Публікація

Представлені концептуальні засади нового проекту КПК

13-14 вересня 2006 року відбулося засідання „круглого столу” на тему: “Доктринальні напрями нового проекту Кримінального процесуального кодексу України”, на котрому вперше були представлені напрацювання робочої групи Національної Комісії, що працює над новим проектом Кримінально-процесуального кодексу.

Засідання “круглого столу” проводилося Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права за участю провідних фахівців у сфері кримінального та кримінального процесуального права, міжнародних експертів та за підтримки Відділу Радника з правових питань посольства США в Україні.

На засіданні відбулося обговорення і представлення засобам масової інформації та широкій громадськості доктринальних положень нового проекту Кримінально-процесуального кодексу України, розробленого на виконання абзацу другого пункту 8 розділу 1 “Плану заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи”, затвердженого Указом Президента України від 20 січня 2006 року № 39/2006.

Історія проекту КПК не проста. Він був зареєстрований у парламенті у травні 2003 року, що стало результатом десятилітньої роботи робочої групи. Досить швидко цей проект вже за декілька тижнів був прийнятий у першому читанні. Проте даний проект суперечив стандартам дотримання прав людини і тому йому чинився відповідний спротив. Правозахисники розпочали кампанію, провівши низку прес-конференцій на передодні винесення чергової версії проекту на голосування. Були проведені й громадські обговорення проекту у 2004 році та пізніше в січні 2006 року.

Також даний проект за ініціативи правозахисників та інших небайдужих до цієї справи був спрямований на експертизу до Ради Європи, котрі дали надзвичайно негативну оцінку цьому проекту. Також негативно оцінювали цей проект й чисельні науковці, адвокати. Подобався цей проект переважно лише представникам правоохоронних органів, що зрештою цілком зрозуміло.

Докладніше всі ці висновки можна знати на сайті УГСПЛ: index.php?r=1&t=17

З огляду на негативні висновки Громадського обговорення, що провели УГСПЛ, МФ „Відродження” та національна Комісія зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права в січні 2006 року, Президентом було прийнято рішення про розробку нового проекту КПК. Відповідальним за його розробку визначено Національну комісію, що до цього часу вже почала працювати над Концепцією реформи кримінальної юстиції. Остання має включати окрім, реформи кримінального процесу, також реформу Кримінального кодексу та правоохоронних органів.

Робоча група Національної комісії на чолі з В.Шишкіним, членом Комісії та суддею Конституційного суду України, почала свою роботу в червні цього року. До її складу увійшли відомі науковці й правозахисники. „Інтереси” правозахисників в цьому процесі представляє адвокат Аркадій Бущенко.

На круглому столі були обговорені концептуальні новели досудового слідства, що без перебільшення можна назвати революційними. Попереду ще багато обговорень та підготовка самого проекту КПК, проте вже певні ідеологічні принципи проекту показують, що він найбільш наближеним до демократичних стандартів і врахування прав і свобод особи серед усіх відомих в Україні.

Так новації проекту КПК описують самі розробники:

Філософія змісту нового КПК спрямована на пошук такої процедури здійснення провадження державними органами щодо діянь, зазначених у КК України, завдяки якому сучасне українське суспільство могло б вирішувати завдання двох головних напрямів:

1) ефективна діяльність державних органів захисту порядку щодо убезпечення суспільства та конкретних його членів від злочинних проявів;

2) максимальне дотримання конвенційних прав людини всіх тих осіб, які беруть участь у справі про кримінальне правопорушення.

З цією метою:

1) За новим КПК діяльність державних органів щодо викриття і розслідування кримінальних правопорушень повинна бути процесуально універсалізованою, позбавленою зайвого бюрократизму і опікування.

2) Новий КПК України має стати кодексом прав особистості по відношенню до обвинувальної та судової влади, а не ритуалом призначення покарання.

Досягнути вказане передбачається завдяки таким новаціям у тексті нового КПК.

На стадії досудового провадження:

1) Початковим моментом здійснення кримінального провадження є момент: звернення особи до відповідних органів захисту порядку з повідомленням про ознаки кримінально-караного діяння; повідомлення (рапорт) службовця органу правопорядку; інформація в засобах масової інформації.

2) Провадження має бути відкритим за фактом події, що має ознаки кримінального правопорушення, а не проти особи.

