Українська Асоціація „Міжнародна Амністія” в Києві представила в Україні щорічний звіт цієї відомої правозахисної організації про ситуацію з правами людини у світі. Звіт відображає ситуацію в період з січня до грудня 2003 року. Декілька днів раніше цей звіт було представлено в Лондоні та Москві.

Держави та збройні угрупування розпочали війну з глобальними цінностями, руйнуючи тим самим систему прав людини для звичайних людей, заявила в Лондоні Міжнародна Амністія під час оприлюднення Звіту 2004 про дотримання прав людини в цілому світі.

Оприлюднюючи свою оцінку щодо становища з правами людини в світі, Міжнародна Амністія заявляє, що насильство, яке чинять збройні угрупування та держави завдало найсерйознішого удару по правах людини та міжнародному гуманітарному праву за останні 50 років. Це насильство спричинило ситуацію, коли світ охопила недовіра, страх і ворожнеча.

“Жахливі, жорстокі та злочинні дії таких збройних угрупувань, як „Аль-Каїда”, становлять реальну загрозу для безпеки людей цілого світу. Ми беззастережно засуджуємо такі дії як серйозні злочини за міжнародним та національним правом. Ці злочини можна прирівняти до військових злочинів і злочинів проти людства,” – заявила Айран Кан, Генеральна Секретар Міжнародної Амністії.

Міжнародна Амністія засудила збройні групи, відповідальні за такі злочині дії, як вибух в Іспанії 11 березня 2004 року, атаки на офіс ООН в Іраку 19 серпня 2003 року, коли загинув Верховний Комісар ООН з прав людини Сержіо Віейра де Мелло.

“Подібні напади на цивільних осіб та інституції, створенні для того, щоби розв‘язувати конфлікти та покласти край небезпеці – як то ООН чи Міжнародний Комітет Червоного Хреста, становлять нову значну загрозу для міжнародної справедливості. Але серйозною загрозою є також те, що впливові та багаті держави підривають, нехтують принципами та механізмами міжнародного права які здатні захистити нас від подібних нападів.”

“Уряди втратили моральне лідерство, жертвуючи глобальними цінностями прав людини заради сліпого поняття безпеки. Таким чином вони дають карт-бланш збройним угрупуванням на порушення прав людини.

Концепція глобальної безпеки, пропагована Адміністрацією США, фактично підриває саме поняття безпеки та руйнує принципи прав людини. Порушення та нехтування правами людини у власній країні, насильство в усьому світі, свавільне застосування військової сили – все це зашкодило справедливості та свободі, зробило світ дуже небезпечним місцем.”

У Звіті 2004 міситься інформація про ситуацію з правами людини в 155 країнах і територіях світу, яка ґрунтується на задокументованих і перевірених повідомленнях про порушення прав людини. Зокрема, Звіт висвітлює незаконні вбивства цивільних осіб військами Коаліції і збройними групами в Іраку. Повідомляється також про тортури та знущання над сотнями беззахисних полонених, але не лише в Іраку, а й в Гуантанамо Бей (Куба), Афганістані та в інших місцях, куди ці люди потрапили завдяки США та їхнім союзникам без висунення проти них звинувачень, без суду, без доступу до адвокатів та захисту Женевських Конвенцій.

“Відмовляючись захищати права тих, хто може бути винним, уряди тим самим нехтують і правами невинних, і створюють небезпеку для всіх нас.”

“Війна з тероризмом” і війна в Іраку породили нову хвилю порушень прав людини та відвернули увагу від застарілих не дорозв’язаних проблем. У Звіті МА 2004 задокументовані палаючі, але приховані від очей світу внутрішні конфлікти у Чечні, Колумбії, Демократичній Республіці Конго, Судані, Непалі, де кояться можливо найжахливіші злочини проти прав людини. Поглибився насильницький конфлікт в Ізраїлі та на окупованих територіях, а в інших країнах світу уряди відверто вводять репресивні заходи.

“Пристрасно шукаючи зброю масового знищення в Іраку, уряди спокійно дивляться на таку зброю масового знищення, як несправедливість та безкарність, бідність, дискримінація та расизм, безконтрольна торгівля зброєю, насильство щодо жінок та дітей – проблеми, на які не звертають увагу,” – сказала Айран Кан.

“Світ потребує принципового лідерства заснованого на глобальних цінностях прав людини.” 

Визнаючи насильство і безкарність, подвійні стандарти урядів, Міжнародна Амністія підкреслює зростаючу силу громадянського суспільства, здатного змінити світ у бік поваги до прав людини. Існують незаперечні ознаки руху за глобалізацію справедливості – мільйони людей, які виходять на вулицю з почуття солідарності з іракським народом; іспанці, котрі пройшли маршем в ім‘я людяності після вибухів у Мадриді; громадяни світу, які зібралися на Світовому Соціальному Форумі у Бразилії.

“Уряди повинні прислухатися. У часи нестабільності світ потребує не лише боротьби проти глобальних загроз, але й боротьби за глобалізацію справедливості.”

Незважаючи на хрестовий похід США проти міжнародної справедливості та забезпечення глобальної безкарності для своїх громадян, все таки призначено прокурора Міжнародного Кримінального Суду, а сам Суд розпочав свою роботу. Хоча й повільно, але суди в США та Великобританії починають опиратися спробам виконавчої влади обмежити права людини. “Права людини пропонують переконливе та комплексне бачення кращого та більш справедливого світу, а також конкретний план як туди дістатися. “Ці глобальні цінності справедливості є найефективнішим шляхом до безпеки і миру,” – заявила Айран Кан.

Також під час презентації щорічної Доповіді Міжнародної Амністії Айран Кан вимовила промову „Чому права людини мають значення”:

Чому права людини мають значення

Дев’ятнадцятого серпня 2003 року Верховний комісар ООН з прав людини Серджіо В’ейра де Мелло був убитий під час вибуху штаб-квартири ООН у Багдаді. Він загинув майже через 10 років після створення Управління Верховного комісара, покликаного захищати і зміцнювати права людини.

Коли один з найвидатніших правозахисників умирав під руїнами, у міжнародного співтовариства був гарний привід замислитися, як могло статися так, що легітимність ООН і довіра до цієї організації впали до катастрофічно низького рівня. Цілком ігнорована в ході іракської війни і ледь помітна після її закінчення, з втраченою довірою через очевидні поступки сильним державам, ООН виявилася практично нездатною притягнути країни до відповідальності за порушення міжнародних норм і прав людини.

У той момент виникло побоювання, що події 2003 року завдали нищівного удару по вірі у всесвітню справедливість і уявленню про загальні права людини. Удару по уявленню, яке колись надихнуло на створення міжнародних інститутів, подібних ООН. Якщо уряди вважають права людини маскою, яку можна надягати чи знімати в залежності від політичної доцільності, чи можна вірити в прагнення міжнародного співтовариства здійснити ці ідеали? І що можуть зробити громадяни всіх країн, щоб витягти права людини з-під уламків?

Відповідь прийшла в той же день, коли у повітря висадили штаб-квартиру ООН. Групі мексиканських жінок удалося зробити перший крок до відновлення справедливості стосовно їхніх убитих дочок. Відкинуті на маргінес і бідні, вони боролися протягом 10 років і нарешті змусили президента Мексики Вісенте Фокса й федеральну владу втрутитися в ситуацію.

Я була разом з матерями з міста Хуареса, коли прийшли звістки про їхній успіх. Я ніколи не забуду радості на обличчях цих жінок і їхньої подяки тисячам людей з усього світу, які допомагали їм домогтися справедливості. Всесвітня мережа міжнародної солідарності зробила їхню боротьбу глобальною. Дивлячись на них, я бачила як багато можна досягти в справі захисту прав людини активними зусиллями глобального громадянського суспільства.

Всесвітній рух за права людини сьогодні стикається з величезними труднощами. Як правозахисники, ми повинні протистояти загрозі брутальних, жорстоких і злочинних дій збройних угруповань і окремих людей.

Ми повинні пручатися обмеженню прав людини, викликаній недальновидним прагненням реалізувати доктрину глобальної безпеки, котра глибоко розколола сучасний світ. Ми повинні вимагати від урядів і міжнародного співтовариства домогтися соціальної й економічної справедливості.

