Публікація

Проблема адміністративної правосуб’єктності членів виборчих комісій

Відповідно до частини першої статті 172 КАС України право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб’єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб’єкти ініціювання референдуму.


Наведена норма КАС передбачає можливість оскарження в адміністративному порядку дій чи бездіяльності члена виборчої комісії. Не зважаючи на те, що згідно існуючої судової практики це носить характер більше теоретичний, ніж практичний, сама така норма є досить колізійною і, на нашу думку, потребує виправлення.


Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь–які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.


Відповідно до пункту сьомого статті 3 КАСУ суб’єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.


Член виборчої комісії не є посадовою чи службовою особою. Не є він і іншим суб’єктом, що здійснює владні повноваження, передбачені законом – будь які рішення за його участю приймає колегіальний орган. Зазначимо, що вже вісім років виборче законодавство України є достатньо сталим щодо визначення прав та обов’язків членів виборчих комісій. Тож підстави вважати, що в майбутньому якісь владні повноваження комісій будуть передані законодавцем члену комісії, на сьогодні відсутні.
Таким чином норма частини першої статті 172 КАС щодо віднесення членів виборчих комісій до суб’єктів оскарження суперечить нормам частини восьмої статті 2 КАС у термінах, визначених пунктом сьомим статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України. І має бути скасована.


Зазначимо, що можливість оскарження дій чи бездіяльності члена виборчої комісії міститься й у відповідних нормах матеріального виборчого права: пункті першому статті 104 та статті 116 Закону України «Про вибори народних депутатів України», статтях 92, 104 Закону України «Про вибори Президента України», статті 30 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Міститься тут і норма щодо можливості оскарження дій чи бездіяльності членів виборчих комісій до суду. Що за нормою пункту п’ятого частини першої статті 17 КАС України відноситься до компетенції адміністративного суду.
Цей приклад ще раз підтверджує, що дублювання норм адміністративного процесуального права в виборчих законах не є доцільним, і лише призводить до виникнення чисельних колізій. На наше переконання, виборчі закони мають містити лише норми щодо скарг, суб’єктом розгляду яких є виборчі комісії.


Виборчими законами передбачені обов’язки членів виборчих комісій. Так, згідно частини дев’ятої статті 36 Закону України «Про вибори народних депутатів України» член виборчої комісії зобов’язаний: 1) додержуватися Конституції України, виборчого та інших законів України з питань підготовки і проведення виборів; 2) брати участь у засіданнях виборчої комісії; 3) виконувати рішення виборчої комісії та обов’язки, покладені на нього згідно з їх розподілом у комісії. Хоча цей перелік і не є вичерпаним, але в будь якому разі здійснення членом комісії владних управлінських функцій, окремих від повноважень комісії, законом не передбачено.
Невиконання перелічених вище обов’язків члена виборчої комісії має наслідком дострокове припинення повноважень відповідно пунктів дев’ять, десять частини третьої статті 37 Закону України «Про вибори народних депутатів України».
Аналогічні норми передбачені іншими виборчими законами: частиною шостою статті 29 та пунктами п’ятим, восьмим частини четвертої статті 30 Закону України «Про вибори Президента України», та частиною сьомою статті 27 та пунктами сьомим, восьмим частини четвертої статті 28 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».


Тож, на нашу думку, скарги на дії членів виборчих комісій мають подаватися виключно до виборчих комісій. І лише бездіяльність чи неналежний розгляд таких скарг може бути предметом адміністративного позову до суду. Суб’єктом оскарження в такому разі мають бути вже виборчі комісії.
Крім того, члени виборчих комісій можуть нести відповідальність за правопорушення згідно статей 212-8 Кодексу про адміністративні правопорушення, а також кримінальну відповідальність за статтями 157-160 Кримінального кодексу. Проте й ці правовідносини не підвідомчі адміністративному суду.
На відміну від членів виборчих комісій голова комісії, його заступник та секретар мають власну компетенцію, відокремлену від компетенції колегіального органу. Наприклад, згідно частини восьмої статті 44 голова, заступник голови та секретар дільничної виборчої комісії у день голосування мають право виправляти неточності та технічні описки у списку виборців. І суб’єктом оскарження за такими правовідносинами має бути не дільнична комісія (яка під час голосування не приймає жодних рішень), а саме голова, заступник чи секретар комісії. Які здійснили незаконні дії щодо виправлення неточностей, чи через неправомірну бездіяльність не внесли таких виправлень.


