Публікація

Про воду, здоров’я і не тільки

Експерт правозахисної групи “СІЧ” Наталія Кожина підготувала аналітичний матеріал щодо проблем, які українці мають з одним з найнеобхідніших для життя – водою.

22 березня традиційно відзначався День водних ресурсів. За пропозицією ООН, тема Дня в 2017 році – “Давайте економити воду!”. Серед країн Європи Україна посідає останнє місце за запасами питної води та 70-е місце за її якістю – тільки 5% використовуваних водних ресурсів в Україні сьогодні відповідають якості питної води. Незважаючи на це, середньодобове споживання води на одну людину становить 320 літрів, а це в 1,5-2 рази більше, ніж в країнах Євросоюзу.

Виходить, що воду ми не економимо, а кожен другий житель України п’є воду, яка не відповідає гігієнічним вимогам.

Нам слід усвідомити, що з кінця 70-х років минулого століття, з моменту завершення будівництва на Дніпрі каскаду з шести штучних морів-водосховищ, головна водна артерія України як річка перестала існувати. Сьогодні можна говорити лише про озера-відстійники, послідовно з’єднані між собою короткими протоками, і мережі каналів, що з’єднують залишки колись великої річки з іншими річками.

Сумарний обсяг шести водосховищ Дніпровського каскаду (всі вони відносяться до класу найбільших) становить 43,5 млрд. м², плюс три великих, 50 середніх, 588 малих водосховищ і більше 12 тис. ставків, які дають загальний обсяг зарегулюваності в басейні р. Дніпро 48,9 млрд. м². Згідно з вимогами Водного Кодексу України: «З метою збереження гідрологічного, гідробіологічного та санітарного стану річок забороняється споруджувати в їх басейні водосховища і ставки загальним обсягом, що перевищує обсяг стоку даної річки в розрахунковий маловодний рік, який спостерігається один раз у двадцять років».

За два останні десятиліття в Україні взагалі зникло близько 20 000 малих річок.

Сумарний стік р. Дніпро в маловодний рік залишає 33,1 млрд. м². Відповідно, «зайвий» обсяг всіх ставків і водосховищ в басейні становить 15,8 млрд. м². У зв’язку з чим вже давно звучать пропозиції знизити їх експлуатаційні рівні на величину надлишкової місткості. А звільнений об’єм використовувати для регулювання пропуску повеней, заповнюючи водосховища щовесни до нинішніх рівнів і поступово звільняючи від води, як це робила природа до нашого втручання.

Від непомірно великої кількості гребель страждають і малі річки, позбавлені природного току води. За два останні десятиліття в Україні взагалі зникло близько 20 000 малих річок. І це при тому, що водою з малих річок басейну Дніпра формується 60% водних ресурсів країни.

Споруджені за часів радянських п’ятирічок, дніпровські ГЕС вимагають модернізації: застаріли і вичерпали свій ресурс основні фонди, в ряді випадків, електроенергія генерується на обладнанні, встановленому понад півстоліття тому.

Створюється враження, що головне метою такого грандіозного будівництва було не тільки забезпечення водою промислового і аграрного комплексу України, а й створення зручних, розташованих поблизу водойм-приймачів, в яких забруднені стоки можна було б розбавляти умовно чистою водою, не надто замислюючись про зовнішню сторону справи: в купі не так видно.

Сьогодні водопровідні очисні споруди не можуть запобігти потраплянню до питної води значної кількості неорганічних і органічних забруднюючих речовин, спільна дія яких на організм людини, особливо в умовах несприятливої ​​екологічної обстановки, загрожує здоров’ю населення.

Зараз 60-річний рубіж не проходить майже третина населення країни, і за спостереженнями медиків, вірогідність померти, не доживши до пенсійного віку для наступних поколінь збільшується. Серед причин смертності – і якість питної води.

dca4babe38e9462ffb8c6d4842f174d3_771x517

У березні 2005 року Верховна Рада прийняла закон, який затвердив загальнодержавну програму “Питна вода України” на 2006-2020 роки. За рахунок реалізації даної програми планувалося проведення ряду заходів з очищення акваторії великих і малих річок, будівництво і реконструкція очисних споруд, гарантоване водозабезпечення якісною питною водою всіх жителів країни, в тому числі і тих, що проживають в маловодних, сільських та екологічно несприятливих районах. Про виконання програми можна судити вже з того, що і раніше її фінансування, в кращому випадку, здійснювалося на третину від запланованого, а в останні роки про неї, здається, зовсім забули.

Як забули і про невід’ємне право людини на життя, безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, гарантовані кожному українцю Конституцією та Європейською конвенцією про права людини.

Наталя Кожина, експерт з екологічного права ГО «Правозахисна Група «СІЧ»

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

УГСПЛ продовжує виконання проекту «Подолання безкарності за масові порушення прав людини та інші міжнародні злочини, вчинені в умовах збройного конфлікту»

Минулого тижня юристи та документатори УГСПЛ спільно із журналістами hromadske.ua здійснили моніторинговий візит до міста Кривий...

01 Квітня 2019

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: