– Ось, подивіться, про кого ви пишете на сторінках своєї газети? Ця людина взагалі має сумнівну репутацію, — так розпочала нашу розмову член вуличного комітету одного із районних містечок Вінницької області. На доказ своїх слів вона простягнула «аргумент».

Цим аргументом виявилася довідка, яка видана Вінницьким шкірвендиспансером. У ній значився доказ — «сифіліс». Під цим документом підпис головного лікаря та печатка.

Те, що така довідка опинилася у представника вуличкому — шокувало. Бо існує, напевно, медична таємниця. Як потрапила до сторонньої людини подібна конфіденційна інформація про особу, про стан її здоров’я? Чому ксерокопія цієї довідки стала надбанням всього містечка? Географія поширення цього документа, можливо, і ширша. Адже невідомо, кому ще представники вуличкому надали її. Які законодавчі підстави поширення такого аргументу?

На всі ці запитання спробувала знайти відповіді. Адже сьогодні-завтра на місці цієї людини може бути кожен із нас. І конфіденційна інформація, яка стосується лише нас особисто, може бути поширена без нашої на те згоди і завдати ще більших страждань. А, можливо, стати причиною непоправних наслідків.

Запит на ім’я начальника обласного управління охорони здоров’я Олександра Жупанова був мною направлений наприкінці грудня. На яких підставах головний лікар шкірвендиспансеру Олег Бардашевський надав таку довідку, він сам прокоментував цю ситуацію:

– 2 вересня до нас надійшов адвокатський запит: «Керуючись ст.6 ЗУ «Про адвокатуру» для надання юридичної допомоги, прошу повідомити, чи стоїть у Вас на обліку «така особа» та з яким діагнозом. Відповідь прошу надати на руки пред’явнику (далі на цьому запиті стоїть підпис досить відомого і досить дорогого адвоката у нашій області — авт.).

Ми не можемо порушувати закони і змушені були дати відповідь на нього. Це все. Я погоджуюсь, що цей закон заганяє сьогодні лікарів у глухий кут. Ми зобов’язані надавати відповідь на подібні запити адвокатам, суду, СБУ, прокуратурі. Що далі відбувається із цим документом — невідомо. Зважте, що навіть у лікарняних листах, які видаємо нашим пацієнтам, ми ніколи не пишемо діагноз. Не розкриваємо лікарської таємниці, коли звертається до нас, наприклад, чоловік про стан здоров’я дружини і про її діагнози. Бо такі питання вони мають вирішити у сімейному колі.

У даному випадку ми вчинили згідно із законом. Вже як цим документом скористався адвокат і кому він його надав — це на його власній совісті. Проте моя думка, що ця проблема на рівні законодавства. І дійсно, сьогодні в подібну ситуацію може потрапити будь-хто. Одним словом — замкнуте коло.

Як розцінюють дану ситуацію самі адвокати? Чи винен відомий у Вінниці адвокат у розголошенні таємниці? З цими запитаннями звернулася до голови обласної колегії адвокатів Ольги Терещенко.

– Це непоодинокий випадок. Подібна ситуація розглядалася у нас стосовно Барського району. Моя позиція як голови адвокатської колегії така. Лікарі, отримуючи подібний адвокатський запит, мають відповідати, що така інформація є лікарською таємницею. Тому розголошувати її не мають права.

Адвокат, у свою чергу, вчинив згідно із законом. Отримавши таку довідку, він має ознайомити із її змістом свого клієнта, а як далі поведе себе клієнт — це вже не його проблема.

Теж мушу погодитися, що це проблема законодавства. З одного боку, дозволено збирати докази, які знадобляться в ході захисту свого клієнта, з іншого боку — це конфіденційна інформація. Але у даному випадку адвокат вчиняв правильно і відповідальності за свої дії він не несе.

Чи може людина, яка стала жертвою такого запиту, захистити свої інтереси у суді? Це запитання адресувала голові Третейського суду при Вінницькій торгово-промисловій палаті Олександру Костенецькому:

– На жаль, у даній ситуації неможливо встановити джерело інформації. До кого із позовом буде звертатися ця людина? До лікарів? Адвокатів? Тієї людини, яка її розповсюдила? Чи до держави? Тут, на жаль, нічого довести неможливо. Це проблема суспільства, нашого виховання та етичних норм. Ніхто з нас, громадян держави, в цьому плані не захищений.

Більш-менш втішну відповідь щодо розголошення лікарської таємниці та адвокатської етики не вдалося отримати. І це, на жаль, не проблема однієї людини, довідка про стан здоров’я якої сьогодні передається із рук в руки в невеличкому містечку. Це проблема кожного із нас. Бо, скориставшись прогалинами в законодавстві, всі ми можемо стати жертвою якоїсь недобросовісної конкуренції, зведення особистих рахунків чи просто помсти за якийсь неугодний вчинок. І ніхто нічого довести не зможе. Хоча ст. 3 Конституції України чітко визначає: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Виявляється, що це зовсім не так.

Наталія БОЛХОВСЬКА

PS. Заради дотримання ст. 3 Конституції ми не розголошуємо ім’я та прізвище жертви цієї історії. І для того, щоб відомий у Вінниці адвокат не мав приводу захищати свою честь і гідність у суді (як це зараз модно), не називаємо і його прізвища. Це залишиться виключно на його совісті.