Публікація

Правозахисниця та екоактивістка Ольга Мелень-Забрамна: «Cаме зв’язок прав людини і довкілля є важливим»

Інтерв’ю з авторської серії гендерної експертки Тамари Марценюк «Правозахисниці, які змінюють Україну». Учасницею чергової бесіди стала екоактивістка та правозахисниця Ольга Мелень-Забрамна.

Ольга навчалася спочатку на юридичному факультеті Львівського національного  університету ім. І. Франка, а потім – у Великій Британії – на програмі Джона Смітта (John Smith Fellowship) та на стипендійній програмі Чівнінг (Chevening), де отримала ступінь магістра із екологічного права в університеті Ноттінгем.

Керівниця юридичного відділу міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина», заснованої ще в 1994 році у Львові, яка «правовими методами захищає світове довкілля та екологічні права громадян в Україні та у всьому світі». Членкиня мережі юристів-екологів ELAW (Environmental Law Alliance Worldwide).

У 2006 році Ольга Мелень-Забрамна отримала найпрестижнішу міжнародну премію в сфері охорони довкілля — екологічну премію Ґолдмана (Goldman Environmental Prize) – «за те, що не побоялася подати до суду на свою державу, аби захистити гирло Дунаю». Премію Ользі у Сан-Франциско вручив губернатор Каліфорнії Арнольд Шварценеґґер.

Також вона є тренеркою навчального курсу для суддів-викладачів на тему «Охорона довкілля та права людини» (2015). Ольга чимало виступає в ЗМІ на екологічну тематику, надає фахові коментарі, як-от, з приводу проблеми утилізації батарейок.

Додаткову інформацію про Ольгу Мелень-Забрамну також можна знайти у статті на Вікіпедії.

Будь ласка, поділіться історією свого залучення до правозахисного руху України. Чому Ви вирішили працювати у цій сфері?

Я долучилася до роботи організації Екоправо-Львів, ще будучи студенткою. Організація займалася захистом довкілля та екологічних прав громадян. Я працюю у цій організації по сьогодні і тепер вона має назву – «Екологія-Право-Людина».

У першу чергу мені дуже імпонувала ціль роботи юристів – захист екологічних прав та інтересів тих груп людей, які потребують цього, які не можуть собі дозволити юриста чи бояться відкрито виступати проти бізнесу, що порушує їхні права. Окрім того, організація захищає і довкілля, яке також не може самостійно це робити і потребує юристів-захисників.  Наша робота полягає у захисті прав та інтересів майбутніх поколінь, оскільки часто короткострокові цілі по отриманні прибутку бізнесом, підвищенні добробуту місцевої громади ставлять під сумнів права майбутніх поколінь на користування тим ж лісом та його дарами, доступом до чистого повітря та чистої води, споглядання на дельфінів, чи орлів, чи ведмедів чи інших тварин у дикій природі.

Про це не думає жоден орган місцевого самоврядування чи орган державної влади, на це закриває очі бізнес, мета якого – отримання прибутків. Тому наша місія і моя, в тому числі, – дбати за ці речі та за те, що мої діти та онуки мали планету та природні ресурси в тому стані, в якому маємо їх сьогодні ми.

У студентські часи, будучи волонтеркою в «Екоправо-Львів», мене захоплювали люди, які захищали природу, юристи, які працювали над розробкою міжнародних конвенцій по захисту екологічних прав, по вдосконаленню національного екологічного законодавства та виробленню судової практики в спорах, пов’язаних із захистом довкілля та екологічних прав. Тому після отримання диплому юристки я з радістю приєдналася до команди однодумців-юристів в організації «Екоправо-Львів».

Де Ви здобували освіту та знання із сфери прав людини?

Диплом по спеціальності правознавства я отримала у Львівському національному університеті ім. І. Франка, на юридичному факультеті у 2002 році. Згодом, у процесі роботи в БФ «Екоправо-Львів» (тепер- «Екологія-право-людина»), я зрозуміла, що прагну більше знань щодо міжнародних інструментів захисту довкілля.

Тому за допомогою стипендії Чівнінг, що адмініструвала Британська рада в Україні, у 2009 році я поїхала навчатися до університету м. Ноттінгем (Велика Британія) на магістерську програму «Екологічне право».

Протягом річного навчання освоювала дуже цікаві та корисні  дисципліни –  право ЄС в сфері охорони довкілля, міжнародне право угод та договорів, міжнародне право в сфері захисту біорізноманіття, попередження забруднення тощо. Окрім того, я мала можливість спілкуватися з визнаними професорами та експертами у цій сфері.

Участь у 2-х місячній  програмі Джона Смітта у 2004 році у Великій Британії дозволила мені більш детально ознайомитися із діяльністю органів влади Великої Британії, налагодити контакти із представниками парламенту, екологічної агенції, впливових ЗМІ та академічних установ. У тому числі дуже корисним і цікавим було почути про високі стандарти дотримання та захисту прав людини в цій країні, основні засади підзвітності та відповідальності всіх чиновників перед громадянами. За роки функціонування програми John Smith Fellowship британській досвід було поширено серед багатьох молодих лідерів не тільки із України, але і з інших сусідніх держав.

Велике натхнення у нашій роботі дають міжнародні зустрічі та конференції із іншими юристами-екологами, що входять до мережі юристів-екологів ELAW (Environmental Law Alliance Worldwide). На цих подіях такі ж юристи з різних куточків планети діляться своїми перемогами, успішними судовими справами, і їхні справи справді надихають!

Ключовою подією у моєму професійному житті як юристки-екологині стало присудження мені престижної міжнародної премії Голдмана у 2006 році. Її присуджують щороку лише шістьом активістам зі всього світу за їхні досягнення із захисту природи і громад, що потерпають від забруднення довкілля.

Такого міжнародного визнання набула справа, яку вела наша організація щодо захисту Дунайського біосферного заповідника від спорудження судноплавного каналу Дунай-Чорне море.

З якою тематикою у правозахисному русі Ви працюєте?

Моїм фокусом є процедурні права людини (право на інформацію, право на участь в прийнятті рішень та право на доступ до суду в екологічній сфері) та право на безпечне для життя та здоров’я довкілля, право на повагу до приватного та сімейного життя та право на життя, як таке, в контексті впливу зовнішнього середовища на реалізацію цих прав людиною.

Саме зв’язок прав людини і довкілля є важливим, оскільки дозволяє захищати довкілля за допомогою інструментів захисту прав людини, а неналежна якість довкілля може стати підставою порушення прав людини. Такий зв’язок встановлено, зокрема, в судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Унікальний для нашої країни аналіз застосування Європейської конвенції із захисту прав людини та основоположних свобод у контексті захисту екологічних прав на довкілля було підготовлено організацією «Екологія-Право-Людина» за мого співавторства.

На Ваш погляд, які найбільші успіхи правозахисного руху в Україні?

Я вважаю, що з часів незалежності правозахисний рух досяг певних успіхів. Це, зокрема, доступ та численні важливі перемоги у справах проти України в Європейському суді із прав людини; підняття важливості та поширення застосування судами практики ЄСПЛ; підвищена правова обізнаність жителів, особливо щодо своїх прав; підвищення рівня залучення населення, експертного середовища та громадських організацій до формування політики, законотворчого процесу та процесу прийняття розпорядчих актів; покращення доступу до судів та подолання страху в жителів перед судовими процесами; прогресивне законодавство щодо доступу до правосуддя, щодо доступу до публічної інформації, щодо створення та діяльності НУО, та інші.

Із якими викликами стикається сучасний правозахисний рух України?

На сьогодні сумно спостерігати, як в суспільства зменшується рівень довіри до громадських організацій, як «тітушки» маскуються під громадськість, як порушуються права людини на тимчасово окупованих територіях, як екологічні та інші права людини уступають по важливості та пріоритетності перед прибутками бізнесу (олігархів) та інтересами держави.

Також на увагу заслуговує проблема переслідування активістів, правозахисників, журналістів за їхню професійну діяльність. На жаль, дієвих механізмів попередження таких  злочинних дій не існує, і дієвих та ефективних механізмів захисту від злочинних і незаконних переслідувань немає.

На Вашу думку, чи достатньо уваги правозахисний рух приділяє гендерній тематиці?

У довкіллєвій сфері питанню гендерної тематики майже не приділяється уваги. Проте більшість екологічних активістів, клієнтів нашої організації, які захищають свої екологічні права, є саме жінки. Адже вони найбільше потерпають від промислового забруднення, найбільше розуміють шкоду від нього для дітей.

Також у нашій організації працює більшість жінок, і засновницею є Світлана Кравченко – українська професорка права, професійна жінка. Екологічний рух має у переважній більшості жіноче обличчя.

Гендерне насильство – серйозна проблема, зокрема в Україні. На Ваш погляд, що слід зробити, аби змінити ситуацію на краще?

Розумію, що багато проблем щодо насильства, особливо в сім’ї, є невирішеними та замовчуються. Жінки, які мають дітей, часто стають заручницями своїх чоловіків. Багато проблем із насильством виникають через фінансові проблеми.

На жаль, з боку держави не робиться достатньо заходів, щоб захистити постраждалих такого насильства, попередити його виникнення, а діяльності громадських організацій є недостатньо. Окрім того, державні органи, які покликані попереджувати вчинення злочинів, не завжди вчасно реагують на такі злочинні насильницькі дії.

Варто змінювати свідомість суспільства та ставлення суспільства до проблем гендерного насильства.

Що або хто Вас найбільше надихає у Вашій правозахисній діяльності?

Надихає красива природа, надихають люди, які потребують допомоги. Надихають перемоги свої та колег, надихають дітки, оскільки працюю для їхнього безпечного майбутнього в чистій країні.

Надихає діяльність школярки Грети Тунберг із Швеції, яка бореться із зміною клімату. Надихають інші знаменитості та видатні особи, що борються проти зміни клімату.

Спонукає до роботи той факт, що за 16 років настане точка неповернення, і треба дуже швидко рятувати людей та нашу планету Землю.

Спонукають до роботи фото тварин, які потерпають від забруднення моря пластиком та іншими відходами.

Спонукає до роботи байдужість людей до екологічних проблем, до забруднення довкілля та небажання бачити зв’язок своїх хвороб із забрудненням довкілля, захланність та занадто споживацьке ставлення до життя та природи.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Правозахисниця і дослідниця Ґаяне Нуріджанян: «Збройний конфлікт у державі ставить під ризик верховенство права»

Нове інтерв’ю з авторської серії гендерної експертки Тамари Марценюк «Правозахисниці, які змінюють Україну». Учасницею чергової бесіди стала...

12 Вересня 2019

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: