) і ст. 13 (право на ефективні засоби правового захисту) Європейської Конвенції з прав людини.
По скарзі Хашієва й Акаєвой проти Росії Суд ухвалив:
- шістьома голосами проти одного, відхилити попереднє заперечення Уряду;
- одноголосно, що була порушена стаття 2 Європейської Конвенції з прав людини відносно загибелі родичів заявників;
- одноголосно, що була порушена стаття 2 Конвенції, оскільки владою не було почато належного й ефективного розслідування обставин смерті родичів заявників;
- одноголосно, що не була порушена стаття 3 відносно застосування катувань до родичів заявників;
- одноголосно, що була порушена стаття 3, оскільки владою не було проведено належне й ефективне розслідування затверджень про застосування катувань;
- п’ятьма голосами проти двох, що була порушена стаття 13.
У відповідності зі статтею 41 Конвенції (справедлива компенсація), Суд одноголосно присудив 15 000 євро першому заявникові й 20 000 євро другому заявникові у відшкодування моральної шкоди, а також 10 927 євро у відшкодування судових витрат.
Мєдку Ісаєва, Зіна Юсупова й Лібкан Базаєва, відповідно 1953, 1955 й 1949 р. народження, проживали в Грозному до 1999 р. Вони скаржилися на невиборче бомбардування військовими літаками колони цивільних осіб, які намагалися покинути Грозний 29 жовтня 1999 р. У результаті ракетного обстрілу пані Ісаєва була поранена, а її двоє дітей і невістка загинули; пані Юсупова була поранена, також були знищені машини з майном родини Базаєвих. За фактом нанесення ракетного удару була порушена кримінальна справа, розслідування якої підтвердило події у викладі заявників. Ведення справи кілька разів припинялося й відновлялося. Нарешті, в 2004 р. справа була закрита; дії військових льотчиків були визнані законними й обґрунтованими, оскільки вони піддалися обстрілу із землі.
Пані Мєдку Ісаєва, пані Юсупова та пані Базаєва скаржилися на порушення права на життя відносно своїх родичів і себе. Пані Базаєва також скаржилася на знищення її власного майна, а саме машин з предметами домашнього побуту її родини. Заявники також скаржилися, що проведене розслідування не було ефективним і що в них не було доступу до ефективних засобів правового захисту на національному рівні. Вони посилалися на ст.ст. 2, 3 й 13 Конвенції й ст. 1 Протоколу № 1 (право на захист власності).
По скарзі Ісаєвої, Юсупової та Базаєвої проти Росії, Суд одноголосно ухвалив:
- відхилити попереднє заперечення Уряду;
- що була порушена стаття 2 Конвенції відносно зобов’язання Держави-відповідача по захисту права на життя трьох заявниць і двох дітей першої заявниці;
- що була порушена стаття 2, оскільки владою не було проведено належне й ефективне розслідування обставин ракетного удару 29 жовтня 1999 р.;
- що не потрібно окремого розгляду скарги на порушення статті 3;
- що відносно третьої заявниці була порушена стаття 1 Протоколу № 1;
- що була порушена стаття 13.
У відповідності зі статтею 41 Конвенції (справедлива компенсація), Суд одноголосно присудив 12 000 євро третій заявниці у відшкодування матеріальної шкоди; 25 000 євро першій заявниці, 15 000 євро другій заявниці й 5 000 євро третій заявниці у відшкодування моральної шкоди; а також 10 926 євро у відшкодування судових витрат.
Зара Ісаєва народилася в 1954 р. і до 2000 р. проживала в селі Катир-Юрт, Чечня. Вона скаржилася на невиборчі бомбардування російськими військовими села Катир-Юрт 4 лютого 2000 р. У результаті бомбардування загинули її син і три племінниці. Кримінальне розслідування, що було почате у вересні 2000 р., підтвердило версію подій у викладі заявниці. Справа була закрита в 2002 р., оскільки дії військових були визнані законними в ситуації, коли більша група учасників незаконних збройних формувань захопила село й відмовилася скласти зброю.
Пані Зара Ісаєва скаржилася на порушення права на життя відносно своїх родичів. Вона також скаржилася, що проведене розслідування не було ефективним, і що в неї не було доступу до ефективних правового захисту на національному рівні. Вона посилалася на ст.ст. 2 й 13 Конвенції.
По скарзі Зари Ісаєвої проти Росії Суд ухвалив:
- одноголосно, відхилити попереднє заперечення Уряду;
- одноголосно, що була порушена стаття 2 Конвенції відносно зобов’язання Держави-відповідача по захисту права на життя заявниці, її сина й трьох племінниць;
- одноголосно, що була порушена стаття 2, оскільки владою не було проведено належне й ефективне розслідування;
- шістьома голосами проти одного, що була порушена стаття 13.
У відповідності зі статтею 41 Конвенції (справедлива компенсація), Суд одноголосно присудив 18 710 євро у відшкодування матеріальної шкоди; 25 000 євро у відшкодування моральної шкоди; а також 10 926 євро у відшкодування судових витрат.
По всім трьом справам уряд затверджував, що жертви незаконних або злочинних діянь, начебто скоєних Державою або її посадовими особами, могли скористатися двома можливостями відновлення порушених прав, передбаченими російським правом, а саме: звернення до суду в цивільно-правовому порядку або кримінальне розслідування..
Що стосується подачі цивільного позову, Уряд стверджував, що заявники могли звернутися або у Верховний Суд, або в інші суди. Однак, Суд відзначив, що за станом на дату винесення рішення про прийнятність даних скарг, йому не було представлено жодного рішення Верховного Суду або інших судів, у якому вони розглянули б власне кажучи позов, що стосується серйозних кримінальних правопорушень, при відсутності результатів кримінального розслідування.
Наприклад, у процесі розгляду скарги пан Хашієв подав позов у районний суд. Але незважаючи на позитивне рішення у вигляді фінансової компенсації заявникові, при відсутності висновків кримінального розслідування в рамках цього процесу ні винні в убивствах, ні міра їхньої відповідальності не могли бути встановлені.
Отже, заявники не були зобов’язані використати цивільно-правові засоби захисту, і попереднє заперечення в цій частині було відхилено.
Це перші справи, які були вирішені на користь жителів Чечні в Росії, якій порушення прав своїх громадян буде коштуватиме 168 тис. 489 євро. При простому арифметичному підрахунку можна вирахувати суму, в яку обійдеться кожен житель Чечні Росії, якщо вона буде продовжувати в тім же дусі. Це більше ніж 28 тисяч євро на людину, що чисто з економічних міркувань робить подальше ведення війни справою досить невигідною. І якщо правовий аспект й аспект цінності людського життя Росію вже давно не бентежать, то можливо покарання «рубльом» нарешті зробить те, що не змогли досі зробити сотні правозахисних організацій.
Вікторія Онищенко,