Трагедія в Багдаді стала яскравим нагадуванням (хоча далеко не єдиним) про глобальну загрозу, що йде від людей, готових використовувати будь-які засоби для досягнення своїх політичних цілей. Ми беззастережно засуджуємо їхні дії. Вони винні в обмеженні прав людини і порушенні міжнародного гуманітарного права, а в деяких випадках – у діяннях, рівних за масштабами до злочинів проти людства і військових злочинів. Вони повинні постати перед судом, але тільки – і в цій позиції ми розходимося с деякими урядами – у строгій відповідності до міжнародних норм. Права людини однакові для кращих із нас і для гірших із нас, як для безневинних, так і для винних. Відмова в справедливому суді є порушенням прав людина і може перетворити злочинця в мученика. Саме тому ми закликаємо судити Саддама Хусейна відповідно до міжнародних норм. Саме тому ми виступаємо проти створення військових трибуналів, що порушують міжнародне право, для розгляду справ ув’язнених на військово-морській базі США в затоці Гуантанамо на Кубі.

Стабільного миру неможливо досягти без поваги до прав людини. Доктрина глобальної безпеки, проголошена адміністрацією США, не має перспектив і позбавлена принципів. Віддаючи права людини в жертву заради безпеки в своєму будинку, закриваючи очі на порушення прав у інших країнах і застосовуючи військову силу на випередження за власним розсудом, США не зміцнили ані безпека, ані свободи.

Погляньте на зростаючий опір в Іракові, на посилення анархії в Афганістані, на безперервне насильство на Близькому Сході, на низку вибухів смертників у густонаселених містах по усьому світові. Подумайте про продовження репресій уйгурів у Китаї й ісламістів у Єгипті.

Уявіть собі розмах безкарності за серйозні порушення прав людини і гуманітарного права під час „забутих” конфліктів у Чечні, Колумбії, Демократичній Республіці Конго й у Непалі – забутих усіма, крім тих, хто щодня страждає від найстрашніших їхніх наслідків.

Подвійні стандарти створюють погану репутацію правам людини, але, на жаль, залишаються звичайним явищем. США та їхні союзники оголосили метою війни в Іракові захист прав людини, але відкрито знищили їх заради перемоги в «війні з тероризмом». Війна в Іракові була розпочата нібито для зниження загрози поширення зброї масової знищення, тим часом світ переповнений звичайною зброєю, від застосування якої щорічно гине більше півмільйона людей. Гірше того, в ім’я перемоги в так називаній «війні з тероризмом» багато держав послабили обмеження на експорт зброї до Колумбії, Індонезії, Ізраїлю, Пакистану та інших країн, де кояться жахливі порушення прав людини. Неконтрольована торгівля зброєю піддає усіх нас більшому ризику як під час миру, так і під час війни.

Ірак і «війна з тероризмом» затьмарили саму серйозну на сьогоднішній день проблему в сфері прав людини. За даними деяких джерел, країни третього світу витрачають на закупівлю зброї 22 мільярда доларів США щорічно. При цьому за 10 мільярдів доларів у рік вони могли б забезпечити загальну початкову освіту. За цією статистикою приховається ганебний факт: обіцянки боротися з надзвичайною бідністю й усунути значну економічну і соціальну нерівність не були виконані.

На думку деяких аналітиків, існує реальна небезпека того, що цілі, зазначені в Декларації тисячоліття ООН – такі, як зниження дитячої і материнської смертності, забезпечення початкової освіти для всіх дітей, 50-відсоткове скорочення кількості людей, що відчувають нестачу чистої води, – не будуть досягнуті. Вони можуть залишитися на папері через те, що увага міжнародного співтовариства і його ресурси спрямовані на «війну з тероризмом».

Незаможним і відкинутим на маргінес людям частіше за інших відмовляють у справедливості. Вони в першу чергу виграли б від справедливого застосування законів і дотримання прав людини. Однак, незважаючи на розповсюдженість твердження про неподільність прав людини, насправді економічними, соціальними і культурними правами зневажають, перетворюючи права людини в абстракцію для величезної кількості населення всіх країн. Невипадково під час іракської війни нафтові труби охороняли надійніше, ніж лікарні.