3) Ліквідується внутрівідомча і міжвідомча етапність в розслідуванні на кшталт сучасних дізнання і слідства. Орган, що здійснює кримінальне провадження, проводе одночасно оперативно-розшукові і слідчі дії, що іменуються як розслідування.

4) Відповідальним за організаційне забезпечення розслідування є керівник правоохоронного органу.

5) З моменту початку кримінального провадження можуть здійснюватись всі процесуальні оперативно-розшукові та слідчі дії.

6) Прокурор здійснює супровід розслідування і нагляд за дотриманням законності під час розслідування у сенсі контрольних функцій прокуратури в країнах Європи. Він ще є відповідальним за закінчення розслідування.

7) Орган розслідування вручає підозрюваній особі повідомлення про підозру у причетності до вчинення кримінального правопорушення.

8) З моменту появи у процесі підозрюваної особи орган розслідування залучає до провадження захисника (адвоката) або представника.

9) Органи розслідування здійснюють збір матеріалів, документів та інформації, які суд може сприйняти як докази вчинення кримінального правопорушення.

10) Розслідування повинно відбуватися з дотриманням всіх елементів принципу диспозитивності, що обумовлює залучення матеріалів, які можуть бути в суді доказами, що отримав захисник, а також ознайомлення захисника з тими матеріалами, які встановило обвинувачення.

11) За достатньою сукупністю матеріалів, що дають підстави висунути обвинувачення підозрюваної особи у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувач (прокурор) висуває такій особі обвинувачення і вона набуває статус обвинувачуваної особи.

12) За підсумками досудового провадження прокурор складає обвинувачувальний акт і направляє його до суду разом з реєстром матеріалів і документів, які суд може взяти як докази вчинення особою кримінального правопорушення.

13) Строк досудового провадження з моменту повідомлення особи про підозру у причетності до вчинення кримінального правопорушення до надіслання до суду обвинувачувального акту щодо неї не може перевищувати 6 місяців.

14) Затриманою чи заарештованою може бути лише та особа, яку повідомили про підозру її у вчиненні кримінального правопорушення.

15) Строк з моменту початку кримінального провадження до повідомлення особи про підозру її у вчиненні кримінального правопорушення встановлювати не варто.

16) У період досудового розслідування слідчий суддя виконує функції, які передбачені нормами Конституції України.

17) Зазначаються особливості провадження щодо обвинувачення певної категорії у вчиненні кримінального правопорушення.

18) Протягом здійснення кримінального провадження (досудове провадження і судовий розгляд з ухваленням судового рішення) особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення має лише два процесуальних статуси – підозрювана і обвинувачувана особа.

На стадії судового провадження:

1) Суддя ознайомлюється лише з обвинувачувальним актом і реєстром матеріалів, документів і повідомлень, які можуть бути доказами.

2) Матеріали, документи і інформацію про свідчення надають до суду безпосередньо обвинувач і захисник (представник).

3) Суддя проводе попереднє слухання щодо готовності сторін до розгляду справи.

4) Розгляд пропозицій щодо укладення мирової угоди.

5) Заочне судове провадження.

6) Наказне провадження – постановлення суддею без проведення судового засідання судового наказу про покарання особи за вчинення кримінального проступку, якщо така особа не заперечує свою вину у вчиненні кримінального проступку і не заперечує проти покарання, яке може призначити суддя.

7) Повний судовий розгляд обвинувачення, яке висунуто особі.

8) Нарадча кімната для складу суду і постановлення судового рішення.

9) Формування суду присяжних – беруть участь обвинувачення і захист під контролем судді.

10) Розгляд справи судом присяжних, в якому за принципом змагальності у дослідженні документів і матеріалів беруть участь сторони процесу, склад присяжних сприймає або не сприймає їх як докази, а головуючий (професійний суддя) лише керує процесом.

11) Нарадча кімната присяжних – ухвалення вердикту на підставі напуття судді.

12) Постановлення судового рішення головуючим (професійним суддею) на підставі вердикту присяжних.

13) Порядок оголошення судового рішення, враховуючи особливості їхнього ухвалення складом професійних суддів і судом присяжних.

14) Особливості розгляду обвинувачення у закритому режимі і дослідження специфічних доказів (наприклад, допит як свідка агента під прикриттям).

15) Особливості розгляду окремих категорій обвинувачуваних осіб.

Володимир Яворський, УГСПЛ

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування