Президент України у п’ятницю видав Указ, згідно якого було внесено зміни в указ від 10 липня 1995 року № 594, яким змінив умови оплати суддів Верховного суду України. Проте визначити точно як змінилася ця оплата виявилося неможливим, оскільки Указ № 594 знаходиться під грифом „не для друку”.

Ось уривок з цього Указу:

„З метою впорядкування умов оплати праці суддів постановляю:

Внести до указів Президента України такі зміни:

1) абзац другий статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584 „Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (зі змінами, внесеними Указами від 25 листопада 2002 року № 1061 та від 25 грудня 2003 року № 1497) після цифр і слова „100 відсотків” доповнити словами і цифрами „а судді Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів – 30 відсотків”;

2) в абзаці першому статті 4 Указу Президента України від 11 грудня 2002 року № 1150 „Про забезпечення діяльності Конституційного Суду України” цифри „100” замінити цифрами „30”.

Очевидно, що з цього тексту зрозуміти щось важко. Можна лише здогадуватися. Але видається, що надбавки певним категоріям суддів знижені на 70 відсотків.

Виходить, що Президент фактично приховує від громадськості премії для суддів. Чи можна ці премії розцінювати як офіційні хабарі за необхідні рішення, що давалися минулої владою? І так і ні, але в будь-якому разі це ефективний механізм впливу виконавчої влади на суддівську. Але у будь-якому разі система оплати праці суддів не може бути секретною. Це ж так очевидно: слід встановити мізерну офіційну зарплату суддям, а надбавки призначати указами Президента за власним бажанням та в залежності від лояльності тих чи інших судів до виконавчої влади. Це інструмент власне був видуманий за часів Кучми, але частково від нього здається відмовилися.

Ще 21 січня 2006 року Президент скасував певну систему секретних з грифами „не для друку” чи „опублікуванню не підлягає” указів щодо системи преміювання суддів. Указом №46/2006 він вніс такі зміни до минулих Указів Президента:

„1. Внести до частини першої статті 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року N 173 “Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ” (зі змінами, внесеними Указами від 22 березня 2002 року N 289 і від 29 березня 2002 року N 308 зміну, доповнивши її після слів “Управління державної охорони” словами “суддів військових місцевих та військових апеляційних судів”.

2. Визнати такими, що втратили з 1 січня 2006 року чинність:

Указ Президента України від 10 липня 1995 року N 584 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів”, крім статей 1 і 4;

Указ Президента України від 19 вересня 1996 року N 856 “Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів”;

Указ Президента України від 5 березня 2002 року N 220 “Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв’язку з додатковим навантаженням”;

статтю 3 Указу Президента України від 11 грудня 2002 року N 1150 “Про забезпечення діяльності Конституційного Суду України”;

Указ Президента України від 11 червня 2004 року N 642 “Про внесення змін до деяких указів Президента України”.

Усі перелічені у частині другій цього Указу нормативні акти є з відповідними грифами, тобто є секретними і закритими для громадськості.

Дана інформація є черговим прикладом того, що влада не може свавільно засекречувати власні нормативні акти, оскільки при такій діяльності відбуваються події, що не можуть мати у демократичній країні.

Володимир Яворський

УГСПЛ