8 квітня, в Міжнародний день ромів, представники громадських організацій закликали владу звернути увагу на проблеми ромів-переселенців. Адже, як свідчить статистика, наразі вони є однією з найбільш уразливих категорій українців. Люди, які і в мирний час через своє етнічне походження належать до найбільш дискримінованих верств населення, тепер стають об’єктами подвійної дискримінації. 

Результати моніторингу демонструють, що близько 9000 ромів були змушені покинути свої домівки на сході України з початку кризи. Проте, після того, як вони прибули в інші регіони України, негативне ставлення до них посилилося.  

Понад 55% ромів не реєструються як внутрішньо переміщені особи через страх конфіскації їх майна міліцією чи іншими органами влади. Також люди бояться бути затриманими та підданими жорстокому поводженню з боку правоохоронних органів через відсутність документів. 

При цьому, найбільш беззахисними у цій ситуації є ромські жінки, особливо якщо вони вагітні чи мають дітей.

Земфіра Кондур, віце-президент МБЖФ «Чіріклі», зазначає: «Навіть у мирний час більшість ромів були соціально не адаптовані в Україні з безліччю проблем (наприклад, відсутність паспортів та реєстрації місця проживання). Під час бойових дій вони стають першими жертвами, що призводить до їх ще більшої вразливості».

І дійсно, за даними останніх досліджень рівня ксенофобії в Україні, роми залишаються національною меншиною, до якої українці ставляться найбільш упереджено (5.5 з можливих 7-ми балів за шкалою Богардуса).

Микола Бурлуцький, голова неурядової організації «Чачімо», переконаний, що проблема є системною, адже складається з низки аспектів: стереотипів, слабкої інтеграції ромів в українське суспільство та необхідності посилення уваги держави до виконання своїх зобов‘язань щодо ромської національної меншини – реалізації Стратегії соціального захисту та інтеграції ромської національної меншини в українське суспільство до 2020 року.

За його словами, аби покращити ситуацію, держава має здійснити низку дій. По-перше, спростити процедуру отримання документів, які посвідчують особу, для ромів-переселенців (як це зробили балканські країни). По-друге, здійснювати регулярний моніторинг ситуації і збір даних щодо потреб і проблем ромського населення в Україні. По-третє, проводити роботу з ромськими громадами, спрямовану на роз&#146яснення їхніх конституційних прав і обов&#146язків, і тісно співпрацювати з громадськими активістами, які допомагають ромському народу в Україні.