Не дивно і те, що великий бізнес діє за своїм розсудом і йому все сходить з рук. Бізнес не робить того, що мусить робити, виправдовуючись тим, що не несе закріпленої в законах відповідальності за дотримання прав людини. Норми ООН про дотримання прав людини бізнесом, схвалені в 2003 році, стали важливим кроком до корпоративної відповідальності, але, на жаль, відразу зазнали шквальної критики з боку підприємств і урядів.

На тлі зловживань і безкарності, лицемірства і подвійних стандартів, що ми можемо зробити, щоби права людини набули свого значення?

Ми можемо показати, що права людини створюють переконливий образ кращого і більш справедливого світу, а також складають основу конкретного плану досягнення такого майбутнього. Вони дають надію таким жінкам, як Аміну Лаваль з Нігерії, чий смертний вирок був відмінний завдяки масовій підтримці, яку вона одержала. Вони дають таким правозахисникам, як Вальденія Пауліно, засоби бороти з жорстокістю поліції в нетрях Сан-Пауло в Бразилії. Вони дають голос безсилим: в’язням сумління, в’язням насильства, в’язням бідності.

В часи нестабільності світ повинен боротися не тільки проти глобальних загроз, але й за глобальну справедливість. Права людини – це прапор, під яким усі люди можуть об’єднатися в пошуку справедливості та правди. Завдяки роботі тисяч активістів у Латинській Америці безкарність нарешті починає відступати. Незважаючи на хрестовий похід США проти міжнародного правосуддя в прагненні одержати гарантії глобального імунітету для американських громадян, Міжнародний Кримінальний Суд призначив прокурора та розпочав таки серйозну роботу. Поступово суди в США і Великобританії стали розслідувати спроби уряду обмежити права людини у «війні з тероризмом».

Права людини обіцяють гарантії рівності та справедливості мільйонам жінок по усьому світу. Недавні зміни, внесені до законів про статус жінок у Марокко відкрили нову главу в боротьбі за їхні права у всьому регіоні. Усвідомлюючи, що права людини можуть зробити боротьбу жінок глобальною, «Міжнародна Амністія» береться за руки з правозахисниками і багатьма іншими людьми, щоб виступити за припинення насильства щодо жінок в усьому світі. Ми закликаємо лідерів усіх держав, організації й окремих людей дати публічну обіцянку змінити самих себе і знищити закони, системи і забобони, що дозволяють процвітати насильству над жінками.

Права людини змінюють світ на краще.

Під переконливим гаслом прав людини «Міжнародна Амністія» разом з організацією «Оксфам» і Міжнародною мережею контролю над стрілецькою зброєю (IANSA) розпочала кампанію за глобальний контроль над торгівлею зброєю. Тим, хто сумнівається в нашому успіху, ми нагадаємо про коаліції, які домоглися заборони на використання наземних мін і створення Міжнародного Кримінального Суду. За підтримки громадської думки і урядів, ми маємо твердий намір домогтися змін.

З радістю відзначаючи ці й інші успіхи в доповіді, ми не дозволили їм затьмарити самі важливі проблеми, що залишаються невирішеними. Ми живемо в небезпечному і суперечливому світі, де значимість прав людини щодня піддається перевірці, статус активістів виявляється під сумнівом, а безвідповідальність урядів, міжнародних інститутів, збройних угруповань і корпорацій зростає. Саме в такому світі всі люди повинні сказати: «Настав час це припинити. Ми вимагаємо змін».

Немає більш сильнішого міжнародного співтовариства, аніж глобальне громадянське суспільство. За допомогою своїх членів і однодумців «Міжнародна Амністія» прагне воскресити уявлення про права людини як про ефективний спосіб домогтися конкретних змін. Голоси і мрії мільйонів чоловіків і жінок допоможуть нам донести ідею захисту прав людини.

Повний текст звіту англійською доступний тут: http://web.amnesty.org/report2004/index-eng

Послання Айрін Кан, Генерального секретаря «Міжнародної Амністії»

Послання проголошене 26 травня 2004 року

під час оприлюднення щорічної Доповіді Міжнародної Амністії, Лондон

Українська Асоціація “Міжнародна Амністія”

(044) 469-70-27, e-mail: [email protected]