Інші відокремлені повноваження голів виборчих комісій (чи заступників голів у разі відсутності перших) є повноваження, передбачені частинами першою, третьою, четвертою, восьмою статті 33, третьою, шостою, дев’ятою статті 38, шостою статті 44, першою та четвертою статті 45, сімнадцятою статті 80, четвертою, восьмою, дев’ятою, десятою статті 82, частинами дванадцятими статей 84 та 85 Закону України «Про вибори народних депутатів України» тощо. Відокремлені повноваження секретаря комісії передбачені частинами другою статті 35 та частиною третьою статті 85 цього закону. Аналогічні повноваження керівництва виборчими комісіями передбачені у законах «Про вибори Президента України» та «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».
Існуюча правозастосовна практика свідчіть, що адміністративні суди розглядають справи, відповідачем в яких є голова чи секретар комісії, проте така процесуальна норма має бути, на нашу думку, прямо наведена в КАС України.
Нарешті, потребує закріплення в процесуальному кодексі можливості судового захисту законних прав членів виборчих комісій у разі їх порушення. Необхідність такої новели доводять, наприклад, кілька рішень апеляційного суду Луганської області, в яких заперечується право членів колегіального органу (міської ради) оскаржувати рішення цієї ради у випадках, коли їх рішеннями порушувались передбачені законом права депутатів.


Суттєві права членів виборчих комісій передбачені частинами третьою, шостою, сьомою, дев’ятою, тринадцятою статті 33, частиною другою статті 35 та сьомою статті 36, частиною першою статті 44 та восьмою статті 89 тощо Закону України «Про вибори народних депутатів України». І аналогічними нормами інших чинних виборчих законів. Порушення цих прав можуть відбуватися як з боку особисто голови комісії, так і рішенням комісії, як колегіального органу. Проте обидва ці суб’єкти діють по відношенню до членів виборчих комісій як суб’єкт, якому законом надано право здійснювати владні управлінські функції.
Права, перелічені вище, притаманні саме членам комісій, а не пересічним виборцям, а суб’єктом звернення з адміністративним позовом має бути особа, права якої були порушені. Тобто у цьому випадку – саме член комісії. Зазначимо, що відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини у державі, і держава не може відмовити у судовому розгляді спору щодо цих прав.


Ця правова позиція не суперечить частині першій статті 48 КАС України, згідно якої здатність мати процесуальні права та обов’язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Бо для правовідносин, передбачених цією статтею, члени виборчих комісій мають розглядатися як громадяни України.


Що ж стосується оскарження інших порушень, крім прав, передбачених законами виключно для членів виборчих комісій, то зазначені особи мають ті ж виборчі права, що й пересічні виборці. І мають можливість оскаржувати їх саме в такому статусі.
Тож з урахуванням доцільності внесення до частини першої статті 172 КАС України трьох зазначених вище змін, її можна було б викласти, наприклад, в такому вигляді (пропозиція): Право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, голів (заступників голів) та секретарів цих комісій мають суб’єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), члени виборчих комісій (з питань порушення прав члена виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб’єкти ініціювання референдуму.
При внесені такої зміни відповідні норми виборчих законів мають бути також змінені. І, найкраще, щоб з них взагалі були вилучені норми, що регулюють порядок судового оскарження.

Олексій Свєтіков
Луганське відділення КВУ

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування